Тематика батьківського лекторію на 2017 – 2018 н.р.

№ з/п	Теоретична частина	Практична частина	Час проведення	Примітка
	Перлини українських традицій	Диспут "Ми маємо родинну традицію... А ви?"	Вересень	Консультація шкільного психолога щодо вікових особливостей 7-класника
2	Здоровим бути здорово!	Анкета для батьків "Здоровий спосіб життя"	Жовтень	Матеріали діагностик батьків
3.	Уроки добрих справ	складання Пам'ятки добрих справ класу	Листопад	Розробка напрямів роботи
4.	Еталон поведінки підлітка	Диспут "В даному випадку я вчиняю так..."	Грудень	Створення скарбнички досвіду
5.	Скарбничка мудрості.	Анкета для учнів та їхніх батьків «Психологічна сумісність»	Січень	Консультування з психологічною службою щодо подальших напрямів виховання
6.	Традиції родини	Експрес - опитування батьків «Яке коло інтересів Вашої дитини?»	Лютий	Матеріали діагностик учнів
7.	Закони нашого життя. Які вони?	Обмін досвідом сімейного виховання	Березень	Скарбничка досвіду
8.	Школа батька. Я був колись дитиною	Пам’ятка для батьків «Як допомогти дитині підвищити самооцінку»	Квітень	Використання рекомендацій психолого – педагогічної служби
9.	Чи кожна людина гідна поваги?	Коло ідей «Як провести літні канікули»	Травень	Розробка рекомендацій

Основні напрямки роботи з батьками:

ü Ознайомлення з умовами життя сім`ї, з`ясування її психологічного клімату, особливостей поведінки дитини у сім`ї, стосунків з батьками;

ü Визначення рівня педагогічної культури батьків;

ü Виявлення труднощів, які відчувають батьки;

ü Залучення батьків до організації та участі у позакласній діяльності;

ü Проведення загальношкільних батьківських лекторіїв (двічі на семестр), класних батьківських зборів (4-5 разів на рік);

ü Формування банку науково - методичної інформації з проблем сім'ї, роботи з батьками та сімейного виховання
..............................................................................................................................................................

.Батьківський лекторій № 1

Перлини українських традицій

Усе найкраще, що є на землі, починається з сім’ї.

Невід'ємною частиною культури наших пращурів

була народна родинна педагогіка.

Скарбниця народного виховання містить перевірені

віками національні виховні традиції,

культурно-освітні цінності.

Століттями складалися традиції сімейного виховання, вироблялися основні його принципи, серед яких головну роль відводили трудовому вихованню, як першооснові життя суспільства. ("У праці - краса людини”).

У народі застерігали: неробство веде до нещастя. Навіть народження дитини народною свідомістю сприймалося як прихід на світ нового трудівника чи трудівниці. Тому найперші магічні дії, коли дитина побачила світ, були спрямовані на те, щоб прищепити їй працелюбність. Зав’язуючи пуповину хлопцеві, баба-повитуха бажала, щоб той "книжку читав і дрова рубав”, а дівчинці - "аби хліб жала, на сорочку пряла”.

Через пісні, казки, прислів’я та інші засоби фольклору народ відкривав перед дитиною красу людських взаємин, прагнув одухотворити людську працю, побут, навчити жити за законами краси. У народній педагогіці дитина розглядається, як неоціненна частка природи, і її виховання підпорядковується загальним законам.

Вважалося, що дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня. Домашній затишок облагороджує дітей.

Отже, народна педагогіка - високоморальна. Вона високо підносить достоїнство людини, спонукає її розвивати свої найкращі риси. Уся виховна система спрямовувалась на вихованні людяності, високих моральних почуттів і рис, любові до вітчизни, шанобливого ставлення до людей, праці, до всього свого, рідного.

За матеріалами інтернет - джерел

..................................................................................................................................................

Батьківський лекторій № 2

Здоровим бути здорово!

Здоров’я — це те, що не купиш за гроші, без чого немає щастя. Із давніх-давен здоров’я цінували як найдорожчий скарб, тому й берегли. Геніальний лікар і філософ Авіценна стверджував: «Головним скарбом життя є не землі, що ти завоював, не багатство, що в тебе в скринях... Головним скарбом життя є здоров’я, і щоб його зберегти, потрібно багато знати».

Проблема збереження й зміцнення індивідуального та громадського здоров’я населення стала актуальною, адже значно погіршився стан здоров’я всього населення країни.

Доведено, що стан здоров’я залежить від:

на 50 % — умов і способу життя;
на 20 % — впливу навколишнього середовища;
на 20 % — спадковості;
на 10 % — рівня розвитку медицини.

Демографічна ситуація в Україні є досить складною. Протягом 1991-2000 рр. народжуваність у нашій країні зменшилась на 35 %, а смертність зросла на 18,6 %.

Дитяча захворюваність, яка здебільшого призводить до інвалідності, зросла майже на 20 %.

На жаль, багато людей починають цінувати та берегти здоров’я, уже втративши значну частину цього скарбу.

На сьогоднішній день здоров’я вже не розглядають як суто медичну проблему. Здоров’я — це стан життя і діяльності людини за умови браку хвороб, фізичних дефектів, це психологічне, духовне і соціальне благополуччя. Це гармонійне поєднання всіх чотирьох складових, які лише разом становлять здоров’я особистості.

За висловлюванням академіка М. М. Амосова, «...щоб бути здоровим, потрібні особисті зусилля, постійні та значні. Замінити їх не можна нічим». Це своєрідна психологічна установка людини, яка бажає мати добре здоров’я:

для соматичного, фізичного здоров’я — я можу;
для психічного — я хочу;
для духовного, морального — я повинен.

Турбота про здоров’я людей — одне з важливих завдань батьків

Незаперечним фактом є те, що спосіб життя кожної людини формують у молодому віці. Діти — майбутнє нашої нації. Саме їм належить важлива роль у розбудові нашої держави. А для цього потрібне, у першу чергу, здоров’я.

Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я, оточуючих, забезпечити їхню активну участь у цьому — одне з важливих завдань вихователя. Але навчити дітей бути здоровими не так уже й просто: здоров’я не завжди посідає перше місце в системі життєвих цінностей людини. Здебільшого наші діти головну роль відводять матеріальним благам життя. Чимало дітей своєю поведінкою ведуть себе не до здоров’я, а від нього.

Отже, вихователю слід регулярно підвищувати свідоме ставлення дитини до власного здоров я, формувати в неї здоровий спосіб життя.

Пам’ятаймо, що:

здорова дитина — практично досяжна норма дитячого розвитку;
оздоровлення — не сукупність лікувально-профілактичних заходів, а форма розвитку психофізіологічних можливостей;
індивідуально-диференційований підхід — основний засіб оздоровлювально-розвивальної роботи з учнями.

Ні для кого не секрет, що успіхи дитини в навчанні (тій діяльності, яка з приходом учнів у школу стає головною в їхньому житті) залежать від її здоров’я. Мета вчителів — забезпечити дитині можливість зберегти здоров’я за період навчання в школі, сформувати в неї необхідні знання, уміння й навички зі здорового способу життя, навчити використовувати здобуті знання в повсякденному житті. Один із головних принципів, яким ми повинні керуватися, — «НЕ НАШКОДЬ!»

Здоровий спосіб життя школяра включає такі компоненти:

режим навчання без перевантажень;
режим активної діяльності й відпочинку;
вироблення навичок особистої гігієни;
раціональне харчування й культура споживання їжі;
брак травматизму;
профілактика шкідливих звичок і фізичну активність.

Анкета для батьків «Здоровий спосіб життя»

«Здоровий спосіб життя»

Мета анкети: З'ясувати проблеми, що виникають у батьків у вихованні здорової дитини, а також проаналізувати знання батьків про здоровий спосіб життя. Результати анкетування показують, що батьки зацікавлені проблемою здоров'я сім'ї та готові взаємодіяти з дитячим садом. Багато батьків разом з дітьми активно займаються фізкультурою, спільна робота дитячого садка і сім'ї дає позитивні результати в зміцненні здоров'я дитини.

Анкета для батьків «Здоровий спосіб життя»

1. Чи часто хворіє Ваша дитина?

а) зовсім не хворіє

б) рідко хворіє

в) часто хворіє

2. Чи знаєте Ви фізичні показники, за якими можна стежити за

правильним розвитком Вашої дитини?

а) так

б) немає

в) частково

3. На що, на Ваш погляд, повинні сім'я і дитячий сад звертати особливу увагу, піклуючись про здоров'я і фізичну культуру дитини?

а) дотримання режиму

б) повноцінний сон

в) достатнє перебування на свіжому повітрі

г) здорова гігієнічна середу

д) сприятлива психологічна атмосфера

е) фізичні заняття

ж) гартують заходи.

4. Які гартують процедури найбільш прийнятні для Вашої дитини?

а) полегшена форма одягу на прогулянці

б) полегшена одяг в групі

в) обливання ніг водою контрастної температури

г) ходіння босоніж

д) прогулянка в будь-яку погоду

е) полоскання горла водою кімнатної температури

5. Чи знаєте Ви, як зміцнювати здоров'я дитини?

а) так

б) частково

в) немає

6. Ваша дитина займається фізкультурою і спортом?

а) постійно

б) часто

в) дуже рідко

г) не займається

7. Чи вважаєте Ви харчування своєї дитини поза дитячого саду раціональним?

а) так

б) частково

в) немає

г) важко відповісти

8. Який відпочинок Ви віддаєте перевагу для дитини?

а) на море

б) будинку

в) в санаторії

г) в селі

д) інше ___

9. Як Ваші діти проводять дозвілля?

а) у бабусі

б) гуляють у дворі

в) дивляться телевізор

г) з друзями

10. Звідки Ви отримуєте знання про здоровий спосіб життя?

а) зі спеціальних книг

б) з коштів інформації

в) з бесіди з ___

г) в дитячому садку

11. Ви щепите здоровий спосіб життя своїм дітям?

а) так

б) важко відповісти

12. Якщо щепите, то яким чином?

а) за допомогою бесід

б) особистим прикладом

в) спільно

13. Чи потрібна Вам допомога дитячого саду?

а) так

б) частково

в) немає

За матеріалами інтернет - джерел

................................................................................................................................................

.Батьківський лекторій № 3

Уроки добрих справ

Тридцять добрих справ для розвитку доброти

Діти народжуються з потребою віддавати, але, як показують сучасні дослідження, до четвертого класу вони соціалізуються й починають думати більше про себе, ніж про інших. Щоби переломити цю тенденцію й виробити довгострокову звичку піклуватися про ближніх, дітям необхідно трохи допомогти.

Далі наводиться перелік проявів доброти, які можна пропонувати дітям для щоденної практики:

1. Завжди й за все дякуйте своїм батькам. Висловлюйте вдячність їм навіть без особливої причини – просто тому, що вони у вас є.
2. Напишіть добру, смішну або підбадьорливу записку й покладіть її у книгу, яку повертаєте в бібліотеку. Наприклад: «Усе буде добре!», «У вас обов'язково все вийде!».
3. Порадуйте друга. Візьміть іграшку з кіндер-сюрпризу й покладіть її в шафку вашого приятеля у спортивній роздягальні.
4. Розкажіть добру або смішну історію вашому знайомому чи подякуйте йому за те, що він сам розповів вам таку історію – підбадьорив або розвеселив вас.
5. Якщо ви сильні в навчанні, допоможіть товаришу розібратись у розділі, який він погано розуміє, або допоможіть молодшим при виконанні домашніх завдань.
6. Завжди мийте після себе тарілки, а ще краще порадуйте батьків тим, що ви несподівано помили весь посуд.
7. Якщо ви йдете в кінотеатр на перегляд дитячого фільму або мультфільму, захопіть із собою кілька наклейок з вашими улюбленими персонажами чи моделями машинок, щоби подарувати ними ваших сусідів по глядацькій залі.
8. Завжди пропускайте вашого братика або сестричку вперед.
9. Якщо ви купуєте шоколадку чи солодку воду в торговому автоматі, залиште монети або дрібну купюру в його приймачі для грошей – нехай незнайомій людині буде приємно.
10. Купіть свій улюблений десерт і поділіться ним з вашими сусідами за столом у шкільному кафе.
11. Дайте товаришу почитати вашу улюблену книгу.
12. Візьміть участь у зборі необхідних речей для солдатів. Додайте записку: «Посилаю вам мій улюблений шампунь. Мишко. 7 років».
13. Завжди повертайте візок для покупок у супермаркетах на його місце. Не тільки ваш, а й інших покупців, які не повернули свій візок назад.
14. Застеліть вранці ліжко вашого братика. У той же вечір розстеліть його до сну.
15. Сплатіть ще одну пляшку води або попкорну в кінотеатрі та вручіть їх малюку, який стоїть за вами в черзі.
16. Залиште машинку в парку із запискою: «Хто знайшов, того й машинка. Грайтеся на здоров'я!».
17. Пропускайте інших пасажирів при вході в автобус.
18. Збирайте купони на знижки, які видають супермаркети, і радуйте ними маму.
19. Зберіть і винесіть сміття після сімейної вечері або пікніка на природі. Робіть це, не нарікаючи на труднощі.
20. Допоможіть літній людині підняти візок по сходах підземного переходу.
21. Надішліть ваші улюблені іграшки в дитяче відділення найближчої лікарні чи в дитячий будинок.
22. Запросіть дитину, яка не належить до вашого гурту, за ваш столик у їдальні.
23. Допоможіть бабусі навчитись користуватися мобільним телефоном, якщо в неї щось не виходить. Проявляйте у ставленні до неї великодушність і терпіння.
24. Візьміть участь у зборі продуктів та одягу для нужденних. Запросіть своїх друзів, щоб вони вам допомогли зібрати достатньо допомоги.
25. Будьте привітними до новачка у вашому класі.
26. Прибирайте у вашій кімнаті ще до того, як вас попросять про це батьки.
27. Привчіть себе кожного дня казати своїм друзям що-небудь підбадьорливе. Тільки говоріть це обов'язково щиро та з вірою в те, що все справді буде добре.
28. Зробіть пожертву, віддайте музичний інструмент, спортивний інвентар та електроніку, якими ви більше не користуєтесь, у волонтерські організації, яким ви довіряєте.
29. Обійміть рідну людину, коли та найменше цього чекає.
30. Щиро привітайте вашого однокласника з чудовою відповіддю на уроці.

Виберіть кілька з цих проявів і запропонуйте вашій дитині попрактикуватись в їх використанні просто сьогодні.

Коли діти звикнуть бути добрими й турботливими, вони стануть щасливіше, більшою мірою відчують свою цілісність і повноту, їм будуть легше даватись навчання та спілкування з однолітками, вони будуть краще ставитись до себе й оптимістичніше дивитись на життя.

...........................................................................................................................................................

Батьківський лекторій № 4

Еталон поведінки підлітка

Важка поведінка підлітка: поради батькам

Виховання підлітка ніколи не дається батькам легко. Якщо дитина проявляє жорстокість, схильна до депресії, вживає алкоголь або наркотики, демонструє будь-яку іншу деструктивну поведінку - це потужний удар для батьків. Вони не знаходять собі місця, коли підліток допізна затримується невідомо де, і впадають у відчай, коли не можуть знайти з ним спільну мову. Батьки хвилюються за дитину, помічаючи її запальність, перепади настрою та гнів. Іноді здається, що з підлітком зовсім неможливо впоратися, але є способи полегшити перехідний вікдля всієї родини. Допомагаючи важкому підлітку впоратися з його емоційними проблемами, ви зміцните зв'язок з ним і допоможете йому вирости більш щасливою й успішною людиною.

