Цікавинки з усього світу

Проблеми використання корисних копалин Південної Америки

    Майже на 20% території Латинської Америки відчувається нестача вологи, а на значній території домінують сухий та вологий сезони. Найбільше опадів випадає в екваторіальній частині регіону. Цей район відзначається надлишковим зволоженням, що теж створює труднощі для ведення землеробства. У тропічних широтах значна частина опадів випадає у вигляді злив, що на відкритих ділянках місцевості викликає змив та ерозію ґрунтів.

   Сьогодні перед Латинською Америкою гостро стоїть проблема збереження лісових ресурсів. Великі збитки лісовим ресурсам завдала підсічно-вогнева система землеробства. Крім того, деревина залишається важливим енергоносієм. Близько 2/3 населення регіону використовує деревину як паливо. Наприклад, у Гаїті 90% енергетичних потреб задовольняється деревним паливом. Гострі екологічні проблеми виникають у районах нового господарського освоєння. Найчастіше вони пов'язані із вирубуванням лісів Амазонії.

   За різними оцінками у регіоні вирубано від 10 до 20% площі лісу. Особливо інтенсивно цей процес   відбувається в північній частині Південної Америки, на північному сході Бразилії, у північній і північно-західній частині Мексики.

   Екологічні проблеми у Латинській Америці пов'язані перш за все з високою територіальною концентрацією промислового виробництва і з розробками корисних копалин. Головні промислові центри регіону — Сан-Паулу, Мехіко і Буенос-Айрес — найбільш забруднені міста регіону. Особливо велике забруднення спричиняє діяльність нафтових заводів. Райони, де вони зосереджені, часто називають "долинами смерті".

   Основною причиною виникнення екологічних проблем є нераціональне природокористування. Щодо Південної Америки, то швидка урбанізація супроводжується зростанням безробіття і неповною зайнятістю, що ускладнюється екологічною проблемою. Мешканці сіл, що прибувають у міста, здебільшого не знаходять постійної роботи і таким чином поповнюють ряди так званого маргінального (зайвого) населення великих міст. Така група населення змушена мешкати в нетрях. Слабо освоєні і досить рідко заселені Орінокська низовина, Гвіанське плоскогір'я, Амазонія. В Амазонії була побудована автомагістраль, яка перетнула Бразилію зі сходу на захід паралельно річці Амазонці. Було зроблено просіку через бразильські сельваси шириною 7 м. Будівництво цієї траси порушило природне середовище, яке може призвести до необоротної зміни унікальних амазонських ландшафтів. Знищення сельви може призвести до непоправного порушення екологічної рівноваги. В Ла-Платській області ( в Пампі) майже не збереглися природні ландшафти. Тепер Пампа здебільшого розорена або витоптана худобою. До приходу іспанських колонізаторів на островах Вогняної Землі мешкало кілька тисяч індіанських племен, таких як она, ягани та інші. Вони займалися полюванням, а колонізатори, освоюючи острови, майже знищили тубільців. В останні роки на острови почали проникати американські і англійські бізнесмени, «освоюючи» пасовиська, лісові масиви та організовуючи розшуки корисних копалин. Хижацьке ставлення до грунтово-рослинного покриву являється справжньою бідою Бразильського плоскогір'я. Араукорійові ліси з хорошою деревиною, які розміщенні відносно близько до океану чи на сплавних річках, виявилися зведеними на 60-70 %. Цінні види дерев зі східної гілеї поглинаються у вигляді полін топками потягів; для отримання деревного вугілля вирубано більшість високих дерев рідколісся; під плантації кави знищуються мішані ліси Парани. В результаті не лише зникають ліси, не лише зменшується родючість бідних гумусних латеритних ґрунтів, а й розвивається ерозія ґрунтів. Незакріплений верхній шар зноситься змивом під час злив, розвіюється в засуху вітром. Екологічні та економічні проблеми тісно пов'язані. Вирішення однієї з них приводить до пом'якшення, або й усунення іншої. Для охорони навколишнього середовища створюють національні парки, заповідники (наприклад, Галапагоські (Черепашські) острови оголошенні національним заповідником для збереження унікальної фауни і флори). В економічному відношенні запроваджують раціональне природокористування.

