Національна педагогіка про родинні цінності
Досвід народної педагогіки особливо актуальний у контексті сучасних процесів глобалізації. Мудрі народні настанови плекають найголовніші цінності для кожної людини: історичну і родову пам'ять, сім'ю, родину.
Родина — первинна клітина нації. Родинний уклад життя має безпосередній вплив на становлення особистості як представника певної нації. У національному бутті співвідношення індивідуального й універсального своєрідно виявляється на рівні родини — найпершого осередку національної самоідентифікації особистості.
Національна самоідентифікація — це процес самоутвердження особистості як носія відповідної культури. Орієнтація на діалог культур, толерантне ставлення до іншої нації, звичаїв, традицій мають цілеспрямовано втілюватися у змісті національного виховання, починаючи з раннього дитинства, на рівні родинного середовища.
Родинне середовище, ознаки його духовності.
Родинне середовище — цілісна етносоціокультурна система, якій властиві духовна спорідненість, кревний зв'язок, міжпоколінна взаємодія, просторово-часова динаміка, специфічна субкультура.
Поняття "субкультура" (лат. sub — під; kultura — догляд, освіта, розвиток) багатозначне за змістом. Розрізняють субкультури, що виникають як позитивні реакції на соціальні та культурні потреби суспільства (професійні субкультури), і субкультури як негативну реакцію на соціальну структуру та домінуючу в суспільстві культуру (Д. Даунс).
Методологічне значення має виділення поняття "субкультура" стосовно дослідження родинного середовища як певний спосіб виявити його специфічні особливості (генетичні, історичні, соціальні, культурні), взаємозв'язки роду і поколінь, наслідування і розвиток духовного досвіду, традицій у системі національної культури.
Духовність родинного середовища визначають передусім мова народу, віросповідання, шанування пам'яті предків, пісенний і музичний фольклор, література та мистецтво, культура, національні звичаї, традиції.
Традиціями (лат. tradition — передача, легенда) вважаються елементи соціальної і культурної спадщини, які передаються від покоління до покоління, зберігаються і функціонують у певних суспільствах, спільнотах, соціальних групах упродовж тривалого часу. Численні стереотипні різновиди, звичаї і ритуали не вичерпують традицій. Адже традиції охоплюють об'єкти спадщини (матеріальні й духовні цінності), процеси та способи соціального наслідування, тобто найширші сфери соціальних і культурних явищ. Традиціями насичено все суспільне життя — економіка, політика, право, наука, освіта, релігія, культура, мистецтво тощо.
Кожне покоління з необхідністю засвоює певні традиції. Життєздатність і розвиток традицій у часі передбачає їх духовне наповнення наступними поколіннями відповідно до нових історичних, соціальних, культурних умов.
Самоусвідомлення національної ідентичності, як і духовні засади міжпоколінних відносин у родині, значною мірою зумовлюють традиції народної педагогіки.
За матеріалами інтернет - ресурсу: http://pidruchniki.com/18421120/kulturologiya/narodna_pedagogika
Щиро вітаю усіх вас з Новим роком і з Різдвом Христовим!
*********************************************************************************
Виношу подяку учням, які долучились до акції допомоги незахищеним верствам населення до світлого свята Великодня, збору продуктів для бійців АТО: Роєцькому Артему, Токовенко Софії, Мік Олександрі. Зелінській Дар'ї.
Добро врятує світ!
*****************************************************************************
Увага! У нашій школі проходить акція
«Синя стрічка квітня»
Акція «Синя стрічка квітня» присвячена квітню – місяцю із запобігання
насильства над дітьми. Початок цієї традиції поклала історія, що відбулась навесні 1989 року. Мешканка Норфолка ( США) Бонні Фіней довідалася про загибель свого чотирирічного онука Майкла.
Раніше хлопчик
знаходився у лікарні з травмами , а
потім потрапив до лікарні на три тижні. Коли після закінчення тритижневого терміну
дитину намагалися повернути рідній матері, Майкл плакав, кричав, що мама його не
любить, і не хотів повертатися додому. Бабуся за станом здоров’я не могла
піклуватися про дитину і взяти Майкла до себе. Однак
суд вирішив,що кращим місцем для дитини
буде її рідний дім. Бонні Фіней більше не бачила свого онука. Незабаром її
молодша онучка також потрапила до лікарні з переломом ноги в чотирьох місцях, а
на руках були опіки від цигарок. І тільки після цього почалися пошуки зниклого Майкла. Виявилося,що
хлопчик був убитий у будинку матері, поміщений
до шухляди з інструментами, а потім утоплений у болоті три місяці потому.