Як відрізнити важку поведінку підлітка від нормальної

Коли підлітки починають прагнути до незалежності й шукають своє «я», їхня поведінка здається батькам ненормальною й непередбачуваною. Ваша дитина, добра та слухняна в минулому, тепер пропадає невідомо де й на всі зауваження голосно грюкає дверима. На жаль, така поведінка цілком нормально для підлітка.

У випадку поганої поведінки підлітка батьки зіштовхуються з великими труднощами. Особливо, якщо він вживає алкоголь або наркотики. Крім проблем, з якими зіштовхується кожен підліток, важкі діти переживають серйозні емоційні проблеми, труднощі з поведінкою й навчанням. Вони часто піддають себе ризику, демонструючи жорстоку поведінку, прогулюючи школу, вживаючи наркотики, вступаючи в сексуальні стосунки, завдаючи собі пошкодження та здійснюючи протиправні вчинки. У підлітків можуть проявлятися симптоми психічних розладів: депресії, тривожності або розладів харчової поведінки (анорексії, булімії). Батькам важливо знати, яка поведінка підлітка нормальна для його віку, а яка загрожує серйозними наслідками.

Зміни в зовнішньому вигляді

Нормальна поведінка: підлітки дотримуються моди, тому можуть зухвало вдягатися або фарбувати волосся в неприродні кольори. Навіть якщо дитина заявляє про своє бажання зробити собі тату - утримайтеся від жорсткої критики, це не найгірше, що вона може зробити. Підліток поміняє погляди, коли зміниться мода.
Тривожні сигнали: зміни в зовнішньому вигляді повинні насторожити вас у тому випадку, якщо вони супроводжуються проблемами в школі або іншими проявами поганої поведінки. Звертайте особливу увагу на те, чи немає на тілі підлітка слідів порізів або інших каліцтв, чи не змінювалася різко його вага останнім часом.

Постійні суперечки й опір

Нормальна поведінка: прагнучи отримати незалежність, діти часто сперечаються з батьками.
Тривожні сигнали: посилення суперечки, прояви жорстокості вдома. Дитина вплутується в бійки та вчиняє протиправні вчинки. Всі ці ознаки свідчать про ненормальну поведінку підлітка.

Зміни настрою

Нормальна поведінка: гормональні зміни й особливості розвитку підлітка призводять до того, що в нього часто змінюється настрій, він стає дратівливим і відчуває труднощі з контролем емоцій.
Тривожні сигнали: різкі зміни в характері, погана успішність, постійне занепокоєння та смуток або проблеми зі сном можуть свідчити про депресію, буллінг або інші емоційні проблеми. Поставтеся серйозно до будь-яких згадок підлітка про суїцид.

Вживання алкоголю або наркотиків

Нормальна поведінка: більшість підлітків рано чи пізно пробують алкоголь і сигарети. Батькам потрібно чесно й відверто поговорити з підлітком, щоб переконатися, що ці експерименти не переросли в залежність.
Тривожні сигнали: якщо випадки вживання алкоголю або наркотиків повторюються або супроводжуються проблемами в школі - є ризик алкогольної або наркотичної залежності.

Вплив друзів

Нормальна поведінка: для підлітка друзі мають надзвичайно велике значення. Друзі впливають на вибір підлітка. Орієнтуючись на думку однолітків, підлітки в деякій мірі віддаляються від батьків. Батьків це засмучує, але підлітки все ще потребують їхньої любові.
Тривожні сигнали: варто насторожитися, якщо в підлітка різко змінилося коло спілкування (особливо, якщо нові друзі схиляють його до поганої поведінки), коли він протестує проти справедливих правил і обмежень або бреше, щоб уникнути покарання. Також про будь-які проблеми може свідчити те, що підліток багато часу проводить на самоті.

Допомога фахівців при важкій поведінці

Якщо ви виявили перераховані вище ознаки в поведінці вашої дитини, проконсультуйтеся в лікаря, психолога або іншого фахівця з роботи з підлітками.

Навіть якщо з важким підлітком уже працює фахівець, це не означає, що справа зроблена - попереду ще багато роботи. Батьки в першу чергу повинні відновити близький зв'язок з підлітком.

Нижче наведено кілька порад, яких потрібно дотримуватися у взаємостосунках з підлітком, незалежно від «вердикту» фахівців.

Усім підліткам необхідно відчувати, що їх люблять. Кожен підліток - це особистість з унікальним характером і уподобаннями. Але у всіх підлітків є щось спільне. Не важливо, наскільки ваша дитина віддалилася від вас, наскільки вона здається самостійною, яку поведінку демонструє - вона потребує вашої любові.
Постарайтеся зрозуміти, як розвивається підліток. У підлітковому віці різко змінюються стосунки з оточенням. Мозок підлітка ще розвивається, і тому обробляє інформацію не так, як мозок дорослої людини. У цьому віці відбуваються зміни у фронтальній корі - ділянці головного мозку, що відповідає за управління емоціями, прийняття рішень і самоконтроль. У ній формується величезна кількість нових нейронних зв'язків. У цілому головний мозок повністю формується тільки до 25 років.
Підліток може бути високого зросту, виглядати старшим за свій вік, але найчастіше він не здатний мислити, як дорослий. Причиною поганої поведінки дитини у фізичному плані є зміни в гормональній системі. Це не виправдовує погану поведінку й не звільняє підлітка від відповідальності за свої вчинки, зате пояснює його імпульсивність, тривожність і непокірність. Розуміння об'єктивних причин поведінки дитини допоможе батькам зберегти з нею близький зв'язок і разом знайти рішення проблем.

Ще один нюанс: підлітки в усьому бачать прояви гніву

Підлітки не можуть розпізнавати емоції за обличчями тих, хто їх оточує, як це роблять дорослі. У дорослих у цьому процесі задіяна префронтальна кора головного мозку, а у підлітків - мигдалеподібне тіло - ділянка мозку, що відповідає за емоційні реакції. Дослідження показують, що підлітки часто неправильно розпізнають емоції за виразом обличчя. У ході експерименту підліткам показували фотографії осіб, що виражають різні емоції, і більшість випробовуваних інтерпретували їх як гнів.

Злість і жорстокість у підлітків

Кожна людина має право на фізичну безпеку. Якщо підліток проявляє жорстокість у ставленні до вас - негайно зверніться по допомогу до родичів, друзів сім'ї або, за крайньої необхідності, в поліцію. Це не означає, що ви не любите свою дитину - просто особиста безпека повинна бути для вас на першому місці.

У підлітковому віці гнівливими стають не тільки хлопчики, а й дівчатка. Однак вони найчастіше виявляють гнів вербально, а не фізично. Хлопчики більше схильні розбивати речі, ляскати дверима або бити кулаком в стіну, коли перебувають у гніві. Іноді діти вихлюпують свій гнів на батьків. Без сумніву, це засмучує і тривожить усіх батьків, особливо матерів, які виховують дітей без чоловіка. Однак не варто миритися з такою поведінкою підлітка - це шкідливо як для нього, так і для вас.

Як поводитися з розлюченим підлітком

Багатьом підліткам важко справлятися з гнівом, і тому вони приховують його за різними емоціями, такими як фрустрація, збентеження, смуток, страх, сором тощо. Коли підліток не може впоратися з почуттями, він може накинутися на опонента, піддаючи інших і себе ризику. У більшості випадків підлітки не можуть усвідомити свій гнів, висловити його прийнятним способом або попросити підтримки.

Завдання батьків у такому випадку - допомогти впоратися з емоціями й навчити висловлювати гнів більш конструктивно. Для цього дотримуйтеся таких рекомендацій:

Установіть межі, правила й покарання за їх порушення. Коли ви й ваша дитина спокійні, поясніть їй, що відчувати гнів - це нормально, але важливо знайти прийнятний спосіб висловлювати його. Якщо підліток накидається на вас, він повинен понести покарання. Наприклад, позбутися будь-яких домашніх привілеїв або навіть мати справу з поліцією. У підлітковому віці межі й правила потрібні більше, ніж будь-коли.
Спробуйте зрозуміти, що ховається за гнівом підлітка. Він засмучений чи перебуває в депресії? Можливо, підліток так поводиться тому, що в його друзів є речі, які він не може собі дозволити? А можливо, підлітку просто потрібно, щоб його вислухали й не засуджували?
Будьте уважні до тривожних сигналів. Можливо, ваш підліток перед спалахами гніву відчуває головний біль або починає ходити по кімнаті? Або, можливо, у нього викликає злість певний шкільний предмет? Коли людина може збагнути, що викликає в неї злість - їй стає легше контролювати емоції й не допустити, щоб вони вийшли з-під контролю.
Допоможіть дитині знайти здоровий спосіб контролювати гнів. Для цього добре підійдуть фізичні вправи: біг, їзда на велосипеді, скелелазіння або командні види спорту. Побити боксерську грушу - також ефективний спосіб упоратися з нападом гніву. Щоб заспокоїтися, можна також танцювати або грати гучну музику. Деякі підлітки використовують для цього творчість: малюють або пишуть.
Надайте підлітку простір, де він зможе заспокоїтися. Коли підліток відчуває гнів, йому потрібне безпечне місце, де він зможе опанувати себе. Не переслідуйте свого підлітка, не вимагайте негайних вибачень чи пояснень, поки напад гніву не минув - це тільки погіршить ситуацію або навіть спровокує фізичну агресію.
Учіться справлятися з власним гнівом. Ви не зможете допомогти підлітку, якщо самі втрачаєте самовладання. У будь-якій ситуації вам необхідно залишатися спокійними та врівноваженими, незважаючи на всі можливі провокації підлітка. Якщо в сім'ї прийнято кричати або кидати речі, підліток засвоює, що так висловлювати гнів цілком допустимо.

Ознаки жорстокої поведінки в підлітків

Ні для кого не таємниця, що підліткова жорстокість сьогодні - надзвичайно актуальна проблема, і її масштаби постійно зростають. Кіно й телебачення роблять з жорстокості елемент шоу, інтернет-сайти часто пропонують глядачеві відповідний контент, комп'ютерні ігри провокують підлітків на прояв жорстокості в реальному житті. Звичайно, не кожен підліток настільки схильний до даного впливу, але групу ризику становлять емоційно нестійкі підлітки або ті, хто страждає на різні психічні розлади. Наслідки такого впливу можуть бути трагічними. Батькам потрібно звертати особливу увагу на наступні сигнали:

підліток грає з будь-якого роду зброєю;
підліток сильно захоплений жорстокими комп'ютерними іграми, фільмами або інтернет-сайтами, які пропагують жорстокість;
підліток загрожує тим, хто його оточує, або замішаний в буллінгу;
підліток уголос фантазує про те, як жорстоко він вчинив би з ким-небудь;
підліток проявляє жорстокість у ставленні до тварин.

За матеріалами інтернет - ресурсу:

https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/4121/

...............................................................................................................................................

Батьківський лекторій № 5

Скарбничка мудрості

Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте. Дитячий та сімейний психолог Катерина Кес уклала список фраз, які сприяють утвердженню дитини.

Покажіть дитині, що вірите в неї:

«Я тобі довіряю».
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:

«Що ти думаєш про це?»
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:

«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:

«Ого! Кімната чиста!»
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

Змалюйте свої відчуття:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

Джерело: Весела Абетка

Анкета для учнів та їхніх батьків «Психологічна сумісність»

Заповнювати анкету мають дві особи. її призначення — визначити психологічну сумісність між дитиною та матір'ю чи батьком.

Респондент має на окремому аркуші виписати в стовпчик номери висловлювань.

Проти кожного слід ставити кількість балів у відповідності з власною думкою:

2 бали — «правильно»

1 бал — «буває по-різному»

0 балів— «неправильно»

1. Мені легше запитати дорогу у перехожого, ніж. шукати її по карті.

2. Люблю вибирати і купувати квіти.

3. Я стараюсь заводити знайомства, які можуть принести користь.

4. На мою думку, краще діяти, ніж розмірковувати.

5. Мене дратує неакуратний почерк або неохайно виконана робота.

6. На мою думку, краще чергування горя і радості, ніж одноманітне життя.

7. Вважаю, немає нічого такого, чого не можна було б довірити рідній людині.

8. Вважаю, що людині притаманні доброта і такт, це є найважливішим.

9. Мені подобається жартувати над тими, хто здається мені не дуже розумним.

10. Люблю лижні прогулянки взимку, а влітку— плавання на довгу дистанцію.

11. Вваясаю, що людина, яка не вміє триматися з гідністю, навряд чи розумна.

12. На мою думку, чиста совість важливіша за матеріальну вигоду.

13. Впевнений, якщо з людьми поводитися м'яко, вони втрачають почуття відповідальності.

14. У їжі мені більше подобається витонченість, ніж різноманітність.

15. Для мене важливо, що про мене думають близькі, а думки інших мене не цікавлять.

Мені подобається обговорювати прочитану книгу або фільм

Ключ до анкети:

Різниця між сумами балів по висловлюваннях	Різниця між сумами балів по парних висловлюваннях
до 5 балів	до 5 балів	5 — 10 балів	понад 10 балів
	У вас гармонійні стосунки, схожі характери.	У вас гармонійні стосунки, ви непогано доповнюєте одне одного своїми характерами.	У вас гармонійні стосунки, але між вами неминучі конфліктні ситуації, зумовлені несхожістю характерів
5—10 балів	У вас можливі певні труднощі у взаємовідносинах, але ви їх легко долаєте	У вас можливі труднощі, які ви з часом подолаєте	Труднощі у взаємовідносинах можуть набувати затяжного характеру.
понад 10 балів	Добре, що ви умієте швидко порозумітися, хоча іноді вам це нелегко	Вам нелегко спілкуватися, але є надія на порозуміння, дякуючи взаємному доповненню поглядів.	Лише через тривалий час і за умови взаємних поступок ви зможете досягнути взаєморозуміння.

................................................................................................................................................

.Батьківський лекторій № 6

Традиції родини

«Сім’я — фортеця моя»… Мов заклинання. Бо й справді, в усіх суспільних катавасіях, за будь-яких політичних умов сім’я, родина були — і, на щастя, ще є — могутнім бастіоном, прихистком, оберегом людської душі протягом усіх часів. Жити в парі, любити, мати розуміння й підтримку — правічне й нестаріюче бажання, мрія, яку означив людині сам Бог.

Українці за довгі віки сформулювали кодекс родинних цінностей, якими, поза всяким сумнівом, можна гордитися і які прозаїчно-академічно звучать так: подружня вірність; піклування батьків про дітей; піклування дітей про батьків і старших у сім’ї; пошана до предків, догляд за їхніми могилами; взаємна любов і повага між батьками; злагода та довір’я між членами сім’ї; відповідальність кожного за інших членів сім’ї; здоровий спосіб життя; дотримання прадавніх народних звичаїв, охорона традицій; гостинність; багатодітність тощо.

