Тема. Гідросфера
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%B3%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80 %D0%B0/
7 клас
Тема. Північна Америка
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0/
Тема. Євразія
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F/
8 клас
Тема 1 Природоохоронні території України
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8/
Тема 2 Населення України і світу 1 частина
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83-%D1%82%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D1%96-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0/
3. Населення України і світу 2 частина
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83-%D1%82%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D1%96%D1%96-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0/
4. Світові і національні релігії
https://learningapps.org/view11110104
5. Населення України
https://app.wizer.me/learn/L8VKKY
6.
Географія Хмельницької області
Географічне положення, адміністративно-територіальний поділ. З історії формування території області. Ґрунти Хмельницької області. Рельєф Хмельницької області. Корисні копалини Хмельницької області. Геологічна будова Хмельницької області. Клімат Хмельницької області
1. Географічне положення, адміністративно-територіальний поділ
За площею території (20,6 тис. кв. км або 3,4% від площі країни) Хмельницька область належить до невеликих областей України і посідає серед них 19 місце. Населення області на 1 січня 2004 року налічувало 1,4 млн. осіб. Центром регіону є м. Хмельницький.
Сучасна територія області знаходиться між 48°26'56" і 50°35'28" північної широти та 26°08'05" і 27°54'05" східної довготи. Крайніми точками області є:
- на півночі – с. Веселинівка Славутського району;
- на півдні – с. Гринчук Кам'янець-Подільського району;
- на сході – с. Вівсяники Деражнянського району;
- на заході – околиці с. В'язовець Білогірського району та с. Мислова Волочиського району.
Протяжність області з півночі на південь – 220 км, із заходу на схід – 120 км (обчислено по меридіану і паралелі обласного центру).
Географічний центр області майже співпадає з місцерозташуванням м. Хмельницького, що є дуже вигідним чинником соціально-економічного розвитку території.
Область розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини в зонах лісостепу і мішаних лісів (Полісся). Рельєф, ґрунтові та агрокліматичні умови території сприятливі для господарського і сельбищного освоєння, що зумовило давнє заселення її і видозміну ландшафтів внаслідок активного антропогенного впливу.
Хмельниччина межує з Тернопільською, Рівненською, Житомирською, Вінницькою і Чернівецькою областями. Всі вони мають, здебільшого, агропромисловий розвиток без значного промислового і паливно-ресурсного потенціалу.
Тому важливе значення має її положення на транспортних шляхах, що зв'язують основні промислові райони України (столичний, Харківський, Придніпров'я, Донбас) і Росії, а також чорноморські порти із західноукраїнськими областями та країнами Центральної і Західної Європи.
Такими магістральними шляхами є 2 залізниці, 4 автодороги, 3 газопроводи широтного простягання, від яких відходять розгалуження, нафтопровід. З півночі на південь область перетинають залізниця і ряд автошляхів, які дають вихід на Білорусь і країни Балтії, Молдову і країни Південно-Східної Європи. Дністер, хоч і судноплавний, не має суттєвого значення для зв'язків з іншими регіонами.
Вигідне транспортно-географічне положення разом із значними трудовими ресурсами в умовах ринкового реформування економіки України можуть заохотити надходження в область іноземного капіталу.
Хмельницька область поділяється на 20 адміністративних районів, різних за площею, чисельністю населення, кількістю поселень, соціально-економічним розвитком тощо. Площа середнього за розмірами території району становить 1,03 тис. кв. км (приблизно таким є Летичівський район), 10 районів мають більшу від нього площу, а 9 – меншу.
У Хмельницькій області станом на 1 січня 2004 р. налічується 13 міських, 24 селищних і 550 сільських рад; останні об'єднували 1410 сільських поселень. 5 міст (Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Шепетівка, Славута, Нетішин) мають обласне підпорядкування, решта міст – районне.
2. З історії формування території області
Хмельниччина знаходиться на стику великих історико-географічних країв – Правобережжя (до якого входить сама) і Західної України. У вужчому розумінні територія області належить до Волині (північна частина, приблизно до р. Случ) і Поділля (середня і південна частини) і є пограниччям останнього з Галичиною на заході та Буковиною і Бессарабією на півдні. В минулому Волинь і Поділля (як і сусідні землі) входили до складу одних і тих же або різних держав; південні і західні межі сучасної області тривалий час були державними кордонами.
У XI ст. середня Наддністрянщина, що з XII ст. відома в літописах під назвою Пониззя, входила до Теребовлянського князівства, а з 1141 р. – до Галицького. В цей же час землі середньої і північної частин сучасної Хмельниччини належали Київському князівству. В 1199 р. вся територія області увійшла до Галицько-Волинського князівства. Невелика територія на сході області (в басейнах Південного Бугу і Случі) разом з прилеглими землями сучасної Вінниччини і Житомирщини відома в XII – XIII ст. під назвою Болохівської землі, князі якої були прихильниками феодальної роздрібненості. У 1241 р. Данило Галицький прилучив Болохівську землю до Галицько-Волинського князівства.
Після падіння Руської держави на території між середньою течією Дністра і верхів'ям Південного Бугу існувало політичне утворення з центром у м. Бакота (донедавна – однойменне село в Кам'янець-Подільському районі, знесене при створенні Дністровського водосховища), яке служило буферною зоною між Золотою Ордою та Галицько-Волинською державою.
У другій половині XIV ст. спочатку Волинь, а пізніше й Поділля (1362 р.) потрапили під владу Литви і були в ній до середини XV ст. автономними князівствами. В 1430-1434 рр. Західне Поділля відійшло до Польщі (утворено Подільське воєводство з центром у Кам'янці), а після Люблінської унії 1569 р. до неї перейшло й Волинське воєводство.
На території області відбувались активні військові дії під час визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького (битви під Пилявцями і Старокостянтиновом у 1648 р.; під Жванцем у 1653 р.). Однак за угодою 1667 р. Поділля і Волинь залишились за Польщею і перебували в її складі до 1793 р. (за винятком 1672-1699 рр., коли Поділля було захоплене турками).
У 1793 р. Правобережна Україна була приєднана до Росії; землі області відійшли до Волинської та Подільської губерній. З цього часу річка Збруч майже на півтора століття "перекроїла" суцільну українську етнічну територію, ставши кордоном між Російською та Австро-Угорською імперіями (до 1917 р.), межею між проголошеними, але не до кінця реалізованими у вихорі воєнних подій 1917-1919 рр., Українською та Західноукраїнською Народними Республіками, кордоном між Україною та Польщею (1920-1939 рр.). Дністер же в 1918-1940 рр. відділяв Україну від Румунії.
У совєтський час (1923 р.) в Подільській губернії на території сучасної Хмельницької області створено Кам'янецьку і Проскурівську, у Волинській – Шепетівську округи. У 1925 р. ліквідовано губернський поділ, а 22 вересня 1937 р. на території названих округ створено Кам'янець-Подільську область.
