Географічний практикум


Методика реалізаціїт практичного компоненту навчальної програми на уроках географії

Географія - це одна із навчальних дисциплін, яка, маючи величезний світоглядний потенціал, формує у молодікомплексне узагальнююче уявлення про Землю як планету людей, виховує патріотизм і любов до свого краю, Батьківщини, вчить орієнтуватися ускладних світових соціально-економічних процесах, що постійно змінюються.

Найважливішою є проблема якості географічної освіти. У кожного навчального закладу є свої труднощі, і відповідно, свій підбір методик для їх усунення. Виявити ці проблеми дозволяють: внутрішній моніторинг навчальних досягнень учнів, моніторинг Центру ЗНО та моніторингу якості освіти, аналіз підсумків ЗНО, олімпіад з географії та конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук.

Сучасна система освіти побудована переважно на тому, що учням дають готові відповіді на не поставлені ними запитання. Система примусових знань працює і сьогодні. Але про якість такого навчання й рівень знань на виході неважко здогадатися. Альберт Ейнштейн писав, що великою помилкою є думка, що почуття обов’язку й примус можуть сприяти знаходженню радості в тому, щоб вдивлятися і шукати. Зважаючи на проблеми у розвитку географічних компетентностей учнів, вважаю, що необхідно зосередити увагу на формуванні стійкої мотивації до географічних знань. Засвоєння навчального матеріалу кожного уроку буде ефективнішим, якщо учні будуть знати, де в побуті, у своїй майбутній професії і просто в житті вони зможуть застосувати знання, уміння та навички, отримані на даному уроці.
Вивчення географії на сучасному етапі неможливе без набуття практичних умінь і навичок , які формуються під час виконання практичних робіт. Саме практичні роботи дають учням можливість активно навчатися, проводити пошуково-дослідницьку діяльність, творчо осмислювати процеси і явища, що відбуваються в оболонках Землі, доводити існування в природі закономірних взаємозв’язків.
Практична робота – це вид навчальної діяльності , в якому учні оперуючи засвоєним теоретичним матеріалом , виконують певне завдання за зразком показаним учителем або за інструкцією чи алгоритмом, який завершується чітко визначеним результатом. Результат повинен бути практично значущий для навчальної діяльності учня.
Алгоритм практичної роботи
№ дії
Дії учня
Дії вчителя
1
Читає назву практичної роботи
Оголошує назву практичної роботи, спонукає учнів до внутрішньої мотивації
2
Виголошує, записує мотиваційні судження
Узагальнює мету
3
Пригадує опорні знання та вміння. Записує визначення та виконує вправи.
Відслідковує виконання та визначає кожному учневі кількість вправ
4
Взаємоперевірка виконаних завдань та вправ
Дає вказівку до виконання основного завдання , кожному учневі незалежно від виконання дії 3.
5
Виконує основне завдання. При потребі звертається до виконаних тренувальних вправ
Допомагає учням з повільним темпом діяльності.
6
Самооцінка виконання основного завдання
Діагностує дії учня
7
Виконує завдання на перенесення вміння в нові умови
Корегує дії учнів
8
Перевіряє виконані завдання, вносить правки чи зміни
Оцінює роботу учнів
Навчальна практична робота дає можливість поєднати на уроках теоретичну і прикладну діяльність з метою успішного формування у школярів географічної картини світу.
Клас
Назва курсу
Кількість
практичних
робіт
Зміст роботи
6
Загальна географія
14
Спостереження за сезонними змінами погоди, режимом водойм, рослинністю і тваринним світом, систематичне використання карт та місцевого краєзнавчого матеріалу.
7
Географія материків і океанів
12
Роботи з використанням атласу, контурних карт, підручника, вироблення вміння працювати з різними за змістом картами є одним з найважливіших показників якості підготовки учнів у цьому курсі географії.
8
Фізична географія України
12
Спрямовані на виявлення органічного зв’язку природи і суспільства в межах своєї країни, їх взаємний вплив, чим значно підсилюється навчально-пізнавальна компетенція і формується ціннісно-смислова та соціально-трудова компетенція.
9
Економічна і соціальна географія України
10
Самостійне використання учнями економічних карт, статистичних даних та передбачають різноманітну роботу з текстом підручника. Курс спрямований на формування соціальної, поглиблення функціональної, інформаційної та ціннісно-смислової компетенції.
10
Соціально-економічна географія світу
4
Детальне вивчення країн, які відповідають пріоритетам зовнішньої політики України, з урахуванням сучасної політико-економічної ситуації у світі. Необхідно стимулювати самостійну пізнавальну діяльність старшокласників, спонукати їх до використання типових планів-характеристик території та об’єктів , матеріалів із ЗМІ та науково-популярної літератури, що допоможе їм розуміти та аналізувати сучасні події в світі, розвивати проектну діяльність
Класифікація практичних робіт у шкільних курсах географії
За відображенням у змісті навчальних програм
- програмні (обов’язкові);
- позапрограмні (додаткові),
За дидактичною метою
- закріплення знань з нової теми;
- узагальнення та систематизація знань;
- розширення та поглиблення знань;
- формування практичних умінь і навичок;
- застосування набутих знань у нових начальних ситуаціях.
За місцем проведенням
- у кабінеті географії;
- на місцевості;
- на географічному майданчику;
- у домашніх умовах.
За обладнанням
- з роздатковим матеріалом (приладами, зразками)
- без роздаткового матеріалу
За тривалістю
- на 10-15 хвилин уроку
- на 20-25 хвилин
- на весь урок
- на 2 спарені уроки (або урок удома)
За формою організації навчальної діяльності
- фронтальна
- групова
- індивідуальна
За оформленням результатів
  • у контурних картах
  • у робочому зошиті
  • у польовому щоденнику
  • комбіновані
За способом перевірки та оцінювання
- індивідуально на уроці (в окремих учнів)
- фронтально на уроці без збирання робіт
- фронтально зі збиранням робіт для обов’язкового оцінювання результатів
За ступенем проблемності та проявом творчих здібностей
- переважно репродуктивно
- частково-пошукові
- дослідницькі
За ступенем сформованості знань
  • введення вміння в систему знань;
  • початкове формування вмінь;
  • вдосконалення (модернізація) вмінь;
  • перенесення вмінь у нову ситуацію;
  • переведення вміння у навичку.
Класифікація практичних робіт за ступенем сформованості вмінь