Під тиском глобалізації та пов’язаних із нею процесів сім’я руйнується не лише в нас — б’ють тривогу й соціологи США. Проте в постколоніальній Україні, роздертій у соціальному, мовному, релігійному тощо планах, амплітуда руйнації особлива. Як свідчать дослідження, сьогодні із 13,5 млн. сімей у нашій державі 20% — неповні, а 70% із них (якщо взято шлюб до 25 років) потім розпадаються. Загалом же в Україні розпадається кожна друга сім’я. 103 тис. дітей ростуть без батьків, а 170 тис. сімей — кризові. У нас — 11 колоній для неповнолітніх, у яких перебувають, за скромними офіційними даними, 3 тис. дітей.

Україна займає перше місце в Європі по ВІЛ-захворюванню. З іншого ж боку, 20% наших сімей — бездітні. Анкетування, яке минулого року широко провів серед учнів, учителів та батьків різних областей держави Науково-дослідний інститут українознавства МОН України, засвідчило не зовсім однозначну картину, над якою треба подумати не тільки українському міністрові освіти.

Скажімо, місце освіти в розбудові сучасної України батьки визначили так: у сталому розвитку суспільства — 13,3%, у новій якості життя — 3,3%, як інструмент життєвого успіху — 8,3%, у реалізації соціальних ролей — 1,7%, у становленні громадянина України — 23,3%, у самореалізації особистості — 20%, у громадській діяльності — 11,7%, в економічному та соціально-політичному прогресі суспільства — 23,3%.

Престижними серед дітей, кажуть батьки, є професії: економіста, фінансиста, юриста, бізнесовця — 75%, журналіста — 8,3%, політика — 3,3%, комп’ютерника — 6,6%, професійного спортсмена — 5%. А непрестижними: педагога, вчителя — 40%, медика — 11,6%, науковця — 6,6%, хлібороба — 16,6%.

Щоб досягти життєвого успіху, стверджують батьки, для молоді важливі: здібності, талант — 55%, працелюбство — 41,6%, освіта — 61,6%, фортуна — 28,3%, зв’язки з потрібними людьми — 25%, чесність, принциповість — 11,6%, вміння «подати себе» — 41,6%, гроші — 23,3%, здоров’я — 41,6%, вихованість — 15%, вміння пристосуватись — 20%, активна участь у політиці — 0%, життєвий досвід — 6,6%.

Батьки вважають, що особливо значущі для їхніх дітей такі життєві цінності: моральність — 25%, мистецтво, краса — 3,3%, матеріальний добробут — 55%, житло — 28%, гроші — 21,6%, сім’я — 50%, робота — 48,3%, дружба — 23,3%, права людини, свобода — 28%, кохання — 25%, освіта — 51,6%, кар’єра — 21,6%, патріотизм — 8,3%, здоров’я — 61,6%.

Якості, які батьки хочуть виховати у своїх дітей: оптимізм — 23,3%, цілеспрямованість — 50%, чесність — 25%, відповідальність, почуття обов’язку — 53,3%, уміння володіти собою — 31,6%, толерантність — 15%, здатність до творчості — 6,6%, колективізм — 5%, порядність — 31,6%, власну гідність — 55%, любов до своєї малої батьківщини — 21,6%, національну самосвідомість — 8,3% (!!!), потребу в здоровому способі життя — 48,3%, побутову культуру — 4,7%, культуру рідної мови — 13,3%, знання іноземної — 25%.

Опитування молоді (14—35 років) у 1998 р. засвідчило, що 94% її вибрало найбільшою цінністю сім’ю. У 2006 р. це підтвердило вже 97% опитаних молодих людей. Щодо того, на чию допомогу вони найбільше розраховують, то перші місця зайняли церква і сім’я. 74% опитаної молоді хоче щасливої сім’ї, 4 % — влади, 3% — багатства.

Тож маємо інформацію до роздумів

За матеріалами інтернет - ресурсу http://vkurse.ua/ua/analytics/semeynye-cennosti.html

....................................................................................................................................................

Батьківський лекторій № 7

Закони нашого життя. Які вони?

Ми стаємо дорослими, але до життя підготовлені так само,
як книжковий вчений-хробак до того, щоб виступати в балеті.
Девід Сібурі

Хочемо ми цього чи ні, але життя розвивається за своїми законами. І справа кожного з нас - рахуватися з цим чи ні. Але незнання цих законів не звільняє нас від відповідальності за те, що відбувається в нашому житті ...

1. Закон порожнечі. Все починається з порожнечі. Але порожнеча завжди заповнюється. Для того, щоб у нашому житті щось змінилося або проявилося, потрібно звільнити місце і підготувати ґрунт, позбувшись від помилкових переконань і старих звичок.

Якщо Ви незадоволені тим місцем, яке займаєте, змініть його. Ви ж - не дерево!

Джим Рон

2. Закон шлагбаума. Можливості не даються про запас. Вони з'являються після прийняття внутрішнього рішення. Важливо зважитися перетнути шлагбаум, як умовну перешкоду. Сила наміру відкриє шляхи для його реалізації.

Тобі ніколи не дається бажання без того, щоб не давалися сили його здійснити. Можливо, однак, для цього тобі доведеться попрацювати.

Річард Бах

3. Закон нейтрального положення. Для того, щоб змінитися і змінити напрямок свого життя, потрібно перш за все зупинитися.

Бог недарма наказав кожному бути на тому місці, на якому він тепер перебуває. Потрібно тільки добре озирнутися навколо себе. Микола Гоголь

4. Закон плати. Ми платимо як за дію, так і за бездіяльність - правда різну ціну. Бездіяльність обходиться дорожче, а уникнення помилок і невдач не робить нас щасливими.

Якщо Ви затягуєте з прийняттям рішення, значить Ви вже прийняли рішення залишити все по-старому.

5. Закон мислення. Думка - матеріальна. Все, що ми думаємо, про що мріємо і чого боїмося, незмінно виявляється в нашій реальності.

Людина - це те, про що вона думає протягом дня. Емерсон

6. Закон причини і наслідку. Все, що відбувається в нашому житті, є наслідком наших думок і вчинків. І якщо щось іде не так, то причину потрібно шукати не в зовнішньому світі, а всередині себе.

Недалекі люди вірять в удачу, сильні - у причину і наслідок. Емерсон

7. Закон тяжіння. Життя завжди відповідає нам взаємністю і виправдовує наші очікування. Ми отримуємо те, що очікуємо. Думка, якій ми приділяємо свій час, діє як магніт, притягуючи до нашого життя відповідні події.

На що ти розраховуєш, те і знайдеш. Аристотель

8. Закон подібності. Подібне притягує подібне. У нашому житті немає випадковостей і збігів. Ми залучаємо у своє життя те, що відповідає нам: нашим намірам, очікуванням і думкам.

Будьте уважні до своїх думок - вони початок вчинків. Лао-Цзи

9. Закон дзеркала. Світ навколо нас працює, як велике дзеркало. Досить озирнутися і придивитися до того, що відбувається навколо нас, щоб зрозуміти, чого слід вчитися і над чим працювати.

Світ сам по собі не несе ні добра, ні зла. Він байдужий до людини. Все, що відбувається навколо нас - лише віддзеркалення наших власних думок, почуттів і вчинків.

10. Закон прийняття. Нам не дано знати, що в нашому житті правильно, а що ні, який шлях вірний, а який - ні. І те, наскільки ми здатні довіряти життю, визначає нашу впевненість у завтрашньому дні. Що очікуємо, то й отримуємо. Якщо ми живемо з переконанням, що все на краще, то в результаті так і відбувається.

Успіх приходить не від уникнення проблем, а завдяки їх вирішенню. Справи завжди обертаються найкращим чином у тих, хто щоразу отримує користь з будь-якої ситуації, що склалася. Джон Вуд Кемпбелл

11. Закон прохання. Якщо ми нічого не просимо в життя, то нічого і не отримуємо. Просіть, і дасться Вам. Наше прохання притягує відповідну реальність. Щоправда спершу доведеться дізнатися свої справжні бажання.

У центрі Вашого єства у Вас є відповідь: Ви знаєте, хто Ви і чого хочете. Лао-Цзи

12. Закон обмеженості. Неможливо все передбачити. Кожен з нас бачить і чує те, що здатен побачити, зрозуміти і прийняти. Наше сприйняття залежить від наших внутрішніх обмежень. При всьому своєму бажанні ми не можемо контролювати все, що відбувається в нашому житті.
Але варто пам'ятати, що одного разу подія, що відбулася - це випадковість, двічі подія - збіг, а тричі - закономірність. І якщо одна і та ж ситуація постійно повторюється, то потрібно зрозуміти, чому вона нас навчить, і засвоїти урок.

13. Закон змін. Неможливо змінити своє життя, нічого не роблячи для цього. Якщо ми хочемо змін, то повинні взяти на себе відповідальність за все, що відбувається в нашому житті і стати зміною, стати керманичем своєї долі і вибрати потрібний напрямок.

Коли людина не знає, до якої пристані прямує, для неї жоден вітер не буде попутним. Сенека

14. Закон розвитку. Найголовнішими завданнями в нашому житті є ті, вирішення яких ми уникаємо. Але їх все одно доведеться вирішувати. І чим довше ми відкладаємо, тим складнішими будуть обставини, в яких нам доведеться приймати рішення.

Ваші слабкості являють собою Ваші нереалізовані потенційні можливості. Теун Марез

15. Закон таксі. Якщо маршрут свого життя обираємо не ми, то ми можемо опинитися, де завгодно. І чим довше ми рухаємося по чужому шляху, тим складніше нам повернутися на свій.

Життя подібне до бігу собачої упряжки. Якщо ти не ватажок, краєвид ніколи не змінюється. Льюїс Гріззард

16. Закон вибору. Життя, яке ми проживаємо, - це результат нашого усвідомленого чи неусвідомленого вибору. Ми постійно робимо вибір. У нас завжди є вибір. І навіть, коли ми нічого не вибираємо, то теж робимо вибір.

Я завжди можу вибрати, але я повинен знати, що навіть у тому випадку, якщо я нічого не вибираю, я тим самим все-таки вибираю. Жан Поль Сартр

17. Закон рівноваги. Ніхто не любить змін. Бажання змінитися завжди зустрічає опір - старе утримує нас на місці. Важливо знайти спосіб відірватися від минулого - тоді вже нове життя буде підкорятися закону рівноваги.

Справжні зміни ніколи не є легкими - людина змінюється тільки в тих обставинах, коли їй доводиться змінюватися. Теун Марез

18. Закон гармонії. Для повного щастя нам весь час чогось не вистачає. Задовольнятися малим нелегко, але найважче задовольнятися багатьом. Можна придбати весь світ і втратити свою душу.
Ми часто шукаємо гармонії зовні, а не всередині. У той час, як всі, потрібне нам для щастя, знаходиться всередині нас. Знайти себе, прийняти і полюбити себе означає знайти гармонію.

Головне життєве завдання людини - дати життя самому собі, стати тим, ким вона є потенційно. Найважливіший плід її зусиль - її власна особистість. Еріх Фромм

19. Закон ланцюгової реакції. Якщо ми не керуємо нашими думками, то вони керують нами. І легке занепокоєння може швидко перерости в нав'язливу фобію. Важливо навчитися перемикати і направляти потік наших думок. Звичка смакувати переживання запускає ланцюгову реакцію, яка приваблює в нашу життя нові негативні події. Виробивши в собі звичку діяти, а не страждати, ми концентруємося на рішенні, а не переживанні, припиняючи тим самим ланцюгову реакцію.

Занадто багато людей думає про захист замість того, щоб думати про можливості. Здається, вони більше бояться життя, ніж смерті. Бенджамін Франклін

20. Закон енергообміну. Чим вище рівень нашого розвитку, тим більше можливостей нам відкривається, тим більше ми можемо взяти від світу і дати йому. Але важливо встановити справедливий обмін. Якщо віддавати більше, ніж брати, то це порушить нашу рівновагу й призведе до емоційного виснаження.

Інтернет ресурс: http://samorozvytok.info/content/20

***************************************************************
Батьківський лекторій № 8
Я був колись дитиною

1.Теоретичний блок.

Як батьки ми часто думаємо: оскільки ми любимо своїх дітей, проводимо з ними час, спілкуємось та правильно дисциплінуємо, то забезпечуємо їм оптимальний розвиток. Це так. Однак більш фундаментальну основу формування особистісного розвитку дитини закладають не тільки наші методи виховання, а й те, хто ми є як особистості. Наші особистісні якості, наша власна поведінка та ставлення – це основні фактори, що впливають на формування самовідчуття дитини, сприйняття нею самої себе, знаємо ми про це чи ні.

Діти, як губка, щодня вбирають явні й ледь вловимі прояви батьків, їхні стосунки, манери, світогляд, які значною мірою формують їх дитячу індивідуальність. У нас, батьків, є набір власних особистісних якостей, які ми або успадкували від своїх батьків, або набули у взаємодії зі значущими для нас людьми, світом і внаслідок унікального життєвого досвіду. Навіть батько, який думками й помислами бажає дитині добра, неусвідомлено впливає на неї як позитивним, так і негативним чином. Це універсальна й неминуча умова.

Батькам корисно знати, яким чином вони формують особистість дитини, і намагатись по можливості запобігати реплікації небажаних поведінкових звичок, які вони вважають негідними для власних дітей. Ця стаття розглядає деякі керівні принципи й допомогу у формуванні особистості дитини з точки зору психології та ейдетичних образів (тобто в уяві відтворених у всіх деталях образів предметів, які не діють в даний момент на зорові аналізатори).

В ідеалі, мама є для маленької дитини джерелом життєвого досвіду. Якщо вона дає тепло, чуйно реагує на потреби малюка, він буде розвиватись із сильним почуттям цілісності. Якщо мати дитини пригнічує її, проявляє холодне ставлення, нереалізованість, гнів або ворожість, розвиток дитини буде порушено.

Татусі ж призначені для того, щоби підштовхувати маленьку дитину до активної взаємодії та встановлення взаємин зі світом за межами материнських обіймів. Батько розповідає дитині про світ, він бере її із собою в різні місця, займається різними спільними видами діяльності й демонструє дитині способи взаємодії з навколишнім світом. Якщо тато дитини – упевнена в собі людина, люблячий і здатний захоплююче розповісти про світ поза материнською зоною безпеки, навколишня дійсність сприймається дитиною як привітне й цікаве місце, з яким вона може сміливо взаємодіяти. Однак якщо сам батько відчуває труднощі при взаємодії з навколишнім світом, то дитина може перейняти аналогічний образ думок і їй не вистачить інструментів для власних успішних взаємодій.

Навіть найбільш люблячі батьки можуть передавати дітям небажані симптоми негативних поглядів, самі не знаючи про це. Ось деякі поширені приклади.

Надмірна настирливість батьків може привести до протилежного результату – дитина буде потайною і не надто щедрою. Коли діти ростуть в атмосфері зайвої нав'язливості, настирливого вторгнення батьків, потайна поведінка часто входить у них у звичку. Це може мати наслідки для дитини в майбутньому, коли вона захоче створити глибокі дружні або романтичні відносини і виявить, що не здатна ділитися своїми глибокими почуттями.
Якщо батьки надмірно критикують дитину, намагаючись навчити її робити все правильно, це може призвести до того, що дитина стане пасивною й нерішучою, побоюючись, що її рішення можуть піддатись критиці й осуду.
Діти, виховані в сім’ї, де батьки їх люблять, але при цьому постійно сваряться один з одним, можуть стати невпевненими в собі, тому що їх почуття внутрішньої цілісності та безпеки буде перебувати під загрозою.
Батьки, які постійно перебувають у стані тривоги та хвилювання, можуть виховати неспокійних дітей, оскільки діти не можуть розслабитися через нервову енергетику своїх батьків.
Батьки, які занадто опікують своїх дітей, можуть сприяти розвитку в дитини симптомів депресії, тому що змушують її стримувати природну потребу в дослідженнях і свободі.