В 1941 р. обласний центр перенесено до м. Проскурів, однак область ще тривалий час носила стару назву. З перейменуванням у 1954 р. Проскурова на Хмельницький область отримала нинішню назву. У роки перед ІІ світовою війною Хмельниччина з прикордонної стала внутрішньою областю в країні. Вузька смуга Чернівецької області на півдні відділяє її від Молдови (10 км по прямій лінії) і Румунії (24 км), значно дальше "відсунулись" на захід кордони Польщі (165-240 км).
3. Ґрунти Хмельницької області
Сучасний ґрунтовий покрив Хмельницької області сформувався під впливом ґрунтовотворних порід, рельєфу, клімату, рослинного покриву та господарської діяльності людини.
Ґрунтовотворні породи – це леси і лесовидні суглинки, піски, супіски, вапняки, глини, алювіальні відклади. На території з рівнинним рельєфом і лісостеповою рослинністю вони стали основою для формування різних типів ґрунтів. На лесах і лесовидних суглинках утворилися чорноземні і сірі лісові ґрунти; на твердих карбонатних породах – дерново-карбонатні, на алювіальних відкладах в долинах рік - лучні, лучно-болотні і торфоболотні ґрунти.
Найбільшу площу займають лісостепові опідзолені ґрунти, які об'єднують такі підтипи; ясно-сірі і сірі лісові, темно-сірі і чорноземи опідзолені.
Карта ґрунтів Хмельницької області:
- 1- дерново-підзолисті;
- 2- ясно-сірі і сірі лісові;
- 3- темно-сірі опідзолені;
- 4- чорноземи опідзолені;
- 5- чорноземи типові малогумусні і слабогумусовані;
- 6- лучні, лучно-болотні та болотні;
- 7- торфово-болотні і торфяники низинні.
Ясно-сірі і сірі лісові поширені на підвищеннях та схилах в різних районах області, але найбільше – в її південно-західній та південній частинах. Вони сформувалися на лесах і лесовидних суглинках під лісовою рослинністю.
Гумусовий горизонт має невелику товщину, вміст гумусу незначний (1,5-2,2%). Ґрунти безструктурні, мають кислу реакцію, малий вміст поживних речовин і тому потребують вапнування, внесення добрив.
Темно-сірі опідзолені займають вирівняні ділянки вододілів і пологі схили в центральній та південній частинах області. Вони менше опідзолені, ніж попередні ґрунти, мають глибший гумусовий шар (55-65 см), у верхній частині якого міститься до 2,9-3,1% гумусу. Ці ґрунти мають кращу структуру, значний вміст поживних речовин і тому інтенсивно використовуються у сільському господарстві. Для збільшення поживних речовин у цьому ґрунті необхідне систематичне внесення органічних і мінеральних добрив.
Чорноземи опідзолені розташовані в центральній і південній частинах області. Вони утворилися на вирівняних плато під лісовою і степовою рослинністю, мають глибокий гумусовий шар (80-90 см), вміст гумусу в верхньому горизонті – 3,0-4,0%. Внаслідок інтенсивного використання поступово погіршуються властивості цих ґрунтів, насамперед, структура і водно-повітряний режим. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур необхідне внесення органічних і мінеральних добрив, правильна організація сівозмін та ін.
Найродючішими в області є чорноземи типові. Вони утворилися на лесах і лесовидних суглинках під степовою рослинністю в південно-західній і центральній частинах області. Переважають малогумусні (4-4,5% гумусу) і середньогумусні (біля 8% гумусу) чорноземи. Глибина гумусового горизонту 80-90 см. Вони мають сприятливі фізичні властивості, добре забезпечені поживними речовинами.
Лучно-чорноземні ґрунти поширені невеликими масивами по всій території, але найбільше – в західній частині області. Вони сформувались на лесових відкладах давніх долин та їх терас з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Ці ґрунти мають глибокий гумусовий шар (понад 90 см), значну кількість гумусу (5-6%) у верхньому горизонті, багато поживних речовин і є сприятливими для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, особливо овочевих. Нижні горизонти такого ґрунту оглеєні у вигляді сивих і бурих плям, що створює несприятливі умови для росту плодових дерев. Тому для вирощування садів ці ґрунти непридатні.
Лучні ґрунти утворилися на наносах в долинах рік і балок у глибоких зниженнях на плато, де ґрунтові води підходять близько до поверхні. Як і чорноземи, мають глибокий гумусовий шар (50-70 см), містять 4 -5% гумусу і багато поживних речовин. Але вони постійно перезволожені, і в них відбуваються процеси оглеєння. Основні площі цих ґрунтів зайняті луками, розорюється незначна їх частина. Для використання під орні землі їх треба осушити, але це не завжди ефективно.
Лучно-болотні ґрунти сформувалися в днищах балок і заплавах рік – на перезволожених ділянках. Вони подібні до лучних, але процеси оглеєння охоплюють всі шари ґрунту – аж до материнської породи. У верхньому шарі міститься від 3 до 5% гумусу. Зайняті луками.
Болотні поширені в знижених ділянках заплав, днищ балок і лощин стоку (переважно в північній і центральній частинах області). Вони утворилися на алювіальних відкладах при надмірному зволоженні під трав'янисто-моховою болотною рослинністю. Мають великий вміст поживних речовин, але форм, які доступні для рослин, дуже мало. Використовувати ці ґрунти для сільськогосподарського виробництва можна тільки після осушення.
Дерново-підзолисті розміщені невеликими ділянками в північній частині області. Вони сформувалися на пісках, супісках і суглинках під лісовою рослинністю. Ці ґрунти найбідніші на гумус і поживні речовини. Гумусовий горизонт становить 15-20 см, а вміст гумусу 1,0-1,9%.
Ґрунт – безструктурний, вода проникає в глибокі шари і виносить з нього поживні речовини. Близьке залягання ґрунтових вод зумовлює незадовільний водно-повітряний режим, що в перезволожені роки призводить до загибелі сільськогосподарських культур.
Ці ґрунти мають високу кислотність і тому необхідне їх вапнування. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур необхідно також вносити органічні і мінеральні добрива.
Дерново-карбонатні ґрунти трапляються окремими ділянками в тих частинах області, де на поверхню виходять вапнякові й крейдяні породи. Найбільше поширені в північній, північно-західній частинах області і в Придніпров'ї. Вони мають неглибокий гумусовий шар (30-40 см), невеликий вміст гумусу, але поживні речовини є малодоступними для рослин. Внаслідок того, що ці ґрунти залягають переважно на крутих схилах, їх недоцільно розорювати, а краще використовувати як кормові угіддя.
Ґрунтовий покрив Хмельницької області сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Значної шкоди родючості ґрунтів завдає водна ерозія. Розвитку ерозійних процесів (утворенню ярів) сприяє інтенсивне розорювання схилів горбів.