Ступінь сформованості
Назва шкільного курсу та номер практичних робіт
Загальна географія
Географія материків і океанів
Фізична географія України
Введення вміння у систему знань
4,5,6,9,11
1,12
Початкове формування вмінь
4,5,7,8,9,11,13
2,3,4,11
1
Удосконалення, модернізація вмінь
1,8,10, 12,14
5,6,8,10,11
1,3,4,7
Перенесення вмінь у нову ситуацію
2
7,9
2,4,5
Переведення вмінь у навичку
3
6,7
Рекомендований розподіл практичних з географії
( у календарно-тематичному плануванні слід відобразити зміст і вид практичних робіт за ступенем навченості та затвердити на методичному об’єднанні вчителів географії).У профільних класах доцільно виділити цілий урок.
Класи
Кільк. практичних робіт
Навчальних
Тренувальних
Підсумкових
(Моніторингова та діагностична форма атестації)
(Оцінювання знань та навиків)
6 кл.
14
1,2,3,6,12
7,9,10
4,5,8,11,14,13 (літня практика)
7 кл.
12
1,2,3,4,12
5,7,8
6,8(Євразія),9,10,11
8 кл.
12
1,5
4
2,3,6,7
9кл.
10
1,5,10
3,4
2,6,7,8,9
10 кл.
4
-
-
1,2,3,4
При вивченні географії передбачається кілька видів програмних практичних робіт:
  • робота з картами;
  • робота з підручником і спеціальною літературою;
  • робота на місцевості;
  • робота з наочними посібниками (колекціями гірських порід, мінералів, таблицями, картинами тощо);
  • побудова діаграм, схем, графіків, профілів, картограм тощо;
  • систематизація і обробка результатів географічних спостережень;
  • розв’язування географічних задач;
  • складання комплексних описів територій, об’єктів, явищ, процесів.
Слід зазначити , що програмній практичній роботі передує ряд окремих практичних та самостійних завдань, що мають навчальне і тренувальне навантаження. Всі вони мають бути доступні і зрозумілі учням, тобто такі, що їх можна виконати самостійно.
Основні завдання практичних робіт у 6-10 класах:
- навчити учнів правильно користуватися географічними приладами та засобами вимірювання й фіксації тих чи тих природних процесів та явищ (нівелір, компас, планшет, метеорологічні прилади);
- закласти навички прийомів роботи з географічними картами, знаходити й демонструвати об’єкти географічної номенклатури, зіставляти , порівнювати між собою різні тематичні карти, характеризувати за допомогою карти відповідні об’єкти, процеси, явища тощо);
- закріпити вміння розв’язувати географічні задачі (на визначення та переведення масштабу карт, вимірювання відстаней, визначення географічних координат об’єктів, розрахунки щодо поясного й місцевого часу, ресурсозабезпеченості тощо);
- розвинути вміння аналізувати характеристики природних та господарських об’єктів, процесів і явищ на прикладі своєї місцевості (фенологічні спостереження, календар погоди, опис об’єктів, складання планів, встановлення взаємозв’язків між компонентами природи, дослідження ґрунтового профілю, екологічного стану тощо);
- удосконалення навички опрацювання та обробки статистичних даних і фактичних матеріалів;
- розвинути вміння характеризувати та порівнювати географічні об’єкти і явища за типовими планами (характеристика річки, типів клімату, природних зон, природних комплексів, видів забруднення, галузей господарства, економічних районів, країн світу тощо);
- навчити виявляти загальні географічні закономірності, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки й залежності, робити висновки та складати прогнози;
- закласти основи графічної грамотності (побудова графіків, секторних діаграм, складання схем та картосхем, заповнення узагальнюючих таблиць, креслення схематичних малюнків);
- розвивати елементи логічного й теоретичного мислення та творчі здібності школярів (шляхом порівняльного аналізу, класифікації, узагальнення та систематизації навчальної інформації);
- сформувати вміння працювати з додатковими джерелами географічної інформації (хрестоматіями, довідниками, енциклопедіями, електронними навчальними посібниками, Інтернет тощо).
В організації практичної роботи необхідно передбачити цілий ряд аспектів:
- створення ситуації проблемного навчання, щоб учні «зробили відкриття»;
- спрямувати роботу так, щоб учні самі самостійно розв’язували завдання;
- дитина повинна перебувати у процесі творення;
- продумати завдання так, щоб був зв'язок між початком практичної роботи та її завершенням.
Етапи проведення практичної роботи:
№
Етап
Зміст етапу
Дієслова
1
Визначення мети
(навчальна, розвивальна, виховна)
Мета роботи – це запланований результат , який має бути відображений у висновках
Визначити, порівняти, навчитися, зіставити, виявити, дослідити, пояснити, описати
2
Початковий етап
Відтворюються фундаментальні знання і вміння, необхідні для подальшого виконання роботи.
Готуємося спостерігати за змінами в природі, ознайомимося з етапами географічного пізнання Землі, ознайомимося з різними видами масштабу, ознайомимося із способами опрацювання матеріалів.
Основна задача: навчитися читати географічну карту.
3
Основний етап
Тренувальні завдання
Вчимося спостерігати, робити розрахунки, визначати географічні координати, розв’язувати задачі, встановлювати взаємозв’язки, аналізувати, порівнювати.
4
Творчий етап
Проведення пошуково-дослідницької роботи з різними джерелами географічних знань
Проводимо спостереження, складаємо таблицю, опис, порівняльну характеристику, розв’язуємо задачі, виявляємо і пояснюємо географічні закономірності, проектуємо майбутнє
При оцінюванні практичних робіт оцінюється реальний рівень сформованості в учнів теоретичних знань і практичних умінь; їх уміння застосовувати свої теоретичні знання у процесі виконання практичних робіт
Рівень навчальних досягнень
Бал
Критерії оцінювання практичних робіт
Початковий
1-2-3
Учень не підготувався до виконання практичної роботи. Отримані результати не дають змоги зробити правильні висновки , повністю не відповідають названій меті Низький рівень знань теоретичного матеріалу та відсутність необхідних практичних умінь. Керівництво й допомога з боку вчителя або добре підготовлених однокласників неефективна через погану підготовку учня.
Середній
4-5-6
Практичну роботу виконано й оформлено за допомогою учителя або добре підготовлених однокласників, які вже успішно виконали завдання. На виконання роботи витрачено багато часу (роботу виконано вдома). Учень показав знання теоретичного матеріалу , але зазнав труднощі під час практичного використання карт атласу, статистичних матеріалів, географічниз приладів тощо. Допущено неточності та неохайності в оформленні результатів роботи.