Тому при взаєминах дитини з батьками можуть проявлятись явні чи приховані симптоми особистісних проблем батьків, а життя в атмосфері невирішених емоційних проблем батьків впливає на свідомість дитини у процесі дорослішання.

Ми часто неусвідомлено наслідуємо своїх батьків у підходах до виховання. Напевно, ви не раз чули такі слова: «Я вражена тим, що дію так, як моя мати, коли я була дитиною. Ще перш ніж я встигаю усвідомити, ті самі слова, які казала мені мама, вилітають з моїх вуст на адресу доньки».

Яскраві приклади такої поведінки батьків можна спостерігати в деяких сім'ях під час трапези. Батьки ще дітьми за обідом часто чули на свою адресу такі слова: «Заради Бога, Іване, коли ти навчишся користуватись виделкою?» або «Перестань розмазувати їжу по тарілці, просто їж!». Вони досі пригадують, наскільки болючою для них була така критика. У глибині душі ці діти давали обіцянку, що ніколи не будуть так розмовляти зі своїми малюками. І що ж? Проходить 20–30 років, і вже самі, будучи батьками, вони повчають дітей тим же роздратованим тоном: «Михайле, заради Бога, скільки разів я вчила тебе правильно користуватися виделкою і ножем?» і «Коли ти, нарешті, навчишся казати «будь ласка» і «дякую» мамі, коли вона передає тобі хліб?».

Так само, як ми несвідомо наслідуємо наших батьків, наші діти будуть наслідувати нас або реагувати на нашу поведінку в різних ситуаціях. Фахівці в галузі ейдетичної психології виявили, що існує шість основних варіантів впливу, який має особистість батька (матері/тата) на формування особистості дитини. При кожному з них дитина втрачає частину своєї істинної індивідуальності, оскільки наслідує або реагує на батьків.

1. Імітація

Діти наслідують своїх батьків. Вони неусвідомлено засвоюють їх відносини й емоції. Якщо донька бачить, як мати задивляється в дзеркало й питає: «Я виглядаю гладкою?», вона почне наслідувати материнську самокритичну поведінку. Вона теж буде дивитись у дзеркало й шукати в собі недоліки. На щастя, доньки імітують також і материнську впевненість у собі. Дитина злого тата імітує сердиту поведінку й накидається на дітей на дитячому майданчику. З іншого боку, дитина, яка бачить доброго тата, який допомагає іншим людям, буде сама розвивати подібне ставлення до тих, хто поруч.

2. Ідентифікація

Ідентифікація більш фундаментальна, ніж імітація. Це не просто повторення поведінки батьків. Її особливість у тому, що дитина поділяє їхні погляди, відносини й почуття – дитина відчуває ідентичність зі своїми батьками в будь-якому відношенні. Наприклад, у батька, який дуже консервативний, одягається у традиційному стилі, пишається людьми в погонах, вважає відданість Батьківщині понад усе, є донька, яка повністю поділяє його світогляд і виходить заміж за чоловіка, схожого на свого батька. Ця донька глибоко ототожнює себе з переконаннями та способом життя свого батька і, можливо, втрачає істинне самовідчуття, яке насправді відрізняється від батькового. Ідентифікація передбачає ототожнення власного світогляду й поведінки зі світоглядом і поведінкою батьків.

3. Реакція

Реакція – це поведінка, прямо протилежна поведінці батьків. Реакцію частіше можна спостерігати в підлітків, хоча вона може спостерігатись і протягом усього життя. Наприклад, батько може бути дуже релігійною людиною, а його дитина бунтарем, який уважає себе атеїстом і відмовляється ходити до церкви. Або батько може бути дуже охайним, а дитина на противагу йому стає дуже недбалою в житті й роботі. Батько може педантично дотримуватись використання лише натуральних продуктів і приймати полівітаміни, на що його дитина реагує, харчуючись нездоровою їжею та не звертаючи увагу на власне здоров'я. У спробі знайти себе дитина настільки намагається бути несхожою на батьків, що випускає з уваги те, ким вона дійсно є, свої унікальні особливості й життєві цінності.

4. Утрата

Коли маленькій дитині відмовляють в основних біологічних потребах і вона потерпає від відсутності тісного зв'язку з матір'ю, браку батьківського виховання, зневаги, занадто жорсткої або занадто м'якої батьківської стратегії дисципліни або безлічі інших поневірянь, така дитина в міру дорослішання буде страждати від почуття внутрішньої спустошеності. Це сприятливий ґрунт для розвитку розладів харчової поведінки (анорексії, булімії), наркоманії, нав’язливості сексуального характеру чи емоційних сплесків, за допомогою яких дитина прагне отримувати любов і підтримку. Ми всі страждали від різних втрат у житті; однак найбільш сильні з них залишають порожнечу у психіці людини, яку важко заповнити.

5. Проекція

Проекція виникає тоді, коли власні суб'єктивні думки приписуються іншим людям (а також і свої почуття, емоції, наміри, досвід переносяться на інших). Тобто людина помилково розглядає все те, що відбувається всередині себе, як вплив зовні. Якщо батько каже, що одна із двох його доньок красива, а інша розумна, то «розумна» дівчинка може подумати, що вона потворна, хоча це може бути далеко від істини. І навпаки, красива донька може відчути себе дурною. У батька, який не бере участі в повсякденному житті своїх дітей, тому що повинен працювати на двох роботах, щоби прогодувати свою сім'ю у зв'язку з економічною необхідністю (і, звісно, з любові до своєї сім'ї), може бути дитина, яка уявила, що батько не любить її, тому що його ніколи немає вдома. Вона буде рости думаючи, що її не люблять, хоча це не так. Діти роблять помилкові припущення про себе й неточне тлумачення свого життя у відповідь на зауваження батьків або їхню поведінку, хоча зауваження, можливо, було ненавмисним. Така тенденція неминуча, і її можна виявити лише за допомогою відкритого спілкування.

6. Прихильність

Прихильність – це залежна поведінка, біологічно необхідна малюку чи маленькій дитині. Однак якщо батьки не можуть відпустити свою підростаючу дитину й надати їй автономію, вони заважають її самостійності. Дитина стає невпевненою й не довіряє своїм внутрішнім ресурсам, щоби справлятись із викликами життя, як доросла. Приклад подібної ситуації: мама студентки університету щодня каже їй, як одягатися, що робити протягом дня. Материнське втручання й залежність від матері змушують її доньку з недовірою ставитись до власної думки й почуттів. Однак надійні батьки знають, коли слід дати дитині незалежність, а коли – натягнути віжки, і сприяють розвитку в дитини почуття самостійності.

Щоби зрозуміти, який вплив ви справляєте на вашу дитину, у першу чергу важливо зрозуміти, як ви ставитесь до самих себе, яку ношу самокритики ви несете й ті позитивні почуття про самих себе, які перетікають з вас у вашу дитину при щоденній взаємодії з нею.

Опубліковано за матеріалами інтернет-ресурсу: https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/791/

2. Практичний блок: складаємо Пам’ятку для батьків «Як допомогти дитині підвищити самооцінку»

*************************************************************

Батьківський лекторій № 9

Чи кожна людина гідна поваги?

Честь і гідність – невід’ємні цінності кожної поважаючої себе особистості. Кілька десятків років тому слово «честь» асоціювалося з поняттями чесність і вміння бути щирим до кінця. Сьогодні воно практично не змінилося і позначає прагнення людини досягати своїх цілей чистим шляхом допомогою плідної роботи над собою. Чесна людина поступає по відношенню до себе та інших з гідністю, він неодмінно вибачиться, якщо заподіє іншим значимі або дрібні незручності.

Гідність співвідноситься з поняттями власної значущості і самоповаги. У багатьох ситуаціях саме життя часто вимагає від особистості великого вміння зберігати внутрішню свободу і бути незалежним. Честь і гідність є найважливішими складовими адекватного сприйняття дійсності. Коли людина може з упевненістю дивитися в завтрашній день, ухвалює свої досягнення, які є на даний момент часу, він стає справді незалежним і щасливим. Якщо б не існувало понять честі і гідності, стало б неможливим прийняття себе як особистості, самореалізація. Гідність – це шлях до повноцінного життя. Без гідності неможливо ніяке розвиток.

Гідність і свобода людини

Як гідність пов’язане зі свободою? Можна зберегти гідність, будучи залежним людиною, веденим? Життєва практика показує, що ні. Якщо особистість не настільки впевнена в собі, що дозволяє іншим керувати власним життям, навряд чи її можна назвати повноцінною і щасливою (читати про невпевненість у собі). Але що означає свобода і чому за неї людина іноді готовий боротися не на життя, а на смерть?

Свободу у всі часи визнавали головною цінністю особистості. Без неї неможливо виростити гідність достатньою мірою. Не будь свободи, всі досягнення, які має людина, в кінцевому підсумку виявилися б марними. Все, чого ми досягаємо, ми робимо заради того, щоб розвивати власну індивідуальність, виражати себе у всій повноті. І наявність гідності тут дуже допоможе. Ким – то спочатку рухає бажання отримати повагу оточуючих, інші починають пишатися собою (читати про гордість). Як би те ні було, відчуття наявності свободи допомагає розвинути гідність, сформувати впевненість у своїх силах. Насправді неможливо продуктивно діяти без усвідомлення власної індивідуальності. Не можна стати щасливим за іншого або реалізувавши чужі мрії, а не свої цілі.

Які ситуації вимагають присутності гідності?

Іноді в житті доводиться діяти швидко, не замислюючись над кінцевим результатом. Виникнення неприємних моментів ніхто виключити не може. У деяких випадках присутність гідності може допомогти відчути себе краще, впоратися з серйозними труднощами.

Незаслужена образа. Коли людина відчуває внутрішнє почуття образи, всі його істота стискається від утисків власної гідності. Виникає відчуття, що вас образили незаслужено, марно. Цей стан супроводжується сильним обуренням і нерідко бажанням помститися кривдникові. Можливі стан внутрішнього спустошення, страху, апатії, появу тривожності, порушення сну. Честь і гідність при цьому так само страждають і зазнають значні зміни. Гідність особистості головним чином починає коливатися. Перебуваючи в почутті образи, неможливо відчувати себе цілісною. Виникає відчуття, що душу розтоптали, нерідко людина замикається в собі і якийсь час відмовляється від спілкування.
Відстоювання інтересів. У тому випадку, коли потрібно постояти за себе, відстояти свої інтереси, гідність розвивається більшою мірою, ніж в інших випадках. Проходження через труднощі загартовує характер, сприяє формуванню внутрішньої сили, волі. Тут тема честі і гідності виходить на перший план. Багато значать вимовлені слова, тому їм приділяється особлива увага. Під час ведення розмови з опонентом, вкрай важливо не відповідати образою на образу і бути щирим до кінця.
Конфлікти всередині колективу. Де, як не в колективі більшу частину часу перебуває особистість? Нерідко у даній групі людей відбувається зіткнення інтересів, поглядів, думок. Знадобиться велика сила волі і впевненості в собі, щоб щодня долати значимі міжособистісні конфлікти, шукати компроміси. Розвиток гідності обов’язково станеться тоді, коли особистість навчиться відокремлювати власні інтереси від суспільних. Необхідно виробити власну стратегію поведінки в конфліктних ситуаціях. На це може піти чимало часу. Але наявність власної гідності того варте!

Як розвинути в собі почуття власної гідності?

Від того, наскільки ми самі себе цінуємо (читати про самооцінку людини) часто залежить і ставлення до нас оточуючих. Чому так відбувається? Справа в тому, що спілкуючись з різними категоріями людей, ми складаємо свою думку про них на основі власних вражень, а вони проробляють те ж саме у відношенні до нас. Якщо особистість проектує у зовнішній простір внутрішню скутість, невпевненість, то навколишні будуть підсвідомо сприймати це. Відомо, що той, хто не любить і не цінує себе, не повинен чекати повагу й визнання з боку інших. Гідність необхідно зберігати в будь-якій ситуації саме потім, що воно дозволяє відчувати себе значущим і важливим. Без цього відчуття людина ніколи не ризикне ставити перед собою високі цілі і прагнути до їх досягнення. Честь і гідність є головними складовими будь-якого просування вперед, особистісного зростання і успіху в цілому. Поради, наведені нижче, допоможуть зміцнити почуття гідності. Необхідно зрозуміти, що ступінь його розвитку безпосередньо залежить від самовідчуття людини, від того, наскільки він готовий до суттєвих змін у своєму житті. Власну гідність, як правило, формується за допомогою систематичної конструктивної роботи над собою, визнання своєї унікальності.

Знайдіть власну індивідуальність

Якщо людина з належною увагою і повагою не ставиться до себе, можливо, він повною мірою не знає про свої достоїнства. Лише вивчивши досконально власну особистість, можна почати усвідомлювати мотиви своїх вчинків, боротися зі страхами, попереджати кризи середнього віку і розчарування.

Чи впевнені ви в тому, що займаєтеся в житті своєю справою? Відповідають займана посада, кар’єрне зростання вашим амбіціям, бажань, прагнень? Якщо ні, то виникає серйозна необхідність подумати над цим. Гідність – потрібна і необхідна складова, яка допомагає впоратися з багатьма труднощами, усвідомити свою унікальність і неповторність. Ніщо не здатне створити таку потужну внутрішню захист людині, як честь і гідність. Від того, як людина ставиться до самого себе, безпосередньо залежить ставлення до нього оточуючих людей. Формування власного індивідуального погляду на речі допомагає відчути себе значним, зайняти в соціумі важливе місце.

Професійне самовдосконалення

У певний момент життя кожен з нас вибирає собі власний професійний шлях. Цей вибір продиктований як внутрішніми потребами особистості, так і соціальними очікуваннями. Тема честі і гідності пов’язана з ним безпосередньо. Якщо людина в силу якихось обставин не зможе відбутися в тій чи іншій сфері, то завжди буде відчувати власну нікчемність і порожнечу. Не можна нічим компенсувати прогалину в сфері освіти. Людині вкрай важливо відчувати себе значущим, проявити свої індивідуальні здібності і виразити себе в тій чи іншій діяльності. Гідність особистості можна виховати шляхом постійної кропіткої роботи над собою.

Постійна самоосвіта

Навіть професіонал у своїй справі час від часу відчуває потреба оновити наявні у нього знання, отримати нові. Самоосвіта – невід’ємна сторона життя будь-якої людини, для якої кар’єра і зростання в професії представляє істотний інтерес. Честь і гідність особистості багато в чому визначаються завдяки тому, наскільки вона змогла відбутися у своїй діяльності. Удосконалюючи свої навички, людина просувається вперед, прагне до поліпшення свого стану, обов’язково працює над характером (читати про розвиток характеру людини).

Гідність людини у даній сфері життя може серйозно постраждати, так і піднестися до небувалих висот. Якщо особистість не замислюється на тему своєї гідності, то, швидше за все, з часом почнуться серйозні проблеми у професії.