Площа еродованих земель безперервно зростає і становить зараз понад третину від земельних угідь. Найінтенсивніше відбуваються ерозійні процеси на півдні області, де значна частина земель розташована на горбах з великою крутизною схилів. Вони посилюються там, де вирощують просапні культури (овочі, цукрові буряки) і провадять оранку вздовж схилів.
Для зменшення ерозійних процесів на таких ділянках насаджують полезахисні лісосмуги, будують гідротехнічні споруди, проводять поперечну оранку схилів.
4. Рельєф Хмельницької області
Хмельниччина лежить в межах центрально-східної частини Подільської і крайньої східної частини Волинської височин. Перша з них займає середню і південну частини області (понад 4/5 її території), високо піднята над рівнем моря і має переважно плоску або хвилясту поверхню. Цю частину височини називають ще Подільським плато. Волинська височина займає весь Славутський та північні частини Ізяславського, Шепетівського і Полонського районів і відзначається меншими абсолютними висотами.
Середня абсолютна висота області – 275 м над рівнем моря, максимальна – 409 м (одна з вершин Товтр на північному заході Чемеровецького району), а мінімальна донедавна становила менше 73 м (при впадінні р. Матірка в Дністер на межі з Вінницькою областю), а зараз – 121 м (рівень Дністровського водосховища). Таким чином, амплітуда абсолютних висот в області перевищує 280 м. У цілому ж поверхня має нахил від середньої найвищої частини до північної і південної окраїн.
Рельєф області сформувався під дією внутрішніх і зовнішніх сил, що впливають на земну поверхню. Як відзначалось вище, внутрішні сили спричинили тектонічні рухи, які розбили кристалічний щит і фундамент плити на окремі блоки і підняли або опустили їх. У результаті цього в межах Подільського плато виділились Горинь-Слуцька, Верхньобузька, Придністровська височини, що відповідають блокам, і Товтровий кряж вздовж тектонічного розлому, а в межах Волинської височини – Шепетівська рівнина на місці опущеного блоку. Давній розлом, що розділяє подільську і волинську частини кристалічного фундаменту, проявляється в рельєфі пологим, але чітко вираженим уступом висотою 20-30 м. Він простягається по лінії Кунів – Плужне – Михля – Шепетівка – Полонне і далі на схід у Житомирську область.
Серед зовнішніх рельєфоутворюючих чинників найбільше значення має діяльність поверхневих вод. Водна ерозія (розмив і змив відкладів текучими водами – річками і опадами) утворює промоїни, яри, балки, долини з пологими, скелястими чи каньйоноподібними схилами. Змив відкладів з великих площ призводить до виположування схилів та вирівнювання поверхонь.
У тих місцях, де вапняки і гіпси розчинені поверхневими і підземними водами, зустрічаються карстові форми рельєфу (в т. ч. печери), а на схилах, де виходять ґрунтові води, можна побачити зсуви. Є також в області піщані бархани і дюни, насипані вітром.
Значний вплив на формування поверхні області має господарська діяльність людини. Такі нераціональні її форми діяльності як вирубування лісів, розорювання схилів, розробка кар'єрів, спричиняють утворення промоїн, ярів, зсувів, осипищ, підсилюють площинний змив. У той же час, людина штучно закріплює схили, веде протиерозійні заходи тощо.
Розглянемо особливості рельєфу окремих частин області. Середню частину Хмельниччини від Збруча до її східних меж займає Верхньобузька височина. Північна межа її проходить від верхів’я Збруча до витоку Случа, долиною останнього до м. Красилів і далі на схід – приблизно посередині межиріччя Случа та Ікви. Південну межу проводять по річці Бовинець (ліва притока Збруча, гирло якої знаходиться південніше Волочиська), через верхів'я рік Смотрич і Вовчок до р. Рівець і по ній до межі з Вінниччиною.
Верхньобузька височина є найвищою ділянкою області: абсолютні висоти часто перевищують 350 м, піднімаючись у ряді місць до 380-396 м. Західна частина її має найбільш рівну поверхню, це – т. з. Авратинська височина. Тут беруть початок найбільші ріки області – Збруч, Случ і Південний Буг, які разом з притоками останнього (Бужком, Іквою, Плоскою, Вовком) розчленовують Верхньобузьку височину. Долини рік неглибокі, мають пологі схили і широкі заболочені заплави. В центральній і східній частинах височини до схилів прив’язана густа мережа глибоких балок, що надає її поверхні горбогірного вигляду. Лише в розширеній долині Південного Бугу, на схід від Меджибожа, поверхня вирівнюється; цю рівнину називають Летичівською.
На північ від Верхньобузької лежить дещо нижча Горинь-Слуцька (або Північноподільська) височина з середніми абсолютними висотами 280-300 м (максимальна 350 м). Її поверхня має загальний похил із заходу і півдня на схід і північ, що підтверджується напрямком течії р. Случ з притоками Ікопоть, Деревичка, Хомора та р. Горинь з Полквою і Вілією. На півночі Горинь-Слуцька височина опускається уступом висотою 20-30 м до Шепетівської рівнини.
Рельєф даної височини подібний до Верхньобузької – широкі річкові долини, густа мережа балок. Поверхня має, здебільшого, горбисто-хвилястий вигляд, а між річками Случ і Деревичка навіть горбогірний. Найменше розчленована поверхня Теофіпольської (в межах Теофіпольського та південної частини Білогірського районів) і Старокостянтинівської (у вузькому трикутнику між р. Случ та залізницею Старокостянтинів-Хмільник) рівнин.
Шепетівська рівнина займає найпівнічнішу частину області і відзначається нижчими абсолютними висотами поверхні (в середньому 220-240 м). Горинь та ріки її басейну мають в межах рівнини широкі, неглибокі долини. Тут відсутні балочні форми рельєфу, рідко зустрічаються яри, зате в умовах поширення пісків і супісків вітри сформували бархани і дюни (між Шепетівкою і Славутою), які пізніше були закріплені лісом. У зв'язку з переважно плоскою поверхнею Шепетівську рівнину називають ще Ганнопільським плато.
Між південною межею Верхньобузької височини і Дністром знаходиться Придністровська височина. Її поверхня знижується у південному напрямку, однак дуже повільно. Якщо поблизу Верхньобузької височини у верхів'ях приток Дністра (Смотрича, Ушиці) та інших річок абсолютні висоти становлять 350-355 м, то на відстані 15 км від Дністра вододільні ділянки мають висоти 300-310 м, тобто поверхня Придністров'я знижується лише на 40-50 м на 80-кілометровій відстані. Зате русло Дністра врізається в поверхню Придністров'я на 180-200 м.