Достатній
7-8-9
Практичну роботу виконано в повному обсязі й самостійно. Допущено відхилення від необхідної послідовності виконання, які не впливають на правильність кінцевого результату (переставлено місцями пункти типового плану характеристики географічного об’єкта тощо). Використано названі вчителем джерела знань (сторінку атласу, підручника, статистичного довідника тощо). Показано знання основного теоретичного матеріалу й володіння вміннями , необхідними для виконання практичної роботи. Допущено неточності в оформленні результатів роботи.
Високий
10-11-12
Практичну роботу виконано в повному обсязі з дотриманням необхідної послідовності та інструктивних рекомендацій. Учень працює повністю самостійно: підібрано необхідні джерела знань, виявлено необхідні теоретичні знання , практичні уміння й навички . Роботу оформлено охайно, з дотриманням усіх вимог. Під час виконання роботи та оформлення її результатів виявлено творчий, оригінальний підхід.
Методичні рекомендації щодо організації та проведення практичних робіт з географії:
  • обов’язкове проведення вчителем відповідного інструктажу перед виконанням роботи, під час якого слід звернути увагу учнів на її мету, обладнання та завдання; необхідності поділити клас на варіанти або групи; проаналізувати зміст кожного завдання та пояснити систему оформлення результатів їх виконання (у разі потреби записати на дошці зразок або запропонувати умовні позначення та скорочення); акцентувати увагу на змісті висновків; зазначити час, що відводиться на виконання роботи; пояснити процедуру перевірки та оцінювання її результатів; з’ясувати в учнів, що їм не зрозуміло та відповісти на запитання школярів, які виникають у ході роз’яснень;
  • якщо в учнів немає практикумів або робочих зошитів на друкованій основі з відповідними заготовками для виконання практичних робіт, учителю необхідно заздалегідь накреслити зразки для фіксації результатів роботи на дошці або підготувати їх електронну версію для демонстрації на комп’ютері;
  • у процесі виконання учнями практичних завдань учитель уважно спостерігає за їх навчальною діяльністю; у разі потреби надає індивідуальні або групові консультації; періодично проходить між рядами з метою здійснення поточного контролю результатів роботи; за умови виникнення ускладнень та труднощів допомагає спрямувати пошукову роботу учнів у правильне русло;
  • за умови фронтального виконання учнями практичних завдань бажано заохочувати додатковими балами школярів, які першими розв’язали завдання і відповідно оформили результати практичної роботи;
  • якщо передбачено перевірку та оцінювання результатів практичної роботи в усіх учнів класу, вчитель збирає зошити (контурні карти або листи-заготовки) після завершення часу, що був відведений на її виконання; для робіт , не запланованих для обов’язкового фронтального оцінювання, перевірка результатів відбувається одразу на уроці шляхом індивідуального або групового опитування;
  • для виконання практичних робіт на місцевості слід провести з учнями додаткову бесіду про правила поведінки ( у школі, на маршруті); призначити з відвічальних учнів помічників; розподілити між школярами обладнання або прилади; зробити акцент на фіксації необхідної інформації у польових щоденниках тощо.
Виконання практичних робіт – це творча співпраця вчителя і учнів, це широкі можливості для особистісного зростання педагога та його вихованців. Наскільки злагодженою є робота, настільки високим буде рівень виконання практичних робіт. А визнання за практичною навчальною діяльністю першорядної ролі у процесі навчання дає можливість якісніше та ефективніше готувати учнів до здобуття знань та готовності до функціонування в сучасному життєвому просторі.
Типи практичних завдань з географії:
  1. Прочитати та вивчити матеріал по тексту параграфа;
  2. Провести розрахунки, виходячи зі статистичних даних;
  3. Вирішити задачу;
  4. Скласти задачу;
  5. Виконати вправи чи тестові завдання;
  6. Придумати тестові завдання;
  7. Скласти проблемні запитання по тексту підручника;
  8. Скласти проблемні запитання до теми;
  9. Замалювати схему;
  10. Виписати визначення з тексту підручника;
  11. Відповісти на запитання в кінці параграфа;
  12. Скласти план параграфа;
  13. Випереджальне завдання-підготувати розповідь, додатковий матеріал по темі з використанням додаткових джерел інформації (словників, довідників, енциклопедій, науково-популярної літератури, Інтернет);
  14. Виконати завдання на контурній карті;
  15. Скласти опис процесу, явища чи місцевості за картографічними матеріалами чи даними;
  16. Закінчити виконання практичної роботи, розпочатої в класі;
  17. Скласти і заповнити таблицю;
  18. Взяти участь у здійсненні проекту;
  19. Намалювати малюнок, що ілюструє матеріал вивченої теми;
  20. Скласти кросворд, чайнворд чи ребус;
  21. Проводити спостереження за станом погоди;
  22. Проводити фенологічні спостереження;
  23. Провести географічний експеримент;
  24. Провести спостереження за станом зоряного неба;
  25. Скласти розповідь з навмисними географічними помилками;
  26. Підготувати реферат;
  27. Підготуватися до захисту реферату, газети, проекту тощо;
  28. Підібрати актуальний додатковий матеріал із засобів масової інформації;
  29. Скласти речення чи вислови, використовуючи ключові слова, наприклад „для мене Канада – це...”, або префікси, наприклад „Най...”(найбільше озеро, найглибша западина...);
  30. Прокоментувати запропонований вчителем вислів, наприклад: „Канада - це продовження США на північ”;
  31. Скласти графік;
  32. Скласти план проведення екскурсії однією з країн;
  33. Скласти рекламний проект території;
  34. Скласти бізнес-проект розвитку підприємства чи галузі;
  35. Підготуватися до вікторини, конкурсу тощо;
  36. Вивчити розташування на географічній карті окремих об’єктів;
  37. Виміряти азимути, відстані, дирекційні кути по топографічній карті;
  38. Замалювати умовні топографічні знаки, написати міні-твір з їх використанням
  39. Повторити матеріал попередньої теми,;
  40. Повторити визначення понять, способи вирішення задач тощо.
  41. За матеріалами інтернет-ресурсу
  42. https://vseosvita.ua/library/metodika-realizacii-prakticnogo-komponentu-navcalnoi-programi-na-urokah-geografii-9994.html 