Уникнення неприємного товариства

Давно помічено, що перебування серед людей, які можуть образити чи принизити, негативно впливає на формування особистості. Якщо людину оточити людьми, які словом чи ділом будуть заважати його самореалізації, то незабаром він відчує себе непотрібним, спустошеним і пригніченим. Деякі особистості можуть ненароком образити гідність людини, чого у останнього виникає відчуття сильної образи. Зазвичай ображають інших ті люди, які самі не володіють почуттям власної гідності. Їм доставляє короткочасну радість принижувати інших, позбавляти їх внутрішньої сили і почуття рівноваги. Варто кожному подбати про себе і уникати товариства, яке може уразити гідність. Пам’ятайте, що до нас ставляться так, як ми дозволяємо до себе ставитися.

Таким чином, гідність людини – це надзвичайно важлива і значна тема, що викликає в соціумі численні суперечки і чутки. Якщо б не існувало поняття гідності, не було б самої особистості. Будь особистісний ріст і саморозвиток неможливі без усвідомлення власної цінності і значущості. Гідність належить до тієї категорії, яка відповідає за успіх і щастя.

За матеріалами інтернет - порталу: https://liferules.com.ua/psihologiya/gidnist-ponyattya-rozvitok-dostoyinstv-lyudini.html

.......................................................................................................................................
Тематика батьківського лекторію на 2016 – 2017 н.р.

№ з/п	Теоретична частина	Практична частина	Час проведення	Примітка
	Можливості сім’ї у розвитку пізнавальної активності учнів. Традиції української родини	Анкета для батьків «Особливості взаємин з дітьми у вашій родині»	Вересень	Залучення шкільного психолога
2	Патріотизм починається з малого	Обговорення життєвих ситуацій з родинного виховання	Жовтень	Матеріали діагностик учнів
3.	Про здорове харчування підлітків	Дискусія «Я – те, що я їм?»	Листопад	Консультація медичного працівника
4.	Козацького роду нема переводу	Ділова гра «Історичне минуле очима сучасника»	Грудень	Створення скарбнички досвіду
5.	Нове в системі національного виховання	Педагогічний десант	Січень	Розробка напрямів роботи
6.	Як виховати успішного громадянина	Анкетування батьків «Як ви спілкуєтесь з дитиною?»	Лютий	Матеріали діагностик учнів
7.	Сімейні традиції і свята у патріотичному і національному вихованні дітей	Обмін досвідом сімейного виховання	Березень	Оформлення літопису класного колективу
8.	Вплив моральної атмосфери і психологічного клімату сім’ї на формування особистості дитини	Пам’ятка для батьків «Як допомогти дитині підвищити самооцінку»	Квітень	Використання рекомендацій психолого – педагогічної служби
9.	Як раціонально організовувати літній відпочинок дітей	Коло ідей «Як провести літні канікули»	Травень	Розробка рекомендацій

Основні напрямки роботи з батьками:

ü Виявлення труднощів у вихованні, які відчувають батьки;

ü Здійснення колективного, диференційованого та індивідуального педагогічного впливу на батьків на основі ретельного аналізу;

ü Залучення батьків до організації та участі у позакласній діяльності;

ü Особисті бесіди адміністрації та класних керівників з батьками, консультації для батьків із залученням психолого – педагогічної служби.

**********************************************************************

Батьківський лекторій № 1

Можливості сім’ї у розвитку пізнавальної активності учнів. Традиції української родини

Мета:

ü виявити особливості розвитку пізнавальної діяльності в підлітковому віці, з’ясувати вагомі важелі впливу сім’ї на життєві пріоритети дитини

ü розкрити багатство і красу українських звичаїв та традицій;

ü виховувати любов до батьків, родини

Хід заняття

І Міні-лекція (виступ шкільного психолога)

Пізнавальна (навчальна) активність школяра виражається у прагненні навчатися, долаючи труднощі на шляху набуття знань, у прикладенні максимальних вольових зусиль та енергії у розумовій діяльності. Мова йде не тільки про зовнішню активніть (підняття рук, переписування, бездумне перегортання книги тощо), а головним чином про внутрішню, розумову активність школяра, про творче мислення.

Виділяють три рівня пізнавальної активності, але визначає їх не по методах навчання, а по образу дії: відтворююча, інтерпретуюча та творча активність. На першому рівні пізнавальної активності учень повинен навчитися відтворювати за необхідності отримані знання чи вміння. Назва інтерпретуючого рівня говорить сама за себе: маючи деякі знання, необхідно навчитися трактувати їх у нових навчальних умовах, відштовхуючись від звичних зразків. Творчий рівень пізнавальної активності характерний для учнів, які не тільки засвоюють зв’язки між предметами та явищами, але й намагаються знайти для цієї мети новий спосіб.

Учні мають різний ступень включеності у процес пізнання. Неможна ігнорувати позицію школяра, який пасивно сприймає знання, і того, чия активність час від часу включається у пізнавальний процес включається у пізнавальний процес в залежності від навчальної ситуації. Тому пропонується ще один підхід до пізнавальної активності, де виділяється нульовий рівень активності, що характеризується не відмовою від навчальної діяльності, а скоріше, індиферентним відношенням до неї. Таким чином, пізнавальну активність можна охарактеризувати як особистісну властивість, яка набувається, закріплюється та розвивається особливим чином, в організованому процесі пізнання з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей учнів, що розвивається по визначеним рівням.

ІІ Через традиції родини – до успішного навчання

Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих та однолітків. Ставлення до себе як до учня у значній мірі визначається сімейними цінностями. У дитини на перший план виходять ті її якості, які найбільше турбують її батьків—підтримка престижу (вдома задаються питання: “А хто ще отримав відмінну оцінку?”), слухняність (“Тебе сьогодні не карали?”) тощо.

Батьки задають і вихідний рівень прагнень дитини—те, на що вона претендує у навчальній діяльності та стосунках. Діти з високим рівнем прагнень, підвищеною самооцінкою та престижною мотивацією розраховують лише на успіх. Їхні уявлення про майбутнє такі ж оптимістичні.

Діти з низьким рівнем прагнень та низькою самооцінкою не претендують на багато ані в майбутньому, ані в теперішньому. Вони не ставлять перед собою високі цілі та постійно сумніваються у своїх можливостях, швидко упокорюються тому рівню успішності, який виникає на початку навчання.

Особистісною особливістю у дітей може стати тривожність. Висока тривожність набуває стійкості при постійному незадоволенні з боку батьків. Якщо тимчасові труднощі, які переживає дитина, роздратовують дорослих, виникає тривожність страх зробити щось погано, неправильно. Той же результат досягається в ситуації, коли дитина навчається досить успішно, але батьки чекають на більше та пред‘являють високі, нереальні вимоги.

Слід сформувати у дитини потребу та бажання читати. Для цього треба пропонувати книги, які їй цікаві. Не треба наполягати, щоб вона читала тільки вголос. Корисно щоденно читати вголос кілька хвилин для відпрацювання темпу та закріплення навичок читання. Батьки повинні заохочувати успіхи дитини та переконувати її, що труднощі в оволодінні навичками читання можна та потрібно подолати.

Щоб розширити запас загальної освіченості дитини, батьки повинні:

1. Своєчасно навчати умінням та навичкам, які відповідають віку дитини;

2. Стимулювати активність пізнання;

3. Контролювати засвоєння отриманих відомостей, щоб вони стали дійсно знаннями, які дитина може використовувати;

4. Розширювати кругозір дитини не лише на дидактичному матеріалі (настільних іграх, книжках, діафільмах), а й у різних життєвих ситуаціях;

5. Стимулювати дитину розповідати про те, що їй прочитали чи переказати зміст твору, казки, мультфільму спочатку за питаннями, що наштовхують, а потім самостійно. Вчити виділяти головну лінію сюжету, називати дійових осіб тощо;

6. Навчати дитину читати, рахувати та писати в ігровій формі;

7. Не допускати однобічного розвитку особистості дитини.

І батьки і школа завжди можуть знайти можливість для формування пізнавального інтересу у школярів. Перш за все треба створити позитивне ставлення до діяльності, розкрити її смисл, потім залучити дітей у розв‘язання практичних та пізнавальних завдань; в ході роботи необхідно підкреслювати досягнення дітей, підбадьорювати їх та підтримувати їх інтерес постановкою все нових і нових завдань та питань.

Тест «Особливості взаємин з дітьми у вашій родині»

1) Кого ви бачите у своїх дітях?

а) Людей, рівних вам (3);

б) Тих, хто допоможе вам заново пережити ваше дитинство, юність (2);

в) Маленьких дорослих (1);

г) Тих, хто постійно відчуває потребу у ваших радах (0).

2) Діти запросили в гості однолітків, і ви:

а) дозволяєте їм залишитися самим (1);

б) складаєте їм компанію, намагаючись триматися на рівних (3);

в) складаєте дітям компанію, і потім запитуєте, чи вважають вони своїх батьків так само веселими, як вас (2);

г) ні в що не втручаєтеся, але натікаєте, що ви завжди поруч, на випадок, якщо щось трапиться (0).

3) Коли ви намагаєтеся поводитися так, начебто ви не старші від своїх дітей, то ви це робите для того, щоб:

а) підтримувати з дітьми гарні стосунки (3);

б) скоротити різницю у віці (2);

в) утримати родину довше разом (1);

г) для вас це природно (0). -

4) Ваша дитина-підліток вимагає переключити телевізор з фільму, що вам дуже подобається, на музичну програ

му. Що ви робите?

а) Виконуєте прохання і дивитеся передачу разом (3);

б) відповідаєте, що треба почекати, поки закінчиться ваш фільм (0);

в) обіцяєте найближчим часом купити телевізор у кімнату своїй дитині (2);

г) записуєте фільм на відеокасету, адитипі дозволяєте дивитися передачу, яка її цікавить (1).

5) Якою буде ваша реакція, коли ви побачите, що ваша дитина-підліток зробила пірсинг?

а) Вважаю, що це її (його) особиста справа (0);

б) почну жартувати (1);

в) скажу, що це модно, не бажаючи, щоб мене вважали старомодним (2);

г) зроблю собі те саме (3).

6) У разі виникнення суперечки з дітьми ви:

а) рідко говорите, що вони помиляються, побоюючись, як би вони не стали відкидати вас зовсім (3);

б) погоджуєтеся змінити позицію, тому що подальша суперечка марна (1);

в) залишаєте останнє слово за дитиною, не бажаючи з нею сваритися (2);

г) погоджуєтеся з дитиною, якщо вона дійсно права (0).

7) Ваша дитина-підліток вмикає на повну потужність музику, а ви:

а) затикаєте вуха і займаєтеся своїми справами (1);

б) зменшуєте голосність (0);

в) миритеся з цим, якщо вже дитині так хочеться (2);

г) висловлюєте незадоволення голосною музикою (3).

8) Поговоримо про ваш вік.

а) Ваша дитина знає, скільки вам років (1);

б) ви прагнете не помічати і не підкреслювати різниці у віці між вами і вашою дитиною (3);

в) ви приховуєте свій вік від дитини (2);

г) у розмові часто підкреслюєте, що знаєте більше за дитину, тому що ви старші (0).

9) Як ви вдягаєтеся?

а) не приділяєте увагу своїм вбранням (2);

б) намагаєтеся дотримуватися стилю своєї дитини, вважаючи, що це допомагає установити більш тісний зв'язок між вами (3);

в) вибираєте той одяг, що найбільше пасує вам (0);

г) додержуєтеся молодіж.ної моди, тому що так почу ваєте себе молодше(І).

10) Свої стосунки з дітьми ви будуєте так:

а) поводитеся з ними, як з дорослими (2);

б) поводитеся з ними, як з маленькими (1);

в) намагаєтеся бути їх приятелем (3);

г) поводитеся так, як повинні поводитися батьки (0).

Результати тестування:

20—З0 балів. Ви взяли на себе роль приятеля власних дітей, забувши про свою роль наставника. Однак бути просто приятелем недостатньо. Адже діти відчувають потребу у керівництві. Вам треба зрозуміти, що з різницею у віці

зробити нічого не можна, тож важливо усвідомити, що саме ви повинні бути опорою своїм дітям.

11—19 балів. Скоріше за все, ваші діти самі не знають, як їм з вами поводитися. З одного боку, ви явно намагаєтеся їм в усьому потурати, а з іншого боку, прагнете виконувати роль батька (матері). Коли ви намагаєтеся наполягти на чомусь, то це викликає в дітей розгубленість, гнів і непокору. Однак ваші стосунки ще можна змінити, і ви повинні припинити грати в приятеля і стати для дітей взірцем зрілої і відповідальної поведінки.

0—10 балів. Так тримати! Ви відчайдушно намагаєтеся зрозуміти й оцінити настрій своєї дитини. Зважаючи на все, ви досить розумні і знаєте, як будувати стосунки з дітьми за вашими, а не за їхніми умовами. Сварки неминучі, однак діти вас поважають і люблять, а головне — бачать у вас надійну та люблячу людину.

******************************************************************

Батьківський лекторій № 2

Патріотизм починається з малого

«Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна», – писав Михайло Грушевський. Буває, що й живуть в Україні ті, кому вона не потрібна. Ті, тобто, не патріоти. Що ж… Сподіваюся, маємо шанс виростити патріотами хоча б наших дітей.

Виховання патріотизму починається з родини. І якщо батьки хочуть, щоб дитинка виросла патріотом, то в першу чергу їм доведеться звернути увагу на себе.
Багато з дорослих можуть так іронічно запитати: «За що мені любити цю країну, якщо вона мені не…?» (додавайте на свій смак). Але тут кожному потрібно замислитися, що з такою ж логікою потрібно розлюбити чоловіка, дітей, друзів, якщо вони стали неуспішними, не досягли чогось в житті або… їх просто пограбували. Таке ставлення скидається на нездоровий егоїзм. Що роблять із рідними людьми, які потрапили в біду? Їх жаліють, їм допомагають. Те саме можна сказати і про Україну. Наша країна перебуває наразі у такому стані, що їй потрібна підтримка. Звісно простіше було б пишатися успішною державою, любити багату та сильну країну. Та маємо наразі складну ситуацію в країні і намагатимемось не лише любити свою державу такою, яка вона є, а й прищеплювати цю любов дітям.
Для виховання здорового патріотизму у малюків найбільш важливою складовою є приклад дорослих. Бо якщо у родині мама хоче переїхати за кордон, тато постійно ремствує на президента, парламент або міністрів, бабуся вихваляє іноземну освіту – дитині важко буде вирости патріотом. Тому для малюка залишайте лише найкращу та найпозитивнішу інформацію про країну. Тут варто зазначити, що не слід приховувати проблеми, які явно бентежать дорослих. Цими днями багатьох батьків після перегляду новин можна застати заплаканими, знервованими або блідими зі стиснутими кулаками. І аби дитина, яка за своєю природою більш схильна до перебільшення та фантазування, не сприйняла ваші емоції на свою адресу, треба ділитися із нею переживаннями. Без страшних подробиць, можна коротко розказати, що в нашій країні йде війна, а мужні та сильні чоловіки захищають всіх вас і ви за них непокоїтеся. Далі в залежності від віросповідання у родині можна запропонувати дитині разом попросити або помолитися про мир у країні та про щасливе життя усіх людей.