   Що стосується екологічних проблем освоєння Амазонії, то їм раніше не приділялося майже ніякої уваги. Це перш за все відноситься до хижацького відома лісів, яке, у свою чергу, призвело до швидкого зростання грунтової ерозії. Дійсно, процес зведення тропічних лісів Амазонії вже торкнувся, за одними оцінками, 8%, а за іншими - 12% і навіть 25% їх загальної площі. У другій половині 1970-х рр.. щороку вирубували 1,7 млн га, а в першій половині 1980-х рр.. вже 3,5 млнга. Як країна з самої інтенсивної вирубкою лісів, Бразилія потрапила навіть до Книги рекордів Гіннесса.

    Не можна не звернути увагу і на те, що активну участь в процесі збезлісення Амазонії брали західні монополії, які скуповували великі земельні ділянки. Так, багато писали про «імперії» американського мільярдера Даніеля Людвіга, який в 1967 р. придбав на північному березі Амазонки 1,6 млн га землі і облаштував її на свій розсуд. Американська ж ТНК «Доу Кемікал» отримала тут територію для складування токсичних відходів. У Амазонії влаштувалися також англійські «Брітіш петролеум» і «Ріо Тінто цинк», західнонімецький «Фольксваген». Крім того, західні фірми стали продавати бразильським золотошукачами-контрабандистам сотні кілограмів ртуті, що йде на промивання золотоносного піску, але отруює річки Амазонії.

     Створення в Амазонії великих гірничодобувних підприємств також призводить до відома лісів і руйнування грунтового покриву, тим більше що видобуток корисних копалин ведеться тут переважно відкритим способом. При будівництві великих ГЕС, наприклад Тукуруи, їх водосховища затопили великі лісові масиви, наслідком чого стало погіршення якості води і поширення різного роду захворювань.

    У Латинській Америці пов'язані перш за все з високою територіальною концентрацією промислового виробництва і з розробками корисних копалин. Головні промислові центри регіону — Сан-Паулу, Мехіко і Буенос-Айрес — найбільш забруднені міста регіону. Особливо велике забруднення спричиняє діяльність нафтових заводів. Райони, де вони зосереджені, часто називають "долинами смерті".

....................................................................................................................................

Вчені знайшли 12 типів веселок

Французький метеоролог Жан Рікар запропонував нову систему класифікації веселок. У ній 12 типів, і вона дозволить навіть далекій від науки людині зрозуміти, за яких атмосферних умов виникає веселка. Про це з посиланням на доповідь, яка прозвучала на конференції Американського геофізичного союзу повідомляєNational Geographic.

Далеко не завжди веселка складається з семи смужок різних кольорів (від червоного до фіолетового). Іноді над першою видніється друга, менш яскрава, з кольорами в зворотному порядку, іноді в середині зустрічається темна смуга, іноді відсутній один або кілька кольорів.

Стандартні класифікації веселок спираються на розмір крапель дощу, з яких утворюється дане природне явище: чим більше краплі, тим яскравіші кольори. Інший спосіб заснований на обчисленнях висоти Сонця над горизонтом.

Щоб врахувати все розмаїття веселок, Жан Рікар (Jean Ricard) і його колеги зібрали сотні зображень і розбили їх на 12 груп, залежно від яскравості шести основних кольорів, інтенсивності темної смуги Олександра між первинною і вторинною веселками, а також відсутністю того чи іншого кольору . Наприклад, один з типів веселки позбавлений зеленої смуги, інший - синьої та фіолетової, третій же має лише синю та червону смуги.

За словами Рікара, його система настільки проста, що будь-хто, побачивши веселку, відразу віднесе її до потрібного класу і зрозуміє, що відбувається в небі. Туманна червона веселка, наприклад, виникає тільки на сході й на світанку з крихітних крапель дощу.

Рікар також зазначив, що вивчення веселок допоможе в пошуках позаземного життя: ознаки цього погодного явища в атмосфері екзопланет, на його думку, говорять про наявність там води і, можливо, життя.

http://www.geograf.com.ua/news/3358-vcheni-znajshli-12-tipiv-veselok

************************************************************************************************

Феномен Ель-Ніньо, що загрожує Південній Америці небезпечними ураганами, повенями і зсувами, призвів до несподіваного явища в пустелі Атакама на узбережжі Чилі. Найпосушливіше місце на планеті вдруге за рік покрилося яскравим квітковим покровом.

Пустеля Атакама вважається найсухішою на Землі. На її території дощ випадає раз на кілька десятків років. Рівнинна частина пустелі практично позбавлена живих організмів, зустрічаються тільки лишайники, синьо-зелені водорості та дрібні кактуси.

Однак сильний Ель-Ніньо в цьому році обрушив на Атакаму надзвичайно сильні опади.