...............................................................

ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ПРАКТИЧНА СКЛАДОВА ШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

 Дослідження − нова складова у навчальній програмі з географічної дисципліни, згідно з якою вчитель, завдяки проведенню планомірної та систематичної роботи, розвиває в учнів дослідницькі уміння та навички [6]. Навчальна програма  встановила проведення даного виду робіт у вигляді творчої роботи, при активній консультуючій ролі вчителя. Спосіб виконання може рекомендувати вчитель географії, а також члени родини учня, які цілком можуть допомагати у виконанні досліджень. Форму виконання творчих робіт учень може обирати на власний розсуд, а оцінювання даних робіт не є обов’язковим. Таким чином, учитель може лише виконувати рекомендаційну роль стосовно виконання роботи, тим самим реалізуючи повне самопрезентування учнів. Унікальна структура дослідження орієнтована на підвищення мотивації до навчальної діяльності учнів загалом, а також сприяє активному розвитку власного пізнавального інтересу до вивчення географії як практичної науки шляхом проведення учнями власних науково-пошукових робіт. Дослідження передбачають самостійну роботу учнів, причому час для їх виконання є позаурочним. Рекомендовано виконувати їх у вигляді міні-проектів, презентацій, есе, усних повідомлень, схем-маршрутів, карт, рефератів тощо. Оцінювання досліджень проводиться лише при відповідному виконанні даної роботи. Ефективність досліджень закладається у тому, що під час їх виконання формується велика кількість умінь і навичок. Даний вид роботи введено до навчальної програми з географії саме з метою поєднати виконання практичних і суспільно значущих завдань шляхом створення різноманітних творчих робіт. Цей головний принцип, покладений в основу досліджень, реалізує ідею зближення шкільної освіти з реальним життям, адже знання повинні активно використовуватися у повсякденних умовах. 
Отже, основна мета застосування досліджень на уроках гео графії – самостійне оволодіння учнями географічними знаннями, уміннями та навичками завдяки виконанню власних науково-творчих досліджень [4]. Існує ряд спільних рис між практичними роботами та дослідженнями – це розвиток нестандартного мислення, уміння використовувати на практиці здобуті знання, вирішувати поставлені задачі, виконувати проекти тощо [1]. Тим не менш, існують певні відмінності між особливостями проведення досліджень і практичних робіт, які призвели до виокремлення даних видів робіт . Головна з них – це спосіб виконання, а також можливість обирати різні умови проведення. На основі проведеного аналізу можна стверджувати, що головними особливостями методики проведення та виконання досліджень є:– новизна; дослідження є новою формою проведення навчальної роботи; – індивідуальність; вони закладають значний потенціал для розвитку індивідуальних здібностей учнів, їх самостійності, творчого мислення; – поєднання наукової і творчої складової виховного процесу; дослідницько-пізнавальна і наукова зорієнтованість географії об’єднані разом, що формує учнів як майбутніх науковців; – різноплановість; різні джерела інформації, методи і форми проведення досліджень, різноманітна тематика робіт закріплюють позитивно-емоційну сферу для вивчення географії у школі; – диференціація складності; кожний курс характеризується власною кількістю досліджень, яка залежить від їх тематичного навантаження; таке регламентування складності забезпечує постійне оновлення вже вивченого матеріалу, його поповнення та краще засвоєння. Кожний новий курс має свою встановлену кількість годин, відведених для виконання досліджень. Наприклад, у 6 класі передбачаються лише дві творчо-пошукові роботи, для виконання яких можуть активно залучатися і члени родини учня, що може допомогти виконати роботу у незвичайній формі або проаналізувати можливі варіанти вирішення поставлених задач. Головна мета – оцінити значення власних спостережень та навчитися розробляти міні-проекти з географії. У 7 класі передбачена розробка схем-маршрутів, уявних подорожей різними частинами світу, проектів за різними темами, досить активним є залучення тематичних та контурних карт. Усі види реалізації досліджень націлені на формування географічних знань про фізико-географічні умови материків та океанів світу. Вивчення фізико-географічної та соціальноекономічної складових України у 8 класі будується на основі комплексного використання знань, здобутих раніше. Запропоновані такі форми виконання робіт: вирішення графічних задач, прокладання маршрутів, створення проектів та аналіз складових природи, характеристик населення України та своєї місцевості. Курс 9-го класу орієнтований на оволодіння учнями практичних умінь: уміння аналізувати, складати порівняльні характеристики між різними складовими географічних об’єктів, помічаючи зміни, комплексне вивчення суспільно-географічних складових світового господарства [1, 5] .
 Творчі дослідження розвивають нестандартне мислення учнів, уяву та фантазію. Прикладом можуть бути: у 7 класі – «Шляхи розв’язування екологічних проблем»; у 8 класі – «Використання продуктів переробки корисних копалин у побуті» та ін. Інформаційні дослідження спрямовані на отримання інформації щодо об’єкта, явища, події з подальшим її аналізом та узагальненням. Обов’язковою умовою є подальше подання результатів роботи [6]. Основним загально-навчальним завданням є формування умінь роботи з інформацією: шукати її, працювати з нею та представляти її. Наприклад, дослідження у 8 класі – «Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України» або «Ознайомлення з об’єктами природи своєї місцевості». Дослідження пошуково-дослідницького типу можуть проводитися у вигляді роботи, яка складається з таких етапів: обґрунтування певної обраної теми, визначення проблеми і завдань роботи, висування гіпотези, визначення джерел інформації і способів вирішення проблеми, оформлення результатів дослідження, їх обговорення. Такі проекти, як правило, є тривалими за часом проведення, тому їх нерідко ставлять у вигляді екзаменаційних завдань або як конкурсну позашкільну роботу [6].
 Специфіка змісту географії також дозволяє організувати дослідження на місцевості. Прикладами таких досліджень є: у 6 класі – «Розробка міні-проекту з утилізації побутови х відходів»;
 у 7 класі – «Здійснення уявної подорожі уздовж 50-ї паралелі: складання карти маршруту з позначенням країн, природних об’єктів та природних комплексів». Головними завданнями практико-орієнтованих досліджень з географії є: – вивчення вже наявних і можливих майбутніх наслідків господарської діяльності людини («Регіони і країни з найбільшою концентрацією глобальних проблем», «Вплив людини на родючість ґрунтів»);
утів за топографічною картою та їх обґрунтування», «Історія геологічних досліджень території України Г. Капустіним, В. Зуєвим, В. Вернадським, В. Бондарчуком»; «Порівняльна оцінка географічного положення України з країнами світу»); – порівняльні характеристики, аналіз, прогнозування майбутніх змін/наслідків («Прогнозування погоди за народними прикметами та порівняння з прогнозом в Інтернет-джерелах, ЗМІ»). Результатом такої роботи учнів можуть бути макети, розробки, карти, схеми, описання об’єктів і конкретна діяльність з їх благоустрою тощо. Дуже важливим є те, що при роботі над проектом учні не тільки закріплюють вже отримані географічні знання та набувають нові, але і вчаться працювати у колективі [6]. За тривалістю виконання дослідження можуть поділятися на короткочасові і тривалі. Короткі дослідження виконуються у межах одного уроку або в якості одного домашнього завдання. Приклади: для 8-го класу – «Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини»; для 9-го класу – «Регіони і країни з найбільшою концентрацією глобальних проблем» тощо. Введення у навчальну діяльність досліджень на уроках географії викликала чимало запитань стосовно їх проведення. Відсутність існування чітких правил щодо організації досліджень для вчителів,
 як і методичного забезпечення з даного питання, недостатнє усвідомлення важливості досліджень для вчителів через практичну відсутність досвіду, завантаженість навчального процесу іншими видами робіт зумовили необхідність у забезпеченні вчителів відповідною навчально-методичною літературою, яка б допомагала результативно проводити дослідження на уроках географії учнями будь-яких курсів.  Ураховуючи всю різноманітність форм виконання досліджень, найбільш поширеними є письмові форми. Але завантаженість різними видами робіт та навчальними темами, недостатня кількість годин для їх виконання та, що найголовніше, відсутність стимулу до виконання досліджень зумовили слабку зацікавленість учнів даним видом роботи. 