Те, що сталося, настільки вразило Бонні Фіней, що вона вирішила присвятити своє життя боротьбі з насильством
над дітьми. Під час похорону онука вона
прив’язала синю стрічку до антени свого
фургона, тим самим вона хотіла привернути увагу людей до цієї проблеми.
Незабаром її підтримали різні агентства, ділові кола, місцеві співтовариства.
Багато добровольців приєдналося до неї. Чому синій колір? Бонні Фіней пояснює
це тим ,що вона не може забути синці на тілі своїх онуків. Синій колір
служить постійним нагадуванням про те, що необхідно боротися з насильством і
захищати дітей від насилля.
Ми живемо у
світі, однією з характерних ознак якого є насильство. Нині Україна потерпає від
жорстокої економічної,соціальної, моральної кризи. Цей період характеризується
зростанням злочинності та падінням
цінностей.
Жорстоке
поводження з дітьми та підліткове насильство – проблема держави і кожної
свідомої особистості.
Ці прояви – це тисячі дітей, які не
отримують освіти, не мають постійного місця проживання, жебракують з
однолітками або дорослими, потерпають від побиття та насильства, яких
примушують до важкої праці.
Конституція України зазначає, що
будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується законом,
держава забезпечує утримання та виховання дітей-сиріт, позбавлених
батьківського піклування (ст.52)
Стаття 3 Конституції України стверджує, що людина, її життя та здоров’я, недоторканість. безпека визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю.
Стаття 28 Конституції України встановлює
що ніхто не може бути підданий катуванню. Жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводження чи покарання.
Проте факти жорстокого поводження з
дітьми. зневажання їхніх інтересів є надзвичайно актуальними у нашому суспільстві.
Діти не знають своїх прав. Бояться
попросити допомоги у разі виникнення прояву насильства.
Насильство, за визначенням світової
спільноти, не тільки робить людину залежною, а й принижує її гідність, завдає
шкоди психічному і фізичному здоров’ю, стає серйозною перешкодою у подальшому
житті.
Нажаль, з проявами
насильства ми зустрічаємося з вами дуже часто і в громадських місцях і в
сім’ях і в наших шкільних колективах.
Ми завдаємо
людям фізичного болю, коли штовхаємо їх, наносимо тілесні удари, б’ємо, щипаємо; ми завдаємо душевних ран, коли лаємось нецензурними словами, глузуємо,
обзиваємо, принижуємо, ігноруємо.
Ми гостро
реагуємо на біль і образи по відношенню до себе і не замічаємо, як кривдимо
інших самі.
Трошки більше
поваги, трошки менше образ,
Трошки більше
добра, трошки менше зла,
Трошки більше
любові, трошки менше ненависті,
Трошки більше
радості, трошки менше горя і сліз.
У всіх нас є
багато спільного і чимало відмінного.
Але всіх нас об’єднує те, що ми всі люди, що живемо на одній планеті Землі, і
нам слід жити так,щоб зберегти мир і спокій.
Треба навчитися розуміти людей, любити їх, прощати і
ставитися до них неупереджено. Нехай вони в чому і відрізняються від нас. Треба
навчитися розуміти людей і вибачати їм,
ставитися до інших так, якби ви хотіли, щоб ставилися до вас.
Тому викиньте із своїх сердець ненависть, зверхність
, байдужість. І тоді вас,щирих,добрих,
сердечних всі любитимуть і поважатимуть, і світ стане кращим. Часом досить
однієї лагідної посмішки, одного сонячного промінчика, одного дотику руки, однієї
ласки. Так мало треба, щоб зробити щасливими тих хто є поруч з нами. То чому ми
цього не робимо? Давайте подаруємо один одному
привітну посмішку, лагідний дотик і крапельку доброти
*****************************************************************
Немає коментарів:
Дописати коментар