У результаті сплячі цибулини і різоми дали паростки. Бляклі рівнини Атаками вкрилися жовтими, червоними, фіолетовими і білими квітками - ноланами, бомареями, родофіалами, фуксіями та мальвами.

Вперше пустеля зацвіла в березні, після несподівано інтенсивних дощів, через які в Атакамі почалися повені і загинуло близько 40 осіб. Зараз, і це ще більш безпрецедентно, рослини зацвіли вдруге за рік, перед початком південного літа.

****************************************************************************************************************

Цікаві факти про корали

Краса підводного світу, його пишність і різноманітність завжди вражають любителів природи, які вирушають подивитися на морських мешканців. Серед усього цього розмаїття можна знайти й досить незвичайних жителів.

Ось декілька цікавих фактів про корали.

1. Вони володіють надзвичайною гамою кольорів, яка красиво переливається в океанічних надрах.

2. Всього в світі налічується більше 6 тис. таких підводних мешканців і це один із найбагатших різновидів кишковопорожнинних.

3. Корали досить вибагливі. Так, для їх росту їм потрібні повноцінні умови: достатня солоність води, прозорість, теплота і багато їжі. Саме тому коралові рифи мешкають у водах Тихого і Атлантичного океанів.

4. Цікаво, що у Світовому океані територія коралових рифів налічує близько 27 млн. квадратних кілометрів.

5. Великий Бар'єрний риф вважається одним з найбільших утворень цих підводних наростів. Такий же простягається у водах біля Австралії.

6. Завдяки кораловим рифам запаси вапна майже невичерпні. Деякі території таких рифів настільки великі, що повноправно можуть називатися кораловими островами.

7. Коралові острови мають власне життя і рослинність. Тут можна знайти навіть кактуси і високі чагарники.

8. Місцеве населення використовує корали для виробництва біжутерії. З них виходять дуже красиві і райдужні вироби для літнього сезону.

9. Також корали використовують в якості будівельного матеріалу, полірування металевих поверхонь та виробництва лікарських препаратів.

10. Якщо людина пошкодитися об кораловий бар'єр, то шкіра буде дуже довго гоїтися. На місці рани може з'явитися навіть нагноєння, незалежно від того, отруйний корал чи ні.

11. У коралів є спеціальні клітини, призначені для захисту. Вони, у разі небезпеки, випускають отруту і жалять ворога.

12. У індусів було повір'я, згідно з яким чоловіки могли носити лише червоні корали, а білі – лише жінки. Вважалося, що саме ці кольори є символікою чоловічої і жіночої статі і в разі «змін» кожен з них набував рис характеру протилежності. На скільки це вірно - невідомо. Сьогодні мало хто з чоловіків носить вироби з коралів. Ну а жінки дозволяють собі будь-яку колірну гамму коралів і, в тому числі, червоні. 

Джерело: http://cikavo-znaty.com/754-ckav-fakti-pro-korali.html

*************************************************************

Цікаво чи достатньо у вас калорій щастя?

Кожен десятий житель нашої планети в тій чи іншій мірі заражений агедонією, тобто, розівчився радіти життю. Щоб перевірити себе на предмет дефіциту радості пройдіть тест. За кожну відповідь «Так» - 10 балів, «Ні» - 5 балів.

1. Втратили інтерес до роботи?

2. У вас в будинку вже півроку не було гостей?

3. Перестали зустрічатися з друзями?

4. Не пригадаєте, коли востаннє були в театрі або на виставці?

5. Не ходите в кіно?

6. Не відвідуєте басейн і фітнес-клуб?

7. Відмовляєтесь від запрошень до ресторану?

8. Давно не купували собі одяг, косметику та прикраси?

9. Діти дратують вас?

10. Розлюбили подорожувати?

11. Чи займаєтесь сексом рідко і без особливого бажання?

12. Кілька місяців не були у перукаря?

13. Давно не брали книгу в руки?

14. Чи уникаєте службові вечірки?

15. Проводите вечори біля телевізора?

16. Перестали отримувати задоволення від їжі?

17. Чи цікавитеся новинами?

18. Чи стежте за здоров'ям?

19. Чужі проблеми вас не хвилюють?

20. Анекдоти, розказані колегами, здаються вам плоскими, а жарти гумористів - несмішними?

До 100 балів. Ви дуже життєрадісна людина, агедонія вам не загрожує. 