Глибокий вріз головної ріки зумовив відповідний вріз усіх її приток, котрі теж виробили глибокі, часто каньйоноподібні, дуже мальовничі долини. Стрімкі скелясті схили в притоках Дністра з’являються південніше лінії с. Тарноруда (на Збручі) – с. Кузьмин (на Смотричі) – с. Соколівка (на Ушиці) – смт. Віньківці (на Калюсі), тобто тоді, коли річки досягають твердих силурійських вапняків. Висоти вертикальних стінок долин зростають від 10-20 до 60-80 м у їх гирлах.
Долини подільських приток Дністра розчленували поверхню височини на окремі пасма, що простягаються меридіально, як і самі ріки. Придолинні схили густо порізані ярами. Межиріччя здебільшого хвилясті, з великою кількістю балок; сильно поширений тут площинний змив. Однак зустрічаються і плоскі ділянки, де ерозія відсутня.
У південно-західній частині Придністров'я, в місцях поширення гіпсів, утворились досить великі карстові провалля та печери (перша була відкрита біля с. Завалля і названа туристами "Атлантидою").
Рівномірний похил поверхні Придністров'я порушує Товтровий кряж, який простягається навскоси від Збруча по лінії сіл Іванківці (Городоцький район) – Вишнівчик (Чемеровецький район) – Нігин – Вербка – Врублівці (Кам'янець-Подільський район) до Дністра. Довжина його в межах Хмельниччини становить 80 км. Це – лише частина Товтр, які починаються на Львівщині, перетинають також Тернопільську та Чернівецьку області і заходять у Молдову.
Товтровий кряж – це горбогірна вапнякова система органогенного походження, яка включає:
- головне пасмо (відоме як Медобори) – майже суцільний випуклий хребет з досить крутими скелястими схилами, який піднімається над навколишньою місцевістю на 50-60 м і досягає в межах області абсолютних висот понад 350 м (максимально 409 м);
- бічні пасма, що мають гострі вершини з відносною висотою 20-25 м;
- невисокі горби (т. з. "могилки"), які поодиноко або невеликими групами розкидані трохи далі від Головного пасма.
Загальна ширина кряжу досягає 15-20 км, тоді як Головного пасма – лише 100-300 м.
У Товтрах дуже поширений карст. Переважають дрібні форми – тріщини, борозни, комірки тощо, які утворюють на головному кряжі іноді справжні карстові поля. Зрідка трапляються і печери, наприклад Кармелюкова в с. Привороття.
5. Корисні копалини Хмельницької області
Хмельницька область багата на різноманітні нерудні корисні копалини, насамперед, природні будівельні матеріали. Цьому сприяють як кристалічні породи щита, так і осадові відклади його західного схилу. В той же час вона цілком позбавлена металевих мінеральних ресурсів, а з числа горючих є лише поклади торфу.
Будівельні корисні копалини представлені покладами гранітів і каоліну, що зосереджені в межах щита, та вапняків, цегельно-черепичних глин і суглинків, крейди, мергелів, пісків, пісковиків, гіпсу, бентонітових глин осадового чохла плити.
Поклади гранітів (переважно сірих) зосереджені переважно в Шепетівському, Полонському, Старокостянтинівському та Славутському районах, де існує ряд великих відкритих розробок. Найбільші кар'єри є біля міст Полонне і Шепетівка та сіл Нова Синявка, Кудинка. Граніт в основному переробляють на щебінь для дорожнього будівництва.
Каоліни (глинистий мінерал світлого забарвлення) зв'язані з продуктами вивітрювання гранітів. Поширені на північному сходу області. Відомі родовища Судимонтське і Купинецьке Шепетівського району, Майдан-Волянське та Буртинське Полонського району. З місцевого каоліну виготовляють вогнетривку цеглу, шамотний порошок.
Вапняки поширені по всій території області (розвідано понад 20 родовищ, більше половини з яких розробляється). Велике значення мають виходи силурійських вапняків в долинах Дністра, Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці (видобуток ведеться біля Кам'янця-Подільського, сіл Велика Слобідка, Устя та ін.) і потужні відклади неогенових вапняків Товтрової гряди (найбільші кар'єри біля селищ Закупне і Смотрич, сіл Іванківці, Нігин, Вербка, Привороття, Гуменці). Їх використовують для випалювання вапна, виробництва щебеню, облицювальних плиток, стінових блоків, фігурних виробів, цементу (на базі Гуменецького родовища працює потужний Кам'янець-Подільський цементний завод), а також у цукровій промисловості. Відклади вапняків в інших районах йдуть на місцеві будівельні потреби.
В області 80 родовищ лесів, лесовидних суглинків і глин, на базі яких працює ряд цегельних і черепичних заводів.
У північно-західній частині області (Білогірський та Ізяславський райони) є значні поклади крейди, а в південно-східній (басейни рік Ушиця та Калюс) – мергелів, які придатні для виробництва цементу.
Піски різного геологічного часу поширені в усіх районах області і мають, в основному, будівельне значення (для розчинів, дорожного будівництва тощо). Найпотужніші поклади їх в Славутському районі (в Крупецькому, Цвітохському, Славутському родовищах). Кварцові піски останнього використовують для виробництва скла.
Пісковики відслонюються по Дністру і його притоках – Калюсу і Ушиці. Промислова розробка їх не ведеться, хоч подекуди вони знадобляться для місцевого будівництва.
На заході Кам'янець-Подільського району є декілька родовищ гіпсу (розробляється Кудринецьке). Він придатний для меліорації ґрунтів, будівельних, медичних та інших потреб.
У Новоушицькому районі є відклади бентонітових глин, придатних для хімічної та інших галузей промисловості. Найбільше скупчення їх біля с. Пижівка.
З інших неметалевих корисних копалин в області є поклади доломітів, трепелу (Кам'янець-Подільський район), невеликі прояви флюориту, фосфоритів. Найбільші скупчення фосфоритів зустрічаються в Дунаєвецькому, Новоушицькому, Віньковецькому та Ярмолинецькому районах, однак промислового значення вони не мають.
Паливні корисні копалини представлені на Хмельниччині тільки торфом. Поклади його значні. Здебільшого він залягає в заболочених частинах заплав Горині, Случа, Хомори, Південного Бугу та їх приток. Видобуток ведеться майже в усіх басейнах цих рік.
Є в області також рудопрояви поліметалів.
Склад і запаси корисних копалин Хмельницької області сприяли розвитку в ній промисловості будівельних матеріалів, окремі виробництва якої працюють не тільки на місцевий, але й на зовнішньообласний ринок. Наявні природні ресурси дозволяють розширити це виробництво, однак нарощування їх видобутку вступає в суперечність з необхідністю природоохоронних заходів, насамперед, в Придністров'ї і Товтрах.