Список використаних джерел
1. Географія. 6-11 класи: Mетодичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в 2015/2016 навчальному році з коментарем відповідних фахівців. – Харків: Ранок, 2015. – 96 с. 
2. Душина И.В. Методика преподавания географии: Пособ. для учителей и студ. пед. ун-тов и ин-тов / И.В. Душина, Г.А. Понурова. – М.: Московский лицей, 1996. – 192 с.
3. Мезенцева Л.П. Учебные задания как средство организации поисковой деятельности учащихся в условиях самостоятельной работы по географии / Л.П. Мезенцева // Педагогическое образование в России. – 2012. – № 3. – С. 1–7.
 4. Методика обучения географии в средней школе: Учеб. пособ. (Теоретические основы методики обучения географии) / Под ред. А.Е. Бибик. – М.: Просвещение, 1968. – 391 с.
 5. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія. 6–9 класи. — К. : Видавничий дім «Освіта», 2015. – 45 с.
 6. Яськова А.О. Використання інтерактивних методів у викладанні географії / А.О. Яськова // Географія. – 2006. – № 3 (Дод.). – С. 1-8. 
Опубліковано за матеріалами http://goik.univer.kharkov.ua/wp-content/files/issue_25/25_10.pdf
.................................................................................................................................................

Географічні дослідження


Географічні дослідження
Що таке географічні дослідження? Географічні дослідження – це дослідження просторово-часових змін, які відбуваються у природі та суспільстві. Завдяки науковим географічним дослідженням стає можливо застосовувати географічні знання на практиці в повсякденному житті.
Наукові географічні дослідження здійснюють учені-географи, використовуючи при цьому наукові методи – способи збирання інформації, що реалізуються за допомогою конкретних засобів. Методи дають відповідь на запитання «Як досягти результату?», а засоби – «За допомогою чого можна досягти поставленої мети?».
І Як географи досліджують Землю. Географія, як і будь-яка інша наука, має свої наукові методи дослідження. Сама назва науки «географія» свідчить про надзвичайно важливе значення традиційного описового методу. У географії здебільшого використовують всебічний (комплексний) опис будь-якої території, наприклад країни чи якогось краю. Часто застосовують і літературно-художні географічні описи, які, на відміну від суто наукових, не обов’язково є повними, але завжди впливають на почуття людини.

МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
• описовий
• спостереження
• порівняльний
• картографічний
• аеро- та космічні методи (дистанційні)

Іншим методом дослідження в географії є спостереження. Спостереження та фіксація їхніх результатів є основою формування географічних знань. Нині наукові спостереження учені-географи здійснюють за допомогою різноманітних засобів, зокрема приладів. Поряд з традиційними (компас, термометр, нівелір тощо), учені дедалі більше використовують сучасні прилади – навігатори, радари, ехолоти та інші.
Дані географічних спостережень використовують для порівняння природних і суспільних об’єктів і явищ, їхньої класифікації та складання прогнозів щодо змін на певній території протягом якогось періоду часу.
Допомагають ученим досліджувати Землю й космічні супутники. На основі зібраної таким чином інформації створюють банк даних про географічні об’єкти і процеси, розробляють географічні карти, складають прогнози щодо поширення різних явищ погоди, землетрусів, визначають нові родовища корисних копалин тощо.
Здавна в географічних дослідженнях застосовували й картографічний метод. Уміння «читати» географічну карту є запорукою успіху в географічних дослідженнях та у вивченні географії. Найширше картографічний метод застосовують для визначення географічних закономірностей, аналізу географічних явищ, їхнього розвитку і взаємозв’язків. Найпростішим прийомом для дослідження взаємозв’язків між окремими явищами є накладання карт. Так, наклавши карту рельєфу України на геологічну карту, можна визначити, якими гірськими породами складена та чи та територія та які межі їхнього поширення. За допомогою електронних карт створюють картографічні моделі території
До сучасних методів географічних досліджень належать аеро- та космічні методи, які називають ще дистанційними. Вони ґрунтуються на фотографуванні земної поверхні космічними літальними апаратами, отриманні відповідних знімків та їхньої подальшої розшифровки. Ці методи широко застосовують у географічних дослідженнях для вивчення багатьох природних і суспільних явищ (снігового покриву, розвитку хмар, поширення сільськогосподарських культур та ін.).
Найсучаснішим методом дослідження території є сканування місцевості. Скановані знімки земної поверхні є своєрідними моделями місцевості, які відображають реальну географічну ситуацію на ній на момент зйомки. За допомогою персонального комп’ютера в режимі он-лайн за такими знімками можна швидко з’ясувати, на яких вулицях великого міста в певний момент часу існують транспортні затори або як краще дістатися до парку відпочинку, магазину чи іншого географічного об’єкта.
Використовують учені-географи методи й інших наук. Наприклад, за допомогою математичних методів обробляють і аналізують дані різноманітних спостережень, класифікують країни за кількома показниками їхнього розвитку, створюють моделі реальних географічних об’єктів. Історичні методи допомагають географам вивчати географічні об’єкти з моменту їхнього утворення й дотепер.
Географічні дослідження можна здійснювати за допомогою різних джерел інформації. Такими насамперед є географічні карти, словники, енциклопедії, історичні документи. Певну інформацію географічного змісту нам дають телебачення, радіо, газети й журнали, світова мережа Інтернет. Основним джерелом географічних знань для вас є цей підручник.
І Як організувати власні географічні спостереження. Вивчаючи географію в школі, ви матимете змогу здійснювати власні географічні дослідження як за допомогою джерел інформації, зокрема карт, так і на основі різноманітних спостережень. Спостерігаючи за сезонними змінами в різні пори року, вчіться помічати й виділяти найголовніші зміни, що відбулися з погодою, на місцевих водоймах, з рослинами і тваринами, порівнюйте ці зміни, робіть самостійно висновки й узагальнення. Сезонні спостереження доречно розпочинати з вересня. Дані спостережень фіксуйте в зошиті.
Для спостережень за погодою потрібне таке обладнання: календарі погоди, кутомір для вимірювання висоти Сонця над горизонтом, метеорологічні прилади (барометр, термометр, опадомір, гігрометр). Із цих приладів можна об лаштувати метеомайданчик.
Заведіть календар погоди. Усі записи в ньому про зміни атмосферного тиску, температури повітря, напрямку вітру, хмарності та про опади робіть за допомогою умовних позначень елементів погодиСпостереження проводьте систематично, в один і той самий час, наприклад о 8-й годині ранку.
Метою спостережень за водними об’єктами є визначення їхніх сезонних змін: температури води, утворення льодового покриву (коли він з’являється вперше, коли водойма скресає), каламутність води, характер берегів і рослинності на них тощо.
Спостерігаючи за деревами восени, можна відзначити, на яких деревах найбільше червоних і жовтих листків, а навесні – на яких деревах найбільше з’явилося листків. Цікавими будуть і спостереження за птахами та іншими тваринами, які готуються до зими.
Джерело: Географія : підруч. для 6-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. — К. : Генеза, 2014. — 256 с.
..............................................

ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ. МЕТОДИ Й МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ

Формування емпіричних і теоретичних географічних знань

Розподіл підгрупи предметних географічних компетенцій учнів - географічних знань - на типи (емпіричні й теоретичні знання).
Емпіричні географічні знання та їхні види (географічні факти, географічна номенклатура, географічні уявлення). Географічні факти та їхні функції. Дефініція географічної номенклатури. Географічні уявлення, їхні підвиди (одиничні (часткові), загальні) та джерела й етапи формування.
Види теоретичних географічних знань (географічні гіпотези й теорії, географічні поняття, географічні причинно-наслідкові зв'язки, географічні закономірності). Географічні поняття та їхні підвиди (одиничні (часткові), загальні). Різновиди загальних географічних понять (загальнонаукові географічні, загальногеографічні). Сутність географічних термінів. Етапи формування й розвитку та рівень сформованості географічних понять. Типи географічних причинно-наслідкових зв'язків. Географічні закономірності та етапи їхнього засвоєння.

Формування географічних вмінь і навичок та інших предметних географічних компетенцій учнів

Типи географічних умінь і навичок (інтелектуальні (пізнавальні), навчальні, прикладні та уміння й навички географічного навчального моделювання). Картографічно-геоінформаційні вміння й навички як один з різновидів умінь і навичок географічного навчального моделювання. Етапи формування географічних умінь.
Формування географічного бачення світу та емоційно-ціннісного ставлення до довкілля й людської діяльності в ньому. Сутність творчої діяльності та критичного мислення учнів. Рівні формування досвіду творчої діяльності учнів з географії.

Методи навчання географії

Методи навчання географії, їхні функції, внутрішня сутність і зовнішній прояв. Різновиди диференціацій методів навчання географії. Диференціація методів навчання географії за використаними джерелами географічних знань (методи: словесні; наочні; практичні). Диференціація методів навчання географії за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів (методи: пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний); репродуктивний; продуктивний; проблемного викладання географічного навчального матеріалу; частково-пошуковий (евристичний); дослідницький). Критерії вибору певного методу навчання географії.