Від 105 до 150 балів. Агедонія вже закрадається до вас у душу. Чиніть опір! Радість життя не дається задарма. Придумуйте собі розваги, займіться шопінгом, зробіть нову зачіску, словом, всі засоби хороші, аби розвіяти нудьгу. 

Від 155 до 200 балів. Ви серйозно заражені вірусом «агедонія». Швидше потрібно звернутися за допомогою до психолога, інакше агедонія може вирости в гедонофобію - ви не тільки перестанете радіти, але і почнете бояться позитивних емоцій. Важливо перемогти хворобу, поки ви повні сил тому, що з віком мозок виробляє все менше гормонів задоволення. Навіть життєрадісним людям в поважному віці важко зберегти оптимізм. 

Більше радійте життю! Ви максималіст, звиклий вирішувати проблеми самотужки, доводьте роботу до досконалості, вдома у вас ідеальний порядок, у начальства на хорошому рахунку? Так от, саме такі трудівники першими потрапляють у владу агедонії. Знизьте планку, зробіть хоч що-небудь абияк! Втрата здатності радіти знижує імунітет. Будьте уважні та їжте шоколад!

Джерело: http://cikavo-znaty.com/805-ckavo-chi-dostatno-u-vas-kalory-schastya.html

***************************************************************

Найхимерніші озера

Високо в горах, найвище від усіх озер, розміщене судноплавне озеро Тітікака. Його максимальна глибина 370 метрів, довжина 203 кілометри, а площа – понад 8285 квадратних кілометрів. А лежить воно в Південній Америці, в Андах, на висоті 3812 метрів над рівнем моря. Одна з таємниць озера те, що збираючи води з безмежних гірських плато, вершини яких здіймаються на 5-6 тисяч метрів, воно жодної краплі не віддає за межі своєї гігантської чаші. Тітікака цілковито ізольована від усіх річок та морів і є одним з найширших безтічних високогірних озер світу.

Слово «Тітікака» означає «свинцева стіна». Місцеві жителі називають так найбільший із 36 островів озера, а саме озеро іменують Чуківіту. Плутанині в назвах завдячуємо іспанцям, які з’явилися тут у першій половині XVI століття.

Ще одна таємниця озера Тітікака – виникнення. Вчені висловлюють здогад, що колись воно було пов’язане з океаном і містилося з ним на одному рівні. Але за часів потужних тектонічних зведень озеро виявилося на висоті кількох кілометрів.

Найгарячіше озеру світу – невелике озеро на Синайському півострові, на узбережжі Червоного моря. Заміри температури води в озері показали, що біля поверхні вона +16 градусів, на глибині 6 метрів узимку – +48 градусів, а влітку – до +60.Від морського берега озеро розміщене на відстані приблизно тридцяти метрів і відгороджене від нього перемичкою із пористого черепашника, через який в озеро фільтрується морська вода. Солоність води зростає відповідно до глибини десь вдвічі й біля дна складає 90 проміле.

У Шотландії є озеро, яке називається Одинадцять. Ця дивна назва пов’язана з тим, що воно завдовжки одинадцять миль, у ньому одинадцять острівців, у його водах живе одинадцять видів риб і росте одинадцять видів рослин.

Восьме чудо світу – так називають індонезійці озера на острові Флорес. Аби побачити усі ці водойми, треба піднятися на вершину гори Келімуту, з якої відкривається незабутнє видовище: з одного боку видно озеро кривава-червоного кольору, з іншого – озеро блакитно-зеленого кольору, а ще з іншого – озеро з білою водою, як молоко…

Розгадка кольору озер проста – всі вони містяться в кратерах згаслих вулканів. Різне забарвлення їхнім водам надають розчинені солі мінералів. У червоний колір воду забарвлюють сполуки заліза, в білий та блакитно-зелений – різні сполуки сірки.

Озера з мінеральною водою. До мінеральних озер належать і деякі вулканічні озера. У східній частині острова Ява на Малайському архіпелазі, в кратері вулкана Іджен є велике гаряче озеро з водою молочно-бірюзового кольору – Кава Іджен. Озеро має в своїй чаші 40 мільйонів тонн суміші концентрованої соляної кислоти.

Але що найдивніше, – в кожному літрі цієї суміші містяться 5 грамів розчиненого алюмінію. Вчені підрахували, що загалом в озері розчинено понад 200 тисяч тонн цього металу. На острові Кунашир у кратері вулкана Головніна є озеро, насичене соляною кислотою.

Джерело: http://cikavo-znaty.com/747-nayhimernsh-ozera.html