6. Геологічна будова Хмельницької області
Вся територія Хмельниччини – це припіднята рівнина, проте на ній зустрічаються різні форми рельєфу. Серед них плоскі й хвилясті височини, широкі долини і вузькі каньйони, пологі схили та круті уступи, окремі пагорби, горбогірні масиви. Така різноманітність рельєфу зумовлена особливостями тектонічної будови і геологічного розвитку території, поширенням різних гірських пород.
Хмельницька область розташована в південно-західній частині Східно-Європейської (Руської) платформи на межі двох її тектонічних структур – Українського щита і Волино-Подільської плити. Український щит є найдавнішою ділянкою земної кори на території України і найбільш піднятою частиною фундаменту платформи. Він складений сильно зміненими магматичними і метаморфічними кристалічними породами, які утворились в архейській і протерозойській ерах (т. з. докембрійський час) і мають вік 3,5 - 0, 57 млрд. років.
Гірські породи щита дуже зім'яті в складки і розчленовані численними розломами на блоки різної величини. Найдавніші (протерозойські) розломи розкололи щит на п'ять найбільших блоків, крайній західний з яких – Волино-Подільський – лежить в основі східної частини області. У свою чергу він розділений на два менші блоки – Подільський і Волинський – пізнішим розломом, який проходить у широтному напрямку дещо південніше Шепетівки.
Подільський (південний) блок є жорстким; внаслідок тектонічних рухів він сильно піднявся. Складений в основному архейськими породами – гнейсами, кварцитами, гранітами, діоритами, гранодіоритами. В східній частині області ці породи залягають на незначній глибині під шаром досить молодих відкладів, а в долинах Південного Бугу, Случа та їх приток (Вовк, Бужок, Іква, Ікопоть, Деревичка, Хомора) виходять на поверхню.
Волинський блок протягом усього протерозою був досить рухомою частиною земної кори, внаслідок чого він подробився на менші блоки, які сильно опустились. Один з них – Шепетівський – складає північно-східну частину Хмельниччини. Він утворений архейськими і протерозойськими породами (гнейсами, мігматитами, гранітами), які всюди виходять на поверхню між ріками Корчик і Случ.
Кристалічний фундамент платформи, який сильно піднятий у районі щита, круто опускається в західному напрямку і занурюється під товщу молодших осадових відкладів.
Таким чином, західний схил Волино-Подільського блоку щита стає східним бортом Волино-Подільської плити. Глибина залягання кристалічного фундаменту в межах області змінюється від 0-100 м (приблизно на лінії меридіану м. Хмельницький) до 1000-1500м (в долині р. Збруч). Докембрійські породи фундаменту плити виходять на поверхню вздовж крутих берегів Дністра та його лівих приток від південно-східної межі області до долини р. Тернава.
Внаслідок давніх тектонічних рухів фундамент Волинсько-подільської плити також розколовся на ряд блоків, а сама плита неодноразово опускаючись, ставала морським дном. У морських басейнах відбувалось інтенсивне нагромадження осадових відкладів з органічних решток і знесених із суші уламків гірських порід. Наступи моря спостерігалися у першій половині палеозою (кембрійський, ордовицький і силурійський періоди), в кінці мезозою (крейдовий період), в кайнозої (палеоген, неоген). В інші періоди плита піднімалась, ставала сушею: відбувалось руйнування верхнього шару порід під впливом зовнішніх сил. Відкладів цих періодів на території області майже не виявлено.
Отже, осадовий чохол Волино-Подільської плити складається з шарів кембрійських, ордовицьких, силурійських, крейдових, палеогенових та неогенових відкладів. Усі шари, крім палеогенового, є в південній і західній частинах області і в різних місцях виходять на поверхню на крутих берегах Дністра та його лівих приток. У східному і північно-східному напрямках нижні осадові шари поступово зникають, а молодші верхні все далі "насуваються" на докембрійські породи кристалічного фундаменту.
Кембрійські відклади поширені вузькою смугою, східна межа якої проходить приблизно по лінії західніше Білогір'я, через Теофіполь, Базалію, Городок і далі на південний схід через Китайгород і Субіч пісковики кембрійського часу виходять на поверхню.
Ордовицькі відклади мають невелику потужність, складені кварцовими пісковиками, а в Придністров'ї – також вапняками. Виходять на поверхню в долинах Дністра (від с. Гораївка до с. Демшин) і його приток – Руски, Студениці, Тернави.
Силурійські відклади поширені із заходу на схід до лінії Білогір'я – Дунаївці – Ст. Ушиця. Представлені товщами вапняків, доломітів і мергелів. У цих відкладах можна знайти велику кількість решток різних давніх організмів. Породи силурійського періоду виходять на поверхню на берегах Дністра від с. Рогізна на сході до гирла Збруча на заході, в долинах Студениці, Тернави, Мукші, Смотрича, Жванчика та Збруча.
Відклади крейдового періоду залягають на всій території області (крім окремих ділянок на сході і північному сході). Найпотужніший їх покрив спостерігається в басейні Горині, де нагромаджені товщі білої писальної крейди і крейдоподібних вапняків. Породи цього часу представлені також, пісками і пісковиками, опоками, а в Придністров'ї ще й піщаними вапняками. Різні породи виходять на поверхню в долинах Дністра, його приток, Горині та Вілії.
Відклади палеогену виражені слабо. Вони поширені лише в північній (до широти Старокостянтинова) та східній (район Меджибожа, Деражні, Вовковинців) частинах області і представлені пісками, рідше пісковиками та мергелями.
Неогенові відклади поширені майже на всій території області, мають значну товщину і різноманітний склад. Їх формування відбувалось здебільшого в басейнах Тортонського і Сарматського морів, окраїни яких покривали в неогені більшу частину області (за винятком найвище піднятих ділянок кристалічного щита). Свідченням цього є значне поширення вапняків, що мають органічне походження. Найпотужнішими є рифові вапняки, які вузькою смугою (від 2 до 6 км) простягаються на південному заході області. Формування бар'єрного рифу відбувалось в морі майже паралельно до його берега внаслідок нагромадження водоростей, верметусів, моховаток, коралів, морських їжаків та молюсків.
При загальному піднятті Поділля, що відбувалось під час альпійського горотворення, на всій його території запанував континентальний режим, а бар'єрний вапняковий риф став горбистим пасмом, відомим як Товтри.
До неогенових осадових відкладів належать також породи хімічного (гіпси і ангідрити на південному заході області) та уламкового походження (піски, пісковики, глини, мергелі).
Неогеновий шар, перекритий континентальними відкладами, які сформувались в найновіший, четвертинний період внаслідок руйнування, перенесення та відкладання порід попередніх епох. Це відбувалось (і продовжується зараз) внаслідок вивітрювання, діяльності поверхневих і підземних вод, вітру, живих організмів.