Методичні прийоми навчання географії

Дефініція та диференціація методичних прийомів навчання географії. Типи методичних прийомів навчання географії (вербальні (словесні), ілюстративно-демонстраційні, прикладні).
Вербальні (словесні) методичні прийоми навчання географії (навчальна розповідь з географії, навчальне пояснення з географії, навчальний інструктаж з географії, читання вчителем географічного тексту вголос, робота з текстом підручника з географії, навчальна бесіда з географії, навчальна дискусія з географії, навчальна (шкільна) лекція з географії). Різновиди навчальної розповіді з географії (художня, наукова, науково-популярна, описова) та дидактичні вимоги до ефективного її застосування. Різновиди навчального пояснення з географії (індуктивне, дедуктивне, традуктивне) та дидактичні вимоги до ефективного його застосування. Відмінності навчальної розповіді й пояснення з географії. Різновиди навчального інструктажу з географії (вступний, поточний, заключний). Особливості читання вчителем географічного тексту вголос. Робота з текстом підручника з географії та її різновиди. Різновиди навчальної бесіди з географії (катехізична, евристична) та дидактичні вимоги до ефективного її проведення. Навчальна дискусія з географії та дидактичні вимоги до ефективного її проведення. Сутність навчальної (шкільної) лекції з географії.
Ілюстративно-демонстраційні методичні прийоми навчання географії (навчальне ілюстрування з географії, навчальне демонстрування з географії, демонстраційний навчальний дослід (експеримент) з географії). Дидактичні вимоги до ефективної постановки демонстраційного навчального досліду (експерименту) з географії.
Прикладні методичні прийоми навчання географії (навчальне спостереження з географії, навчальна вправа з географії, географічна задача, самостійний навчальний дослід (експеримент) з географії, практичні завдання з географії). Різновиди навчальної вправи з географії (вступна, пробна, тренувальна, творча, контрольна). Групи географічних задач. Послідовність реалізації самостійного навчального досліду (експерименту) з географії.
.................................................................................................................................
Інтерактивні методи на уроках географії
Зміст
Вступ
Розділ I. Поняття інтерактивного навчання та інтерактивних методів
1. 1Сутність інтерактивного навчання
1. 2 Види інтерактивних методів навчання
1. 3 Вимоги до впровадження інтерактивного навчання
Розділ II. Застосування інтерактивних методів на уроках географії
1.1 Комплексне застосування інтерактивних й аудіовізуальних засобів навчання на уроках географії
1.2 Використання групових форм роботи на уроках географії
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність дослідження даної теми обумовлена модернізацією освіти, де одним з напрямків є якість знань, зв'язана з підвищенням ефективності навчання по предметних дисциплінах. Класно-урочна система не забезпечує таку ефективність навчання, у результаті чого губиться інтерес до предмета, знижується рівень знань[1].
Одним зі шляхів рішення цієї проблеми є використання інтерактивних методів навчання, спрямованих на розвиток учнів. Сучасний період розвитку суспільства потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів. Розв'язання цих актуальних проблем можливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток учня.
Найбільш ефективними є підходи, які направлені на те, щоб залучати учнів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання[2]. Інтерактивні педагогічні форми і методи включають у себе спільну групову роботу, дебати, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Учнів треба втягувати в дискусії і заохочувати питаннями. Це робить обстановку у класі більш демократичною, творчою, емоційною.
Розділ I. Поняття інтерактивного навчання та інтерактивних методів
1. 1 Сутність інтерактивного навчання
Термін "інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів[1]. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці).
Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД” процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео, аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%[3]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку . Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.
Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.
Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, діти часто не мають цих навиків (це помітно коли відбувається підготовка до якогось виховного заходу і починаються "цікаві” процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, група стає пасивною і всі чекають на зовнішнє керівництво. Слабкоорганізований колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори”, але обов’язково знайдеться "непокірний”. Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.
Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.
1. 2 Види інтерактивних методів навчання.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.
Останнім часом впровадження в практику роботи вчителя групових форм навчання набуває все більшої популярності[4].
Групові методи:
1. Робота в парах.
Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, взагалі інформацію, вивести підсумок заняття, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.
2. Робота в трійках.
По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
3. 2+2=4.
Дві пари окремо працюють над завданням протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.
4. Карусель.
Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
5. Робота в малих групах.
Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.
6. Акваріум.
У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.
Фронтальні методи:
  1. Велике коло.
Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
  1. Мікрофон.
Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон”.
  1. Незакінчені речення.
Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…”, "я зрозумів, що…”
  1. Мозковий штурм.
Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.
  1. Аналіз дилеми (проблеми).
Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом .
  1. Мозаїка.
Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми.
1. 3 Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.
Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі. Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі .
Правила для учнів:
Кожна думка важлива.
Не бійся висловитися!
Ми всі – партнери!
Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав, сформулював, висловив!
Говори чітко, ясно, красиво!
Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази!
Вмій погодитися і не погодитися!
Важлива кожна роль.
Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.
До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке” за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри”.
В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні . Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати” їх в роботу, створювати ситуації успіху.
Інтерактивні технології – не самоціль[1]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.
Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.
Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.
Розділ II. Особливості застосування інтерактивних методів на уроках географії.
1.1 Комплексне застосування інтерактивних й аудіовізуальних засобів навчання на уроках географії
Інтерактивні методи на уроках географії зручно застосовувати із аудіовізуальними засобами навчання. Комплексно застосовувати інтерактивні й аудіовізуальні засоби навчання на уроках географії можна, як показують результати експериментальної роботи, у наступних напрямках.
По-перше, це використання демонстраційного комплексу "Комп'ютер - відеомагнітофон - проекційний пристрій" на уроках вивчення нового матеріалу і закріплення пройденого при ілюстрації закономірностей розвитку природи і суспільства на конкретному матеріалі регіонального змісту. При цьому важливо гармонійно сполучити інтерактивний і аудіовізуальний способи подачі інформації, не захоплюючись якимсь одним. Аудіовізуальні засоби можуть обрушити на учня могутній потік односпрямованої інформації, що складно осмислити за достатній обмежений час на уроці, переглянувши тільки один раз. При цьому з їхньою допомогою можна продемонструвати яскраві географічні об'єкти і явища, використовуючи досить дешеві носії інформації. Інтерактивні засоби дозволяють керувати вчителю й учню потоком інформації, акцентуючи увагу на найбільш цікавих чи складних моментах досліджуваного матеріалу.
По-друге, досить перспективне використання навчальних геоінформаційних систем (ГІС), здатних на новому технічному рівні реалізувати збір, систематизацію, збереження, обробку, оцінку, відображення і поширення даних. Представляється дуже ефективним використання навчальних ГІС при зіставленні тематичних карт різного змісту на ту саму територію, будь то чи материк, чи невелика ділянка місцевості. Тоді засвоєння знань про взаємозв'язки стане більш цікавим і захоплюючим.
По-третє, зазначені навчальні ГІС можуть розроблятися за участю учнів при вивченні своєї місцевості на навчальному географічному полігоні. Найбільш ефективна форма навчальної роботи на полігоні - це шкільний географічний практикум - сукупність взаємозалежних і об'єднаних загальною метою практичних робіт на місцевості. Загальною метою таких практикумів в основній школі, як правило, є комплексне вивчення місцевих природних комплексів і їхніх взаємозв'язків з діяльністю людини. Тематична інформація, що збирається регулярно в ході шкільних практикумів, може бути оброблена на комп'ютері і систематизована й узагальнена в навчальній ГІС. При роботі з навчальною ГІС учні самостійно добувають нові знання, одночасно засвоюючи нові прийоми навчальної роботи. ГІС істотно полегшує обробку зібраної інформації, сприяє сприйняттю досліджуваних природних комплексів як складних природних систем, що неоднозначно реагують на антропогенні впливи.
1.2 Використання групових форм роботи на уроках географії