Вже досить давно у нас повернулася мода на вишиванки. Вони яскраві, м’які та зручні. Було б добре, якби у вашому родинному гардеробі відшукалося місце такому патріотичному одягу. Дитині можна розповісти, що українська вишиванка – це оберіг, який захищає людину від усього злого. Відшукайте (у книжках чи Інтернеті – джерел на сьогодні більш ніж достатньо) та розкажіть, що означають вишиті символи чи навіть просто кольори у вишивці, помилуйтеся разом, якими гарними та різнобарвними бувають вишиванки з різних регіонів України. Нехай вони стануть вашим родинним святковим вбранням.
Багато соцмереж і сайтів із новинами полюбляють публікувати списки незвичних місць у містах і селах України, цікавих будинків, прикрашених панно, розписами чи мозаїками, або й просто красиві панорамні світлини. Збережіть на пристрій або роздрукуйте такі фотографії – і вирушайте із дитиною у мандрівку. Знайдіть ці місця, порівняйте зі світлинами, сфотографуйте дитину на фоні пам’яток. При цьому малюку можна наголошувати, що це все зроблене талановитими українцями.

А скільки всього, чим треба пишатися, можна побачити, подорожуючи Україною, читаючи українські книжки та журнали… Навіть за столом, смакуючи запашним хлібом, хрумкими огірками чи ласим морозивом, між словом скажіть, що це все наше, українське, вирощене чи виготовлене у нашій країні. Так, краплинка за краплинкою гарних вчасно підмічених деталей можна виплекати у дитинки ціле море любові та здорового патріотизму до своєї країни.

************************************************************

Батьківський лекторій № 3

Про здорове харчування підлітків

Діти від дошкільного і до перехідного віку (до 12 років) потребують збалансованої, різноманітної дієти, котра надає енергії, правильного розвитку та гарного самопочуття.

Формування звичок харчування

В той же час це вік, коли дитина починає формувати власні пристрасті в харчуванні, і саме тоді величезний вплив на неї

мають батьки. Можна використовувати цю піраміду як для розваги, так і для корисних знань.

Варто повісити таку піраміду в кухні, і разом з дитиною компонувати список покупок чи меню на цілий день.

Розмаїття дуже важливе. Продукти, представлені в піраміді, забезпечують організм всіма складовими, необхідними для міцного здоров’я та правильного розвитку дитини. Дуже важливо, щоб щоденна дієта була різноманітною, щоб кожного дня дитина споживала зовсім різні продукти.

Овочі та фрукти – запорука успіху

В щоденному меню повинні знаходитися фрукти та 100% фруктові соки. Вони є джерелом вітамінів A, C, а фрукти зі шкіркою містять клітковину. Можна вживати не тільки свіжі, але й заморожені чи сушені фрукти.

Дуже важливі також свіжі, заморожені та сушені овочі. Слід також не забувати додавати до салатів оливкову чи рослинну олію.

Йогурти насправді білі

Молочні продукти містять кальцій, необхідний для правильного розвитку дітей. Найкорисніші та „найчистіші” – кефіри та натуральні йогурти, в той час, як фруктові йогурти містять додаткові субстанції, від чого вони є більш поживними.

Молоко для інших вікових груп зазвичай подають знежиреним, але, якщо мова йде про дітей, жирність може бути 3,2 %. Важливо привчити дітей їсти білі сири, вони містять менше жиру та соди. Це є важливим елементом формування правильних звичок харчування.

Темний хліб не завжди корисний

Головним елементом піраміди є зернові продукти. Найкорисніші ті, які містять зерно грубого помелу. Такі продукти – прекрасне джерело вітамінів групи B, клітковини та інших цінних мікроелементів.

Темну випічку, таку цінну та корисну, інколи поливають карамеллю – краще уникати таких продуктів. Найвідоміші продукти з цієї групи — пластівці, найбільш корисні з яких пшеничні, ячмінні та житні. Вони стануть незамінним елементом ранкових мюслі, до яких варто додати фруктів.

Шоколад замість цукерок

Діти з радістю їдять солодощі, але їх варто давати дитині лише як додаток, замість того, щоб все замінювати солодощами. Слід також дотримуватися розумних правил – замість цукерок давати шоколад, замість тістечка з кремом – яку-небудь випічку чи бісквіт.

Небезпечним джерелом цукру є газовані напої, тому варто привчати дітей втамовувати спрагу водою. Необхідно завжди мати під рукою пляшку води.

*************************************************************

Батьківський лекторій № 4

Козацькому роду нема переводу

Козацтво здавна утверджувало новий, вдосконалений суспільний устрій, який поглиблював ім. збагачував традиційний спосіб життя українського народу. Керуючись віковічною народною мудрістю, козаки розуміли, що чисті і незамулені національні джерела знань – це могутня і непоборна сила в боротьбі за права і вольності. Ідея волі була найулюбленішою і найпоширенішою серед них. Відстоювання своєї волі, свободи народу потребували знань як найважливішого засобу вистояти в нерівній боротьбі. Г.Боплан так характеризував козаків: «Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя».

Під захистом козацьких збройних сил виникали численні національні організації, громади та інші осередки, зокрема братства, які в процесі захисту самобутнього інтелектуального життя України перетворювалися в освітньо-духовні форпости, центри розвитку науки і культури.

Бурхливо розвивалася багатогранна народна творчість. Відкривалися друкарні, які започаткували могутню традицію книгодрукування рідною мовою. Козацька доба в розвитку національної системи виховання дала світові блискучу плеяду вчених, культурних діячів, педагогів, авторів перших вітчизняних підручників: С.Оріховського, І.Гізеля (Кисіль), Герасима і Мелетія Смотрицьких, Ф.Прокоповича, Л.Зизанія, С.Яворського, Г.Сковороду та ін.

Козацька духовність розвивалася на основі багатогранних національних традицій, християнської віри, яку козаки шанували і використовували її об’єднуючі й миротворчі засади в інтересах самостійності, соборності України. Бог у їхній свідомості оберігав незалежну Україну, надавав їм духовних сил у боротьбі з численними ворогами. Як і весь український народ, козацтво збагачувало християнську мораль своїми глибоко гуманними традиціями, звичаями і обрядами, що мали високий статус писаних і неписаних законів. Об’єднані національно-визвольними ідеями, високими народними цілями та ідеалами, вони постійно зміцнювали козацькі ряди. Козацькі об’єднання вражали багатьох іноземців згуртованістю, здруженістю, одностайною волею до перемоги, бойовою звитягою, а в разі необхідності задля свободи України і життя своїх побратимів - жертовністю.

Будучи найтиповішими представниками українського народу, козаки виробили власну духовність, яка стала гордістю національного менталітету, його найвищою вершиною. Такими компонентами духовності є козацька ідеологія, козацька філософія, козацька мораль і етика, козацький світогляд, козацький характер та ін.

Оволодіваючи козацькою духовністю, підростаючі покоління української молоді заперечували рабську психологію, втрату людиною самостійності й гідності, слабодухість, пасивність, невіру в свої сили, політичне прислужництво. В духовному житті молоді козацька педагогіка відводила особливу роль лицарській честі і лицарській звитязі - своєрідним кодексам якостей високо благородної особистості. Кожен молодий козак прагнув розвивати в собі ці шляхетні якості, які понині не втрачають значного виховного потенціалу.

Неписані закони кодексу лицарської честі передбачали:

- любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ставленні до Батьківщини - України;

- готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей;

- шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

- непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, працьовитість і скромність тощо);

- відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;

- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;

- прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів;

- цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;

- уміння скрізь і всюди поступати благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.

Крім того, із століття в століття козацька педагогіка формувала в молоді й такі героїчні якості, що склали кодекс лицарської звитяги:

- готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу України;

- нехтувати небезпекою, коли справа торкається життя друзів, побратимів, Матері-України;

- ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від чужих зайд-завойовників;

- героїзм, подвижництво у праці і в бою тощо.

Водночас козаки були глибоко милосердними. Вони чуйно ставилися до інших людей, ділили з ними радість і горе.

Ділова гра «Історичне минуле очима сучасника». Обговорення методів виховання козаків і їх актуальність в сьогоденні. Створення скарбнички досвіду

ПОМИЛКИ БАТЬКІВ, ЧЕРЕЗ ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ ДІТИ

(поради з досвіду української етнопедагогіки)

1. Надмірна опіка. Потрібно пам’ятати про „золоту середину”, адже гіперопіка може зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє дитині розвиватися, самостійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба пам’ятати, що батьки не в усіх життєвих ситуаціях можуть бути поруч, і дитина повинна вміти самостійно розмірковувати про свої вчинки і вирішувати.

2. Часте застосування погроз і фізичних покарань.

3. Невідповідність батьків власним моральним вимогам.

4. Емоційне не сприйняття певних рис характеру дитини, її почуттів, бажань.

5. Негайне виконання всіх бажань і примх дитини.

6. Надмірні вимоги до дітей.

7. Сварки між батьками.

8. Недостатній вияв любові до дитини.

9. Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. „..Не варто порівнювати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати кожного таким, яким він є”.

П’ять шляхів до серця дитини:

1. Дотик – найважливіший прояв любові. І коли Ви ніжно гладите чи цілуєте свого сина або доньку, то цим висловлюєте набагато більше, ніж словами: „Я тебе люблю”.

2. Слова, заохочення. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, ласки, схвалення.

3. Час, подарований дитині. Проводьте разом час – це найкраща повага до дитини.

4. Подарунок – це символ уваги і турботи. Не даруйте подарунок дитині аби відкупитися від неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так, даруйте на день народження, на різдвяні свята.

5. Допомога. Кожного дня діти звертаються до Вас з проханнями, почуйте ці прохання і відповідайте на них, допомагайте їм з радістю і любов’ю.

Материнство і батьківство - це професія і дуже нелегка. З Вами, батьки, укладено контракт, принаймні на 18 років, і робочий день у Вас ненормований!

*************************************************************

Батьківський лекторій № 5

Нове в системі патріотичного виховання

Методичні рекомендації
з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 навчальному році

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді.

Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Це є свідченням системної виховної роботи педагогічних колективів навчальних закладів. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до Українського народу. Особливу увагу слід приділити дітям та сім’ям, які переїхали із території військових дій, сприяти їх адаптації у нових умовах та нових колективах, залучати їх до активної діяльності та участі у позаурочних заходах, надавати можливість реалізовувати свій інтелектуальний, творчий, фізичний потенціал на благо України.

Патріотичне виховання має наскрізно пронізувати весь навчально-виховний, органічно поєднувати національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базуватися на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни.

Патріотичне виховання має охоплювати всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяти формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

Проявом патріотичного духу, свідченням формування Української політичної нації стало масове використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, жовто-блакитних кольорів. При цьому важливо не підмінити зовнішніми ознаками патріотизму його глибокої ідейної сутності – готовності своєю працею, науковими, творчими й спортивними досягненнями, службою із захисту країни сприяти розвитку української демократичної держави.

Відповідно, всі заходи мають бути наповнені громадянсько-патріотичним змістом, стверджувати ідею спільності інтересів та взаємоповаги усіх громадян України, підтримувати прагнення кожної особистості до духовного, інтелектуального, творчого та фізичного розвитку задля розквіту держави в цілому.

Витяг з Додатку до листа
Міністерства освіти і науки України
від 27.11.2014 № 1/9-614

Виховання відповідального самодостатнього громадянина суспільства: поради батькам ( у розрізі проблеми «Підлітковий вік – критичний вік?»)

1. Життя в сім’ї з підлітком схоже на парний танець зі зміною ролей. Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі веденого, то в ролі авторитету, то в ролі “чайника”, нічого не розуміючого в сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці – не маски (головне – нічого не “грати”), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ??ситуації і настрою, гнучка позиція по відношенню до думок і поглядів власної дитини і повага до іншої окремої особистості.

2. Вам доведеться визнати, що період “незаперечного авторитету батьків” більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати і керувати. Це – абсолютно програшна стратегія взаємовідносин з будь-яким підлітком. Спробуйте заново “заслужити” колишній авторитет. На цьому шляху необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словами і деклараціям, вона аналізує Ваші дії, стратегії, статус.

3. Спробуйте не тільки слухати дитини, але й спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.

4. Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтеся на ньому. Він все одно буде іншим. Адже це парний танець взаємин (див. п. 1). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.

5. Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продиктованому бажанням самоствердитися. Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.

6. Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.

7. Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.

8. Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині. Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення і порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.

9. Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.

10. Підліток – не глина, та й Ви – не скульптор. На жаль, Вам не під силу виліпити скульптуру “ідеальної” дитини, що втілює всі Ваші бажання, мрії, фантазії і амбіції, з реального сина чи дочки. У нього-зовсім інше “ідеальне Я”. Ваша мета – допомагати йому мінятися і дорослішати, виходячи з його реальних прагнень і цілей.

11. Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей. Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату. Пам’ятайте, що провідна роль у такій роботі і відповідальність за неї належить ній, Ви – лише “аксакал”, здатний поділитися власним досвідом по запиту дитини.

12. Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.

13. Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого аналізу. Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.

14. Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода / залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.

15. Самопізнання – прерогатива будь-якої думаючої і відчуваючої людини, незалежно від того, який її вік і статус. Пов’язані з цим почуття і емоції, вперше виникаючі – це тільки відправна точка, точка відліку на цьому довгому, складному, але такому захоплюючому шляху.

Тест для батьків «Мій метод виховання»

Батьки відповідають на запитання: «Чи здатні Ви?»

Варіанти відповідей:

Можу і завжди так дію — 3 бали.

Можу, але не завжди так дію — 2 бали.

Не можу — 1 бал.

1. У будь-яку мить облишити всі свої справи заради спілкування з дитиною?

2. Попросити поради у дитини, незважаючи на її вік?

3. Зізнатися дитині у власній помилці?

4. Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо були не праві?

5. Опанувати себе і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів Вас із себе?

6. Поставити себе на місце дитини?

7. Повірити хоча б на хвилинку, що Ви добра фея чи прекрасний принц?

8. Розповісти дитині повчальний випадок з дитинства, який охарактеризує вас не з кращого боку?

9. Утримуватися від прізвиськ і висловів, які можуть образити дитину?

10. По'обіцяти дитині виконати її бажання за умови гарної поведінки?

11. Домовитися з дитиною про один день, в який вона може робити все, що їй заманеться, і Ви не заважатимете?

12. Не прореагувати, якщо Ваша дитина вдарила, штовхнула чи незаслужено скривдила іншу дитину?

13. Не зважати на сльози, примхи, прохання, якщо знаєте, що це забаганка?

Результати тесту:

30—39 балів. Ви дотримуєтесь правильних принципів виховання.

16—29 балів. Ваш метод виховання — палиця та пряник.

Менше 16 балів. У Вас немає педагогічних навичок і бажання виховувати дитину.

*************************************************************

Батьківський лекторій № 6Як виховати успішного громадянина

«Мета виховання полягає в тому,

щоб розкрити серце дитини для гуманності,

а розум – для правди, щоб виховувати патріотів,

у свідомості яких ідея особистого добра

тісно пов’язана з ідеєю добра для всіх людей.»