Четвертинні відклади утворюють на території області майже суцільний покрив потужністю до 30 м. Відсутні вони лише на крутих схилах каньйоноподібних долин Дністра та його приток, на скельних вершинах Товтр і виходах кристалічних докембрійських порід у північній частині області. До цих відкладів належать гравій, галька, піски, супіски і. суглинки в долинах річок, а також лесовидні суглинки і леси на межирічних вододільних ділянках. Лес – це однорідна, пориста, пухка порода палево-жовтого кольору. Леси покривають потужним шаром понад 80% території області; вони стали материнською основою для формування родючих ґрунтів (в т. ч. чорноземів).
7. Клімат Хмельницької області
Територія області має помірно-континентальний клімат з теплим літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов'язана висота Сонця над горизонтом і величина сонячної радіації. Висота Сонця над горизонтом на території області в червні в полудень досягає 63-65°, в грудні – 16-18°, а в рівнодення - 39,5-41,5° Тривалість дня змінюється від 8 до 16,5 години.
Неоднакові показники висоти Сонця над горизонтом та зміни хмарності протягом року впливають на зміну сонячної радіації від 130 кал/см2 в грудні до 530 кал/см2 в червні, досягаючи за рік 101 ккал/см2.
Хмельниччина розташована вглибині материка, і тому на її клімат мають вплив континентальні повітряні маси, які приносять суху погоду. Взимку сюди доходить повітря Сибірського антициклону, яке приносить холодну погоду, а влітку має вплив Азорський максимум. Навесні і на початку осені на територію області проникає арктичне повітря, яке приносить різке похолодання.
В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном. Влітку вони зумовлюють значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку – потепління, відлиги, снігопади.
На клімат має вплив також рельєф. Різноманітні його форми обумовлюють відмінності в температурах, кількості опадів, напрямі та сили вітру.
Середньорічна температура повітря коливається від 6,8°С в північній і центральній частинах області до 7,3°С - в південній.
Найтепліший місяць – липень, найхолодніший – січень. Влітку найвищі середні температури повітря спостерігаються в південній частині області (18,8°-19,3°С), а найнижчі – в північній (18,5°С) і західній (18,3°С). Середні січневі температури повітря найнижчі в центральній частині області (-5,4°С). Це пояснюється тим, що це найбільш підвищена, безліса частина височини. Дещо вищі вони в північній частині (-5,5°С), а особливо – в південній (-0,5°С).
Вторгнення на Хмельниччину континентальних повітряних мас приводить до значних коливань температури повітря в усі пори року. Влітку повітря може нагріватись до +39°С (абсолютний максимум), а взимку охолоджуватись до -34°С (абсолютний мінімум).
На території області випадає достатня кількість опадів (530-670 мм на рік). Найбільше їх на півночі, найменше – на півдні. Найбільша кількість опадів випадає влітку, найменша – взимку. В літній період часто бувають зливи, грози, іноді – град. Сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і тримається, переважно, до першої декади березня. Товщина його незначна (10-15 см).
Протягом року над територією області дмуть переважно північно-західні і північно-східні вітри. Вони мають і найбільшу швидкість. Влітку переважають північно-західні і західні вітри, а взимку – північно-західні і південно-східні. Взимку їх швидкість більша, ніж улітку. Кількість днів з тихою погодою влітку майже в півтора раза більша, ніж узимку.
На всій території чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості. Зима коротка і м'яка, з частими відлигами. Вона триває від 100 на півдні до 115 днів на півночі. Кількість днів із сніговим покривом досягає 75-95. Відлиги і різкі коливання температури повітря часто наносять шкоду озимим культурам.
Весна починається з другої декади березня, коли температура повітря стійко переходить вище 0°С і триває до останньої декади травня. Збільшується кількість опадів, ясних днів. Але повторні похолодання в квітні і травні зумовлені вторгненням на територію області північних вітрів, нерідко наносять шкоду сільськогосподарським культурам.
Літо триває з кінця травня до першої декади вересня. Температури повітря піднімаються вище 15°С, можливе підвищення до +39°С (м. Кам'янець-Подільський). Переважають південно-східні вітри, збільшується кількість ясних днів. В першій половині літа нерідко бувають короткочасні зливи, велика кількість опадів. Іноді випадає град, який супроводжується сильними вітрами, що завдає неабиякої шкоди сільськогосподарським культурам.
Осінь триває з кінця вересня до кінця листопада. Вона настає тоді, коли відбувається стійкий перехід середньої добової температури повітря до 15°С і нижче. Перша її половина відзначається погожими сонячними днями. Перші приморозки бувають вже в середині вересня. В листопаді ґрунт промерзає на глибину 5-6 см.
За відмінностями кліматичних показників на території області можна виділити три агрокліматичні райони: північний, центральний і південний.
Північний займає територію Славутського, Полонського і північ Шепетівського адміністративних районів. Сума температур вище 10°С становить 2450°С. Середньорічна температура повітря +6,8°С. Тут випадає найбільша кількість опадів в області (650-700 мм на рік), спостерігається найбільша тривалість снігового покриву (90-95 днів).
Центральний займає ту частину області, яка розташована на Верхньобузькій і Случ-Хоморській височинах. Відзначається значним підвищенням суми активних температур з півночі на південь (2450° - 2700°С), достатньою кількістю опадів (600-650 мм на рік). Середньорічна температура повітря +6,8°С.
Південний район об'єднує південні адміністративні райони, які прилягають до Дністра (Кам'янець-Подільський, Дунаєвецький, Новоушицький). Це – найтепліша частина області. Сума температур тут вища 2700°С, середньорічна - +7,3°С. Опадів випадає найменше в області (менше 600 мм), але їх кількість є оптимальною для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Тут найменша тривалість снігового покриву (75-80 днів) і його товщина. Особливо теплий клімат у долині Дністра, де можна вирощувати теплолюбні культури (персики, виноград, абрикоси та ін.).
Достатнє зволоження, оптимальний температурний режим створюють на всій території області умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, насамперед, озимої і ярої пшениці, ячменю, жита, вівса, цукрових буряків, картоплі, овочевих і кормових культур, плодових дерев. Південна частина (Придністров'я) придатна для виноградарства, баштанництва та ін.
Інколи в області спостерігаються кліматичні явища, що негативно відбиваються на розвитку сільськогосподарських культур. Це – ранні осінні і пізні весняні приморозки, зливи, град, вимерзання посівів в окремі зими (коли сніговий покрив відсутній, а температури повітря досить низькі).
Кліматичні умови південних районів області (особливо на берегах Дністра та його приток) сприятливі для відпочинку людей.
За матеріалами інтернет-ресурсу https://osvita.ua/vnz/reports/geograf/23957/
Населення Хмельницької області
Чисельність населення
Населення Хмельницької області на 1 травня 2017 року становило 1278183 осіб.