Мозковий штурм — ефективний метод колективного обговорення проблеми чи завдання, пошук рішень яких спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему "мозкового штурму "Що ви знаєте про ріки України?" При цьому "мозковий штурм" організовують за такими правилами:
1. Усі учасники "штурму" пропонують ідеї щодо географічних назв (ідеї можуть бути різними, навіть фантастичними).
2. Один учень ("секретар") записує на дошці запропоновані ідеї. Коли група вважає кількість запропонованих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.
3. Ідеї систематизують, аналізують, розвиваються групою.
4. Обирають найкращі рішення. На дошці записують назви рік України:
— Яка річка найбільша?
— Яка річка протікає через наше місто?
— В яку річку, більшу за розміром, впадає та чи інша річка?
— В яке море впадають ці ріки?
— Як пишуть географічні назви?
Правила поведінки під час "мозкового штурму":
1. Намагатися висунути якомога більше ідей.
2. Включити свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальній думці.
3. Можна розвивати ідеї інших учасників.
4. Не можна критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.
Наприклад, під час проведення уроку у 6-му класі на тему «Основні форми рельєфу Землі. Гори.» для мозкового штурму можна запропонувати запитання: «Як, на вашу думку, виникають гори»? Серед відібраних ідей аналізуються ті, які найближчі до істини і формується спільна думка.
«Коло ідей» — учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, при вивченні теми «Господарство України» у 9-му класі учні висловлюють свою позицію щодо того, які галузі господарства потрібно розвивати в країні. Обов’язково обґрунтовувати свою думку.
«Мікрофон» - по черзі учні імітують «говоріння» у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон[7].
Наприклад, при вивченні теми «Країни Європи» в 10 класі пропонується ситуація: Уявіть, що ваші знайомі придбали туристичну путівку в одну з країн Європи, скажімо, Італію. І просять вас, як знавця географії, назвати географічні об’єкти, місця в природі, міста, історичні пам’ятки, які їм варто відвідати, перебуваючи в цій країні.
Робот в малих групах. Більшість завдань виконуються в малих групах або парах. Ця форма роботи корисна для формування навичок участі у дискусії. Більшості учнів легше висловитися в невеличкій групі, до того ж цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожного учня у великій групі. Заняття в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування і співпраці. Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, виховують почуття терпимості й поваги до думки інших.
Наприклад, при вивченні металургії у 9-му класі клас ділиться на 4 групи: «історики», «економісти», «географи» і «екологи». Кожна група готує запитання сусідній по їх профілю, тобто 1) про історію розвитку галузі; 2) про умови розвитку галузі; 3) про принципи розміщення підприємств; 4) про екологічні проблеми, пов’язані з галуззю. Після опрацювання запитань відбувається обговорення.
Метод «займи позицію» допомагає вести обговорення дискусійного питання в класі.Цей метод надає учням можливості висловитися та практикуватися в навичках спілкування. Таким способом можно обговорити проблему доцільності розвитку атомної енергетики в Україні під час вивчення теми «Електроенергетика».
Метод «Прес» використовується у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію щодо суспільної чи економічної проблеми, яка обговорюється. Метод надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з дискусійного питання.
Метод «Прес» має таку структуру та етапи.
1. Позиція «Я вважаю, що...» (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору).
2. Обгрунтування «...тому що...» (наведіть причину виникнення цієї думки).
3. Приклад «...наприклад...» (наведіть факти на доказ вашої думки, вони підсилять вашу позицію).
4. Висновки «Отже, я вважаю...» (узагальніть свою думку, про те, що необхідно робити)[4].
Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою,потрібно створити в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності. З цією метою учні повинні дотримуватися таких правил:
• Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить.
• Критикувати думку, а не особу, яка її висловлює.
• Поважати всі висловлені думки.
• Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.
• Не змінювати теми дискусії.
• Заохочувати до участі в дискусії інших.
Для дискусії пропонуються суперечливі питання. Наприклад, у 9-му класі при вивченні хімічної промисловості обговорюється питання «Чи варто в Україні розвивати хімічну промисловість?».
З метою розвитку навичок ведення дискусії можна застосовати метод Акваріум», суть якого полягає в поділі учнів на дві-три групи для виконання ними певного завдання. Гра проходить так. Одна з груп сідає в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану проблему, а всі інші спостерігають за обговоренням. На цю роботу відводиться 3—5 хв., після чого група займає свої місця, а вчитель пропонує класу відповісти на запитання: Чи погоджуєтесь ви з думкою групи? Чи достатньо вона аргументована? Який з аргументів найбільш переконливий?
Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію. Усі групи мають по черзі побувати в «Акваріумі», і результати їх роботи обговорюються в класі.
Такий метод можна застосувати, наприклад, при вивченні теми «Глобальні проблеми людства» у 10 класі. Для обговорення пропонуються ситуації:
1. Проблема війни і миру в сучасному світі: причини виникнення військових конфліктів та шляхи розв’язання.
2. Демографічна проблема людства: «вибух» чи «криза» загрожує людству?
3. Продовольча проблема в різних куточках світу.
4. Глобалізація: що ми знаємо про це.
5. Екологічна проблема – реально вирішити чи ні?
Запитання до класу
- Чи доведена думка?
- Чи погоджуєтеся з думкою групи?
- Який з аргументів був найпереконливішим?
Великий інтерес у дітей викликає урок-вікторина. Під час проведення такого уроку використовуються запитання, підготовлені самими учнями у групах або ж запропоновані вчителем. Основною вимогою до запитань є їх пізнавальність.
Уроки-вікторини найчастіше проводжу у 6-му класі як уроки узагальнення знань.
Активізації розумової діяльності учнів сприяє самостійна робота з вивчення певних тем і складання запитань, на які в тексті немає прямої відповіді, що змушує вдумливо читати текст, осмислювати його. Роботу цю урізноманітнюю, наприклад виділяю своєрідні опорні слова, що визначають основний зміст, розкривають суть явища або процесу, а учням пропоную скласти за опорними словами розповідь.
Особливо велике значення для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії має навчання їх прийомів роботи з підручником, атласом та контурною картою.
На етапі закріплення вивченого матеріалу можна використовувати кросворди та ігри: «Хто більше знає», «Поле чудес», вікторини, прийом «П’ять речень», а також складання сенкенів.
Висновки
Інтерактивне навчання – це насамперед діалогове спілкування між вчителем і учнем. Тому вчитель організує навчальний процес таким чином,що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання.
Спільна діяльність учнів у процесі освоєння навчального матеріалу означає , що кожний вносить свій внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. В умовах доброзичливості , взаємної підтримки учні одержують не тільки знання, але йде і розвиток пізнавальної діяльності, що переводить її на більш високі форми кооперації і співробітництва[6].
У ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити , вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, брати участь у дискусіях , спілкуватися з іншими людьми.
Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня перевага полягає в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінювання), у класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя - він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями[5].
Впровадження інтерактивних методів у практику роботи, разом з тим, пов’язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед, найчастіше доводиться стикатися з обмеженістю інформації, яку доводиться додатково готувати до уроку, недосконалістю підручників з географії, і, часто, з байдужістю учнів до вирішення проблем, які стоять на уроці. Основним недоліком групової роботи є різний рівень знань і можливостей учнів, що, в кінцевому результаті, впливає на результативність роботи всієї групи і створює психологічну напругу. Дискусію важко провести у тому випадку, коли учні в недостатній мірі оволоділи фактичним матеріалом по темі і тому не можуть аргументовано довести свою думку. До того ж підготовка кожного інтерактивного уроку вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі уроки інтерактивними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою уроки, або ж на уроці використовуються окремі методи інтерактивного навчання.
Список використаних джерел
3. Довгань Г.Д. Інтерактивні технології на уроках географії: [Навч.- метод. посіб.]/ Г.Д. Довгань. - Х.: Вид. група"Основа", 2005. - 126 с. - (Б-ка журн. "Географія"; Вип.5(17)).
5. Яськова А.О. Використання інтерактивних методів у викладанні географії/ А.О. Яськова //ГеографІя. -2006. -Лют. (№ 3). - (Дод.). - С. 1-8.
4. Шевченко Т. В. Використання групових форм роботи на уроках географії/Т. В. Шевченко//Географія.-2012.-№15/ 16.-С.18-22.
2. Сучасний урок. 33 уроки з використанням технології критичного мислення / Упор. Г. О. Ярош, Н. М. Седова.- X.: ВГ «Основа»,2005
1. Пометун О. Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання :теорія і практика. –К. 2002. -136.
6. Соболик Т. А. Інтерактивні технології на уроках географії/ Т. А. Соболик// Географія та основи економіки в школі.-2011.-№2-С.20-25.
7. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання/С. Іванішена// Початкова школа.-2009.-№2-С.9-11.
За матеріалами інтернет - ресурсу 

https://vseosvita.ua/library/zastosuvanna-interaktivnih-metodiv-na-urokah-geografii-3240.html
................................................................................................................

Немає коментарів:

Дописати коментар