Гельвецій

Найбільше щастя і радість у житті – це діти. Їх веселий сміх, життєрадісні обличчя, повсякденні відкриття, безпосередність і цікаві очі не можуть не зворушити душу. Заради них ми готові на все. Але скільки треба мудрості, сили, любові, щирості, терпіння і доброти вкласти в їхні серця, щоб діти виросли справжніми людьми. Адже від того, якими ми їх виховаємо, чому навчимо, залежить не тільки їхнє майбутнє, а і майбутнє усієї країни. Тому так важливо сьогодні приділяти увагу активному вихованню дітей. Там де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб залежить як доля кожної дитини, так і розвиток суспільства.

Ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності справжнього педагога, на мою думку, є виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина.

Ми, вихователі, повинні вести дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни до осягнення загальнолюдських цінностей, через розвиток почуття громадянськості до відчуття загально земної співпричетності

Не зашкодити! Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось головна змістовна лінія, що проходить через мою педагогічну діяльність.

Виховна робота – це безмежне поле, на якому потрібно завзято та наполегливо працювати. Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то кумедні; щодня відкриття, які неможливі без натхнення.

Інколи думаєш – досить.. Але є щось в нашій роботі, що притягує, приваблює, не відпускає, є щасливі радісні моменти, заради яких хочеться працювати, вдосконалюватись і тоді подумаєш – все недаремно! І знов починаєш все з початку.

Працюючи вихователем в дошкільному навчальному закладі намагаюсь використати всі можливості виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця, підтримці, максимальному розкриттю всіх його здібностей і талантів. Стараюсь спрямувати свою діяльність на створення в групі сприятливого середовища для формування особистості дитини, виховного впливу на кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до загального успіху.

Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя. Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих ідеалів. Тому особливої актуальності набуває завдання виховати маленького громадянина на засадах моральності, духовності, історико – національних особливостей.

Маленькі громадяни України.. Виховання громадянських якостей у дошкільнят передбачено «Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні». Так, одним із показників життєвої компетентності дошкільника є формування комплексу уявлень дитини про держави, народи, нації, суспільство, як узагальнені категорії, розуміння себе громадянином. Дитина повинна вміти вільно володіти такими поняттями, як назва держави, розуміти, що Україна – це її рідна країна, знати столицю, великі міста, знати символіку держави, шанувати традиції рідного краю.

Та, на жаль, громадянському вихованню приділяється мало уваги, й дитина не володіє комплексом знань, визначених Базовим компонентом. Проблема громадянського виховання дошкільників переростає у проблему громадянського виховання нації, яка з кожним днем набуває все більшої актуальності.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості моєї професії, намагання зробити кожну взаємодію з вихованцями цікавою, як для дітей, так і для себе, допомагають мені визначити пріоритетні завдання у виховній роботі, знаходити засоби, їх вирішення, прогнозувати реальні результати.

Так було прийнято рішення попрацювати над вищезгаданою темою:

«Виховання маленького громадянина та патріота своєї держави на засадах духовних надбань українського народу».

Організовуючи діяльність дитячого колективу відповідно до нормативно-правових документів, що сьогодні діють в освітньому просторі, переконуюсь, що всі компоненти духовної та матеріальної культури українського народу є серцевиною національного виховання.

Народ із покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє духовне багатство, своє історичне надбання.

Щоб діти стали справжніми громадянами, творцем своєї долі, необхідно, аби вони міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялись його національним духом, способом мислення і буття. Ми виховуємо у дошкільнят почуття патріотизму саме на засадах українського народознавства, краєзнавства, завдяки чому у дітей формується національна свідомість, належність до рідної землі, народу, духовної єдності поколінь та культурної спадщини.

Виховання любові до рідного краю, до рідної культури, до рідного міста, до рідної мови – це першочергові завдання.

Але як виховати цю любов? Вона починається з малого – любові до своєї сім’ї, до свого дому, до своєї вулиці, свого мікрорайону. Постійно розширюючись, ця любов до рідного переходить в любов до держави, її історії, її минулого і сучасного, а потім до всього людства.

Виховна діяльність – це процес безперервної творчості.

Розроблені і проведені з дітьми години спілкування, бесіди: «Стежки в минуле нашого міста», свята народознавчого характеру «Невичерпне джерело народної мудрості», де діти мали можливість ознайомитися з історією українського народу та його звичаями.

Але щоб навчити дитину потрібно самому багато знати, тому сама я постійно вдосконалююсь, підвищую свій професійний рівень, займаюсь самоосвітою, співпрацюю з методистом нашого закладу, приймаю активну учать у засіданнях педагогічних рад, семінарах, методичних об’єднаннях. Вивчаю і використовую у своїй роботі педагогічні скарби видатних педагогів світу та надбання вітчизняних педагогів новаторів.

Свої знання із задоволенням передаю дітям.

Важливою ланкою у системі виховної роботи є взаємодія вихователя з батьками дітей. Переконана в тому, що єдність виховних впливів закладів освіти і сім’ї не лише гарантує розумну спрямованість виховного процесу, а і збільшує його силу, його можливості. Співпраця з батьками, взаємна доброзичливість і повага – шлях до успіху.

Сьогодні зростає інтерес до джерел народної мудрості, до витоків національної культури.

«Хто забуває минуле – той не вартий майбутнього».

Працюючи вихователем вже не один рік, все глибше переконуюсь у тому, що розуміючи дитину, її почуття, прагнення, будучи близькою людиною для дитини, є можливість зайнятись вихованням дитини, якщо дитина відгукнеться на прагнення вихователя.

Розуміти дітей – означає володіти щонайвищою майстерністю їхнього виховання. Хто виховує хороших людей – той і перемагає. Ми, вихователі, маємо піднятись до розуміння того, що кожна дитина – це Особистість, яку ми повинні відчути серцем, підтримати в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне – створити в людині Людину. Це як збудувати Храм, що завжди непросто. Проте,

«У будь-якому проекті важливим фактором є віра в успіх.

Без віри успіх неможливий».

У.Джеймс

(Опубліковано за матеріалами інтернет - джерел:

http://www.svyatoshinruo.kiev.ua/2013-10-10-14-41-03/2519-2014-06-02-07-38-31)

Анкетування батьків «Як ви спілкуєтесь з дитиною?»

Визначте ті фрази, які ви часто використовуєте в спілкуванні з дітьми.
Скільки разів тобі повторювати?
Порадь, будь-ласка, як мені вчинити в даній ситуації?
Не знаю, що я без тебе робила?
І в кого ти такий (а) удався (лась)?
Які в тебе чудові друзі!
Ну на кого ти схожий (а)?
Ти моя опора і помічник (ця).
Ну що в тебе за друзі?
Про що ти тільки думаєш?
Який (а) ти в мене розумний (а)?
А як ти вважаєш сину (донько)?
У всіх діти як діти, а ти!
Який (а) ти в мене кмітливий (а).

Ключ до тесту

7 – 8 балів – ви живите з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення особистості.

9 – 10 балів – ви непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.

10 – 12 балів – вам необхідно бути уважним у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас.

13 балів – ви самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, спробуйте приділяти дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.

**************************************************************
Батьківський лекторій № 7

Сімейні традиції і свята у патріотичному і національному вихованні дітей

У кожного народу і в кожній родині окремо впродовж життя складаються свої певні суспільні та особистісні традиції. Громадські традиції впливають на устрій суспільства, його правову і законодавчу структуру. Сімейні традиції накладають відбиток на ступінь розвитку сімейних взаємовідносин, взаємного розуміння між членами сім'ї, почуття взаємоповаги, підтримки і почуття співпереживання.

Сучасні традиції сімейних відносин істотно відрізняються від вимог минулих часів. Відмінності стосуються форм та ступеня жорсткості соціального контролю за реалізацією шлюбних і сімейних відносин (табу, релігійна і світська мораль, громадська думка), змісту і стилю виконання батьківських і материнських ролей, розподілу обов'язків, ставлення до дітей, стосунків дітей між собою і до батьків, відносин між представниками різних поколінь, що живуть в одній родині.

Сімейні традиції впливають на психічне і фізичне здоров'я кожного члена сім'ї, їх характери і вчинки, створюють більш чи менш сприятливі передумови для виховання дітей і встановлення позитивних внутрішньосімейних взаємин.

Сімейні традиції - форма і умова співіснування родичів, що дозволяють в тій чи іншій мірі реалізувати її функції - відтворення і виховання потомства, ведення господарства та задоволення потреб її членів. Сімейні традиції визначаються ступенем взаємного розуміння, поваги, підтримки, допомоги, співпереживання і взаємовпливу.

Самі сімейні традиції складаються під впливом кількох чинників:

соціально - економічний стан суспільства;
морально - психологічна атмосфера суспільства;
ступінь залежності життєдіяльності сім'ї від суспільства;
форма участі подружжя в особистому господарстві;
форма участі подружжя в суспільному виробництві;
тип сім'ї - багатодітна, малодітна;
склад сім'ї - бездітні подружжя, повна чи неповна сім'я;
структура сім'ї - верховенство і підпорядкування;
психічні і особистісні властивості родичів;
ступінь психологічної сумісності родичів між собою (конфліктність у взаєминах між родичами).

Дитина зазвичай переймає стереотипи поведінки і мислення одного з батьків, який в силу якихось причин та обставин зробив найбільший вплив на формування майбутнього людини. У цьому випадку достоїнства і недоліки особистості дорослої повторюються в особистості дитини. Загострюються проблеми особистого прикладу в неповних сім'ях, якщо дитина не знаходить в сім'ї зразка, гідного прикладу для наслідування, вона починає шукати його на стороні. В даний час підвищилася вплив на дитячу психіку друзів і приятелів, кіно - і телеекрану. Сучасні підлітки менш шанобливо ставляться до літніх людей, що певною мірою зумовлено і тим, що йде незворотний процес руйнування сімейних традицій, підлітки мало спілкуються в сім'ї з людьми похилого віку, не вчаться співпереживати їм, не бачать і не розуміють природних проявів старості.

Найважливішою обставиною, що визначає характер сімейних традицій, є ступінь залежності сім'ї від суспільства.

При тісних контактах сім'ї з суспільством зразки поведінки людини на виробництві, в транспорті, в системі обслуговування легко проникають у сферу сімейних відносин, формування сімейних традицій, що не завжди доречно. Сучасна людина відрізняється яскравим особистісним началом - незалежна, претендує на особливу увагу до себе. Подібне умонастрій переноситься і в сімейні взаємини, що склалися сімейні традиції, при цьому руйнуються, родина перетворюється на поле протидії особистостей.

Позитивний вплив на всебічне формування особистості надають добрі сімейні стосунки. Зміцнюють ці відносини і посилюють їх вплив на дітей сімейні традиції. Вони відіграють важливу роль у відтворенні культури і духовного життя, у забезпеченні спадкоємності поколінь, в гармонійному розвитку суспільства і особистості.

Значну роль у духовному житті родини відіграють загальнонародні свята, пам'ятні для нашого народу дати, а також професійно - трудові свята, які сім'я відзначає разом з усією країною. Разом з тим в житті будь-якої сім'ї є події, які відзначають по традиції як сімейні свята: дін народження, повноліття, отримання паспорта, вступ у трудове життя, проводи в армію, весілля, ім'янаречення дитини, срібні і золоті весілля, вихід ветерана праці на пенсію і т. п.

Сімейні відносини збагачуються новими прогресивними традиціями. Поряд з прогресивними в родині нерідко зберігаються і застарілі, шкідливі традиції: рецидиви домострою, патріархальне ставлення до жінки, хмільні застілля з будь-якого приводу.

У більшості хороших сімей існує розумний ритм життя з певними правилами і звичками, які звичайні, прості і виконуються вже як би автоматично. В суботній або недільний день всі члени сім'ї збираються на сімейну раду, відправляються в подорожі по рідному краю, ходять на прогулянки в ліс, разом читають книжки, обговорюють переглянуті фільми, влаштовують сімейні обіди, відвідують виставки і театралізовані вистави.

Добрі традиції згуртовують сім'ю, дають змогу зберегти ті зерна розумного, доброго, які старшими поколіннями сім'ї були знайдені, і зробити їх надбанням підростаючого покоління.

**********************************************************************************************************

Батьківський лекторій № 8

Вплив моральної атмосфери і психологічного клімату сім’ї на формування особистості дитини

Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, а погане виховання – це наше майбутнє горе, наша провина перед іншими, перед країною. Не думайте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, навчаєте її, або ж наказуєте. Ні! Ви виховуєте постійно, навіть тоді, коли вас нема вдома. Адже, як ви одягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми, що говорите про інших, як і з чого радієте чи сумуєте, як ведете себе з друзями чи ворогами... – все це має для дитини велике значення.

Від ефективності освітньо-виховної діяльності, метою якої є формування всебічно розвиненої особистості, багато в чому залежать успіхи соціально-економічних перетворень, спроможність українського суспільства подолати наростаючі негативні тенденції в розвитку духовної культури, відродити найвищі моральні ідеали, життєві пріоритети та визначити шляхи формування національної самосвідомості. Моральне становлення особистості відбувається під впливом широкого спектру соціокультурних умов, основним суб’єктом такого впливу є сім’я. В сім’ї закладаються основи всіх моральних якостей людини. Саме від батьків істотно залежить коло духовних потреб дитини, її інтереси, ставлення до себе та інших людей, спрямованість почуттів, життєва позиція. І обов’язком сім’ї є відкриття перед дитиною світу найвищих цінностей. Крім свідомого ставлення батьків до проблеми виховання дітей, необхідним на часі є також вимога постійного поповнення психолого-педагогічних знань батьків.

"Мистецтво виховання має ту особливість, – писав видатний педагог Ушинський, – що майже всім воно здається справою знайомою і зрозумілою, – і тим зрозумілішим і легшим здається воно, чим менше людина з ним знайома, теоретично чи практично. Майже всі визнають, що виховання вимагає терпіння, ... але... крім терпіння, вродженої здатності і навички, необхідні ще й спеціальні знання". Усе, що становить позитивні сторони досвіду сімейного виховання і здатне збагатити арсенал цілеспрямованих педагогічних впливів батьків, заслуговує якнайпильнішої уваги і вивчення.

Основні ознаки гармонійного психологічного клімату родини:

- всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного, суперечках враховується думка кожного;

- відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини;

- члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;

- кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;

- члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;

- цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;

- коаліції між членами родини динамічні й мінливі;

- члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.

Володіючи особливими можливостями у формуванні емоційного, чуттєвого розвитку дитини, родина тим самим створює передумови для розвитку індивідуальності дитини, оскільки ніщо так не виражає її суб’єктивний світ, як почуття. Іншими словами, внесок родини в розвиток особистості унікальний. Підсумовуючи, слід зазначити, що психологічний клімат родини є надзвичайно важливою умовою розвитку дитини. Адже родина – це перше середовище, в якому опиняється дитина від моменту народження. Саме стосунки з найближчим оточенням визначають чи сформується вона як розвинута особистість, чи реалізується її потенціал в майбутньому.