Міське населення становить 726,2 тис.(54.5 %), сільське 607,8 тис.(45.5 %)
Міське населення становить 726,2 тис.(54.5 %), сільське 607,8 тис.(45.5 %)
| рік | населення | місце серед регіонів |
|---|---|---|
| 1926 | 1 788 000 | |
| 1939 | 1 732 000 | 10 |
| 1941[4] | 1 786 000 | |
| 1944[5] | 1 282 100 | |
| 1959 | 1 608 407 | 10 |
| 1970 | 1 615 373 | 13 |
| 1979 | 1 558 442 | 14 |
| 1989 | 1 527 114 | 15 |
| 2001 | 1 430 775 | 13 |
| 2014 | 1 306 992 | 14 |
| 2017 | 1 278 183 | 15 |
Густота населення
Середня густота населення становить 64.8 осіб на км²
Природний рух
Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення у 1950–2014 рр.
| коефіцієнт (на 1000 осіб) | 1950[6] | 1960[6] | 1970[1] | 1990[7] | 2000[7] | 2010[7] | 2014[7] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| народжуваності | 23,4 | 19,8 | 14,8 | 12,9 | 8,5 | 10,8 | 11,2 |
| смертності | 10,2 | 7,2 | 9,6 | 13,5 | 15,6 | 15,7 | 15,6 |
| природного приросту | 13,2 | 12,6 | 5,2 | -0,6 | -7,1 | -4,9 | -4,4 |
Міграційний рух
За 2009 рік:
У межах України:
Число прибулих: 22369 (16,7 на 1000 осіб)
Число вибулих: 22952 (17,1 на 1000 осіб)
Приріст: –583 (–0,4 на 1000 осіб)
У межах України:
Число прибулих: 22369 (16,7 на 1000 осіб)
Число вибулих: 22952 (17,1 на 1000 осіб)
Приріст: –583 (–0,4 на 1000 осіб)
Зовнішня міграція:
Число прибулих: 580 (0,5 на 1000 осіб)
Число вибулих: 335 (0,3 на 1000 осіб)
Приріст: +245 (0,2 на 1000 осіб)
Число прибулих: 580 (0,5 на 1000 осіб)
Число вибулих: 335 (0,3 на 1000 осіб)
Приріст: +245 (0,2 на 1000 осіб)
Міське населення
за даними Держкомстату[8][9] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Національний склад
Національний склад населення Хмельницької області станом на 2001 рік [10]
| № | Національність | Кількість осіб | Відсоток до загальної кількості |
|---|---|---|---|
| 1 | Українці | 1 339 331 | 93,88% |
| 2 | Росіяни | 50 686 | 3,55% |
| 3 | Поляки | 23 005 | 1,61% |
| 4 | Білоруси | 2 750 | 0,19% |
| 5 | Євреї | 1 410 | 0,10% |
| 6 | Молдовани | 1 353 | 0,09% |
| 7 | Вірмени | 1 159 | 0,08% |
| 8 | Цигани | 490 | 0,03% |
| 9 | Татари | 464 | 0,03% |
| 10 | Німці | 365 | 0,03% |
| 11 | Інші | 5 636 | 0,40% |
| Разом | 1 426 649 | 100% |
Динаміка національного складу Хмельницької області за даними переписів:
| 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| українці | 82,9 | 90,2 | 90,8 | 90,8 | 90,4 | 93,9 |
| росіяни | 3,6 | 3,8 | 4,3 | 4,9 | 5,8 | 3,6 |
| поляки | 5,5 | 4,4 | 3,3 | 2,8 | 2,4 | 1,6 |
| євреї | 7,0 | 1,2 | 1,0 | 0,7 | 0,1 | |
| білоруси | 0,2 | 0,3 | 0,2 | |||
| населення, тис | 1739,1 | 1611,4 | 1615,4 | 1556,0 | 1521,6 | 1426,6 |
Національний склад районів та міст Хмельницької області за переписом 2001 року, %
| українці | росіяни | поляки | білоруси | євреї | |
|---|---|---|---|---|---|
| м. Хмельницький | 88,3 | 7,9 | 2,0 | 0,4 | 0,3 |
| м. Кам'янець-Подільський | 91,2 | 5,9 | 0,6 | 0,3 | 0,2 |
| м. Нетішин | 87,5 | 9,8 | 0,8 | 0,4 | |
| м. Славута | 90,0 | 6,6 | 2,0 | 0,4 | 0,3 |
| м. Старокостянтинів | 91,1 | 6,7 | 1,0 | 0,4 | 0,2 |
| м. Шепетівка | 90,7 | 5,8 | 2,0 | 0,3 | 0,3 |
| Білогірський район | 98,3 | 0,9 | 0,5 | 0,1 | |
| Віньковецький район | 96,5 | 3,1 | 0,1 | ||
| Волочиський район | 95,7 | 1,5 | 2,4 | 0,1 | |
| Городоцький район | 91,4 | 1,1 | 7,2 | 0,1 | |
| Деражнянський район | 97,4 | 1,5 | 0,1 | 0,2 | |
| Дунаєвецький район | 98,2 | 1,3 | 0,1 | 0,1 | |
| Ізяславський район | 95,7 | 2,5 | 1,2 | 0,2 | |
| Кам'янець-Подільський район | 98,1 | 1,2 | 0,2 | 0,1 | |
| Красилівський район | 96,2 | 1,6 | 1,7 | 0,1 | |
| Летичівський район | 96,0 | 1,7 | 1,6 | 0,1 | |
| Новоушицький район | 96,1 | 3,4 | 0,1 | 0,1 | |
| Полонський район | 90,9 | 1,8 | 6,6 | 0,1 | 0,1 |
| Славутський район | 97,8 | 1,1 | 0,9 | 0,1 | |
| Старокостянтинівський район | 98,0 | 1,2 | 0,3 | 0,1 | |
| Старосинявський район | 98,5 | 0,9 | 0,4 | 0,1 | |
| Теофіпольський район | 98,4 | 0,8 | 0,3 | 0,1 | |
| Хмельницький район | 93,5 | 1,8 | 3,9 | 0,1 | |
| Чемеровецький район | 99,0 | 0,8 | |||
| Шепетівський район | 96,3 | 1,6 | 1,4 | 0,1 | |
| Ярмолинецький район | 97,8 | 1,3 | 0,2 | 0,1 | |
| Хмельницька область | 93,9 | 3,6 | 1,6 | 0,2 | 0,1 |
Мовний склад[ред. | ред. код]
Історична динаміка рідної мови населення Хмельницької області за результатами переписів, %[16][13][11][15][14]
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|---|
| українська | 89,4 | 93,1 | 92,3 | 91,3 | 95,2 |
| російська | 5,7 | 5,8 | 6,9 | 8,0 | 4,1 |
| інша | 4,9 | 1,1 | 0,8 | 0,7 | 0,7 |
Рідна мова населення Хмельницької області за переписом 2001 р. за адміністративними одиницями
| українська | російська | польська | вірменська | білоруська | молдовська | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ | 95,2 | 4,1 | 0,2 | 0,1 | 0,1 | 0,1 |
| м. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ | 88,4 | 10,4 | 0,4 | 0,1 | 0,1 | |
| м. КАМ`ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ | 91,2 | 7,1 | 0,1 | 0,1 | ||
| м. НЕТІШИН | 87,7 | 11,4 | 0,1 | |||
| м. СЛАВУТА | 92,3 | 7,2 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | |
| м. ШЕПЕТІВКА | 93,5 | 5,7 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1 |
| м. СТАРОКОСТЯНТИНІВ | 92,0 | 7,5 | 0,1 | 0,1 | 0,2 | |
| БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОН | 99,0 | 0,8 | 0,1 | |||
| ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОН | 97,2 | 2,6 | 0,1 | 0,1 | ||
| ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОН | 98,5 | 1,3 | 0,1 | |||
| ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОН | 98,5 | 1,0 | 0,4 | |||
| ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОН | 98,2 | 1,4 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | |
| ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОН | 98,4 | 1,3 | 0,1 | 0,1 | ||
| ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОН | 97,0 | 2,8 | 0,1 | |||
| КАМ`ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН | 98,6 | 1,2 | 0,1 | 0,1 | ||
| КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОН | 98,4 | 1,4 | 0,1 | 0,1 | ||
| ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОН | 98,2 | 1,5 | 0,1 | |||
| НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОН | 96,5 | 3,3 | 0,1 | 0,1 | ||
| ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОН | 98,4 | 1,4 | 0,1 | |||
| СЛАВУТСЬКИЙ РАЙОН | 98,8 | 1,1 | ||||
| СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОН | 98,6 | 1,1 | 0,1 | |||
| СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОН | 98,7 | 0,8 | 0,4 | 0,1 | ||
| ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН | 98,9 | 0,8 | 0,2 | |||
| ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН | 95,8 | 2,0 | 1,8 | 0,1 | 0,2 | |
| ЧЕМЕРОВЕЦЬКИЙ РАЙОН | 99,1 | 0,8 | 0,1 | |||
| ШЕПЕТІВСЬКИЙ РАЙОН | 97,9 | 1,7 | 0,1 | 0,1 | ||
| ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОН | 98,1 | 1,5 | 0,1 | 0,1 | 0,1 |
Вільне володіння мовами
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 99,03% мешканців Хмельницької області вказали вільне володіння українською мовою, а 46,70% - російською мовою. 98,32% мешканців Хмельницької області вказали вільне володіння мовою своєї національності.
Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Хмельницької області за даними перепису населення 2001 р.
| своєї
національності
| українська | російська | |
|---|---|---|---|
| Українці | 99,87% | 44,74% | |
| Росіяни | 96,30% | 78,69% | |
| Поляки | 26,93% | 99,23% | 44,01% |
| Білоруси | 42,69% | 78,84% | 76,22% |
| Євреї | 15,89% | 91,91% | 87,16% |
| Молдовани | 63,71% | 89,36% | 52,55% |
| Вірмени | 76,88% | 74,72% | 72,99% |
Місце народження
За переписом 2001 року 95,2% населення Хмельницької області народилися на території України (УРСР), 4,6% населення — на території інших держав (зокрема 3,1% - на території Росії), 0,2% населення не вказали місце народження. 86,8% населення народилися на території Хмельницької області, 8,4% — у інших регіонах України.[20]
Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Хмельницької області за переписом 2001 року:
| уродженців області | кількість | частка у населенні |
| Хмельницької | 1238606 | 86,8 |
| Вінницької | 17066 | 1,2 |
| Житомирської | 12330 | 0,9 |
| Тернопільської | 11452 | 0,8 |
| Рівненської | 9221 | 0,6 |
| Львівської | 5713 | 0,4 |
| Чернівецької | 5437 | 0,4 |
| Донецької | 5379 | 0,4 |
| Івано-Франківської | 5025 | 0,4 |
| Київської | 4447 | 0,3 |
| Луганської | 4016 | 0,3 |
| Одеської | 3726 | 0,3 |
| Дніпропетровської | 3367 | 0,2 |
| АР Крим | 3225 | 0,2 |
| Черкаської | 2928 | 0,2 |
| Харківської | 2690 | 0,2 |
| Волинської | 2643 | 0,2 |
| Чернігівської | 2588 | 0,2 |
| Миколаївської | 2534 | 0,2 |
| Полтавської | 2490 | 0,2 |
| Закарпатської | 2438 | 0,2 |
| Херсонської | 2311 | 0,2 |
| м. Києва | 2257 | 0,2 |
| Сумської | 2204 | 0,2 |
| Кіровоградської | 1983 | 0,1 |
| Запорізької | 1648 | 0,1 |
| Севастополя | 194 | 0,0 |
Зайнятість населення
Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року
| сфера діяльності | кількість зайнятих | частка |
|---|---|---|
| Сільське господарство, мисливство та лісове господарство | 181 670 | 35,5% |
| Обробна промисловість | 76 498 | 14,9% |
| Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту | 45 929 | 9,0% |
| Освіта | 45 695 | 8,9% |
| Охорона здоров'я та соціальна допомога | 35 129 | 6,9% |
| Державне управління | 33 146 | 6,5% |
| Транспорт і зв'язок | 24 215 | 4,7% |
| Будівництво | 17 233 | 3,4% |
| Виробництво електроенергії, газу та води | 15 900 | 3,1% |
| Колективні, громадські та особисті послуги | 11 026 | 2,2% |
| Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам | 9 081 | 1,8% |
| Готелі та ресторани | 8 014 | 1,6% |
| Фінансова діяльність | 3 177 | 0,6% |
| Добувна промисловість | 2 000 | 0,4% |
| Неточно вказали або не вказали вид діяльності | 1 791 | 0,3% |
| Послуги домашньої прислуги | 1 120 | 0,2% |
| Рибне господарство | 420 | 0,1% |
| Екстериторіальна діяльність | 3 | 0,0% |
| Всього зайнятих економічною діяльністю | 512 047 | 100,0% |
Тема. Харчова промисловість
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81-%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9-%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/
Тема. Транспортний комплекс
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81/
Тема. НТР і Світове господарство
Інтерактивна вправа для перевірки знань
https://learningapps.org/view11409730
10 клас
Тема.США
https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D1%81%D1%88%D0%B0/
За матеріалами інтернет-ресурсу https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0
Вдячна за гарно підібраний матеріал для дистанційного навчання. Натхнення вам у подальшій роботі.
ВідповістиВидалитиДякую за позитивний відгук. Робота вчителя полягає у пошуці нових форм, а дізнаватись щось нове так захопливо!
ВідповістиВидалити