Пам’ятка для батьків Як допомогти дитині підвищити самооцінку

Пам'ятайте, що всі ми припускаємось помилок. Важливо пам'ятати, що ніхто не досконалий. Коли ви вимагаєте від своїх дітей досконалості, це викликає в них тривогу й депресію. Вони відчувають, що ніколи не зможуть досягти таких висот. Установіть у своїй родині нове правило: важливіше намагатися стати достатньо хорошим, аніж прагнути ідеальності і, не досягнувши її, почувати себе кепсько.
Зверніть увагу на те, що говорите. Будьте уважні до того, що ви кажете у присутності ваших дітей. Негативні коментарі, вимовлені вами про себе, діти запам'ятають і потім будуть відтворювати їх, але вже на свою адресу. Коли ваші діти знаходяться поруч, завжди кажіть про себе доброзичливо (та за їх відсутності також будьте привітними із собою).
Навчайте поважати інших. Ставтесь до дітей з повагою. Це не означає, що ви повинні їм потурати, це означає, що в розмові ви не станете їх переривати, а вислухаєте уважно. Звертайтесь до них з любов'ю. Неважливо, скільки років вашій дитині, з нею все одно треба розмовляти з повагою.
Обійміть свою дитину. Прихильність дає зрозуміти вашій дитині, що ви її любите і вона гідна вашої любові. Пам'ятайте, що підліткам потрібно стільки ж обіймів, скільки й маленьким дітям, якщо не більше.
Дотримуйтесь своєї обіцянки. Батьки, які ніколи не приходять вчасно або постійно змінюють свої плани, ростять недовірливих дітей. Якщо ви не можете довіряти іншим, то й себе не зможете добре відчути. Якщо ви самі виросли в сім’ї, де не дотримувалися свого слова, змініть цю ситуацію заради своєї дитини.
Покладіть на дитину відповідальність. Батьки повинні доручити дитині якусь справу по дому і простежити за тим, щоб вона була попереджена про негативні наслідки, які чекатимуть на неї у випадку її невиконання. Так дитина почне усвідомлювати, що вона є важливою частиною сім'ї, а її невеликі обов’язки – це посильний внесок у справу сімейного добробуту. Батьки, які не залучають дітей до роботи по дому, виховують дітей, які думають, що вони насправді нічого не значать для сім'ї. Це призводить до сімейних розладів.
Проявіть інтерес до захоплень вашої дитини. Будь-який інтерес, який проявляє ваша дитина, – це можливість підвищити її самооцінку. Порозмовляйте з нею детальніше про те, чим вона цікавиться. Вислухайте її. Купіть їй книги, відведіть у відповідні музеї чи запишіть у гурток, де діти поділяють такі ж інтереси. Коли ви проявляєте інтерес до захоплень вашої дитини, ви дозволяєте їй відчути себе цінною й важливою. Це сприяє її допитливості. Діти зі здоровою самооцінкою більш ініціативні, тому що не бояться ризикувати. Їх не лякають невдачі, а навіть якщо й виникають, діти їх сприймають і переборюють спокійно й впевнено.
*************************************************************************************************************

Батьківський лекторій №9

Як раціонально організовувати літній відпочинок дітей

Дитячий відпочинок — завдання, що вимагає повної віддачі та відповідальності з боку батьків, адже їм потрібно забезпечити дитині комфортні умови проведення канікул. Повноцінний відпочинок потрібен для того, щоб діти змогли підвищити імунітет і відпочити після важкого напруженого періоду навчання. Сьогодні існує безліч рекомендацій, які допоможуть батькам зрозуміти як організувати літній відпочинок дітей не тільки швидко, але і максимально якісно.

Одним з найбільш популярних варіантів організації відпочинку для дітей залишаються літні табори. Цей вид канікул підходить для тих дітей, які досить самостійні і товариські. Сьогодні табору відрізняються не тільки місцем розташування, але і спеціалізацією — там можна проводити час на свіжому повітрі і паралельно займатися цікавою справою.

Варто пам’ятати про вибір відпочинку для дитини і про те, як характеризує людину його відпочинок. У тому випадку, якщо у дитини є хобі, він з задоволенням буде займатися в табірних гуртках (про місце відпочинку потрібно подбати заздалегідь, щоб там були додаткові заняття, які відповідатимуть інтересам дитини). Правильний вибір установи, в якій дитині буде цікаво — це запорука корисного відпочинку. У багатьох з них можна вчитися танців, вокалу або англійської мови. Навчання стає частиною життя в таборі.

Напевно, організовуючи дитячі канікули, не варто думати про те, як заощадити на відпочинку. Сьогодні найпопулярніший вид сімейного літнього відпочинку — поїздка до моря. Тільки варто подумати про те, щоб діти отримали не тільки гарну засмагу, а й можливості для розвитку фізичних навичок (у готелях повинні працювати корти, волейбольні площадки) і знання про нову культуру. Тому заздалегідь потрібно дізнатися про екскурсії і заняттях, до яких можна залучати дітей різного віку.

Батьки ще перед відпусткою повинні пояснити своїм чадам — як вести себе на відпочинку. Планувати відпустку для дітей коштує вже після настання нового року, поступово розповідаючи дитині про те, як йому належить проводити час влітку. Для адаптації до розпорядку дня в таборі, необхідно ще вдома провести підготовку, проживши кілька днів по новому режиму. У цьому випадку дитина не отримає стресу при переході в нові умови.

Часто у батьків виникає питання — як спланувати відпочинок дитини, якщо коштів для поїздки за місто або на море немає. Тоді належить провести літні місяці в місті. Є варіант відпочинку в літньому шкільному таборі, в якому організовуються цікаві заходи: походи, екскурсії. Також можна відвідувати з дітьми виставки, театральні постановки та майстер-класи. Рекомендується зайняти дитину читанням книг з подальшим обговоренням їх змісту (у цьому випадку і батькам доведеться читати разом з дітьми). Опікунам потрібно вибрати один з варіантів проведення канікул заздалегідь і підготуватися до них належним чином, тоді літній відпочинок дитини буде організований цікаво, корисно і якісно.

*************************************************************************

Тематика батьківського лекторію на 2015 – 2016 н.р.

№ з/п	Теоретична частина	Практична частина	Час проведення	Примітка
1.	Адаптація учнів 5-го класу до школи	Анкета для батьків «Життєві приорітети моєї дитини»	вересень -жовтень	Залучення шкільного психолога
2.	Про шкідливі звички та роль батьків в розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя	Обговорення життєвих ситуацій з родинного виховання	листопад - грудень	Консультація медичного працівника
3.	Взаєморозуміння і взаємоповага. Як уникнути конфліктів з власними дітьми?	Анкетування батьків «Як ви спілкуєтесь з дитиною?»	січень - лютий	Матеріали діагностик учнів
4.	Розвиток творчих здібностей дитини у процесі спільної діяльності	Пам’ятка для батьків «Як допомогти дитині добре вчитися»	Березень - квітень	Використання рекомендацій психолого – педагогічної служби
5.	Шкідливі звички – шлях у безодню	Поради «Як провести літні канікули»	травень	Консультація медичного працівника

*********************************************************************************

Батьківський лекторій № 1

Адаптація учнів 5-го класу до школи

Мета: дати батькам знання, необхідні для підтримки п’ятикласників в період адаптації до нових умов навчання

Завдання:

· Ознайомити батьків з соціально-психологічними умовами розвитку молодших підлітків та труднощами, з якими зустрічаються учні п’ятих класів.

· Показати важливість підтримки сім’ї у пристосуванні п’ятикласника до нових умов навчання.

· Надати консультації та рекомендації батькам щодо виховання дітей та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників

План

І. Вступ

ІІ. Міні-лекція

1. Соціально - психологічні умови розвитку молодших підлітків

2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

3. Роль сім’ї в адаптації школярів

ІІІ. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

ІV. Групове консультування батьків з даної проблеми.

V. Підсумок зборів.

VІ. Домашнє завдання батькам (Тест « Які Ви батьки? »)

Хід заняття

І. Вступ.

Психолог вітає батьків, повідомляє тему, мету батьківських зборів та ознайомлює з тим, яка діяльність буде здійснюватись на занятті.

ІІ. Міні-лекція

2.1. Соціально-психологічні умови розвитку молодших підлітків

Учні 5-х класів – це діти молодшого підліткового віку. В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні:

· Зростає контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями;

· Зникають попередні дитячі інтереси, з’являються нові;

· Виникає в деяких учнів прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;

· Діти цього віку потребують особливої уваги до себе.

Труднощі в їх вихованні зникають, коли батьки (вчителі) враховують нові потреби і запити дитини.

Молодший підліток – допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.

Під впливом складнішого змісту навчання в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають в суперечки, вимагають додаткових доказів. Їх інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.

Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) 5-класника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.

Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмету. Успіхи, пов’язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес і невдачі, (особливо часті) значною мірою знижують його. Інтереси 5-класника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.

Як ідеал у молодших підлітків виступає образ якоїсь людини, (вчителя, батьків, товаришів, героїв книг і кінофільмів тощо). Завдання батьків і вчителів звертати увагу на те, щоб ідеали були дійсно ідеалами (позитивному, спонукати дітей не менш захоплюватися, а намагатись походити на ідеальну людину, зіставляти свою поведінку з її поведінкою).

2.2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя.

По складності адаптації 5-класників можна прирівняти до першачків, які з дитсадка поринули в шкільне життя. Проблема переходу молодших школярів до середньої школи досить глибока. Вона полягає у переході дітей до іншої школи, де п’ятикласники - наймолодші школярі, яким доводиться засвоювати закони нової школи.

Учні 5-их класів зустрілись з багатьма проблемами:

· різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей;

· збільшилась кількість навчальних предметів і уроків

· змінився склад класу

· відбувається перехід з кабінету в кабінет

· чергування.

Основними ознаками шкільної дезадаптації є : труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів і однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість і тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.

Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота психологічної служби, яка здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та педагогічними працівниками.

2.3. Роль сім’ї в адаптації школярів

Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними

Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини.

Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною :

“Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”, “Займись чим не-будь”, - обурюється мама готуючи обід.

“Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить батько збираючись на недільну рибалку.

“Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!”

“Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!”

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

- Я тисячу разів говорив тобі що…

- Скільки разів треба повторювати…

- Про що ти тільки думаєш…

- Невже тобі важко запам’ятати це…

- Невже тобі незрозуміло, що…

- Ти такий самий (така сама), як і …

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать атак звані бажані висловлювання:

- Ти в мене найрозумніший.

- Ти в мене найкраща.

- Ти мене завжди правильно розумієш.

- Я нікому так не вірю, як тобі.

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

4. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.

Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил – вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Поради для батьків

Десять заповідей для батьків:

• Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

• Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

• Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

• Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

• Не принижуй!

• Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

• Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

• Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

• Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.

Пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.

• Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.

• Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.

• Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

5. Групове консультування батьків з даної проблеми.

ІІІ. Підсумок. Обговорення твору невідомого автора « Коли ти думав, що я не дивлюсь...»

Завжди пам’ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

Коли ти думав, що я не дивлюсь...

(Автор невідомий)

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує моє життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся.

VІ. Домашнє завдання батькам

За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною?

Тест "Які Ви батьки?"

Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :

1. Скільки разів тобі повторювати?

2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?

3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?

4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?

5. Які в тебе чудові друзі?

6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?

7. Ти моя надія і опора!

8. Ну, які в тебе друзі?!

9. Про що ти думаєш?

10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!

11. А як ти вважаєш, сину(доню)?

12. У всіх діти як діти, а ти?!

13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

Аналіз результатів:

Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.

7-8 балів – ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

9-10 балів – ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

11 – 12 балів – вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас

13 – 14 балів – ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси.

Використані джерела

1. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник.-Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006.-112с.

2. Класні години з психологом /уклад. О.В.Скворчевська, О.С.Нурєєва.-Х.: Вид. група «Основа»,2008-240с.

3. Настільна книга шкільного психолога/Авт./уклад.О.Є, Марінушкіна.-Х.:вид-во « Ранок»,2010.-С.176-178

4. Організація та зміст психологічного супроводу до профільного і профільного навчання// Вісник психологічної служби Київщини: спецвипуск.-Біла Церква: КОІПОПК, 2009.- С. 24

5. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Веселка, 1998. -214 с.

*********************************************************************

Батьківський лекторій №2

Про шкідливі звички та роль батьків в розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя

Звичка — друга натура?

Підростають наші діти... Із маленьких дітлахів вони перетворюються на підлітків. Зростають діти, і більш серйозними стають проблеми, з якими ми стикаємось.

Сьогодні нам хотілося б запропонувати вам замислитись про шкідливі звички, що підстерігають на життєвому шляху кожну людину, які здатні перекреслити все життя.

Як вберегти свою дитину від куріння, алкоголю, наркотиків? Можливо, ми не знайдемо сьогодні унікального рецепту, але спробуємо почати розбиратися у цій проблемі.

Чому підлітки починають палити, вживати алкоголь?

Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок. Результати обслідувань школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.

1) Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.

2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.

3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.

4) Вплив авторитетної для підлітка людини.

5) Прагнення забутися, розслабитися, зняти напругу, неприємні відчуття.

6) Прагнення демонстративного протесту:

Таким чином, найбільш дієвою причиною залучення підлітків до алкоголю та інших шкідливих звичок є бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати вподобанням свого оточення.

Але перед очима підлітків завжди присутній приклад батьків, які або зловживають шкідливими звичками, або дотримуються здорового способу життя.

Чи варто обговорювати з дитиною проблему шкідливих звичок, якщо вини є у батьків?

Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:

— батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;

— батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.

Шановні батьки, в обох випадках ви робите помилку. Незалежно від того, вживаєте ви самі чи ні, розмова на цю тему завжди корисна. Ваша дитина ще не визначилась, тому її може «занести» в будь-який бік. Дуже важливо не ухилятись від запитань дитини з приводу вашої особистої поведінки.

Однак, чим більш відвертими будете ви, тим простіше буде вашій дитині зрозуміти те, що ви говорите. Наприклад, ви можете сказати, що добре розумієте ту шкоду, яку завдає паління, але самі не в змозі позбавитись цієї звички. Якщо у вашій родині ніхто не палить і не п'є, то ви напевне подаєте гарний приклад. Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада.

Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?

Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам'ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами.

У реальному житті існують деякі труднощі дотримання прийнятого рішення, тому обов'язково має бути обговореною тема існування і важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). Підліток повинен навчитися казати «ні» тому, хто пропонує йому щось погане. Тому ви маєте виявляти інтерес до того, чим займаються друзі вашої дитини.

Як загартувати дитину настільки, щоб вона могла сказати «ні» спокусі? Відповідь шукають дорослі по всьому світу. Психологи радять батькам поставити перед собою два завдання:

— сформувати в дитини ставлення до спокуси, уміння дати їй точну оцінку і сказати собі: «Так, у світі є багато речей, що приносять задоволення. Деякі з-них небезпечні, і я зумію побудувати своє життя без них»;

— створити умови для об'єднання підлітків навколо позитивних цілей. Фахівці пропонують практичні поради, які можуть виявитись корисними підлітку в певних ситуаціях. Вони пишуть, що відмова від спиртного або наркотиків — не така вже легка й справа. Вона потребує серйозного обмірковування, певної практики і підтримки зі сторони, а головне — сили волі. Психологи пропонують навчити дитину скористуватися найбільш прийнятною відповіддю при відмові від запропонованого наркотику чи алкоголю.

Підсумки зборів.

Підліток прагне вирватись з-під диктату дорослих. Як свідчать життєві спостереження, ми всі не дуже любимо прислухатись до чужої думки. А дитині тим більше хочеться випробувати себе без будь-чиєї допомоги, поради. Тож не позбавляйте її цієї нагоди, наскільки це можливо. Навчіть дитину приймати правильні рішення самостійно, і ви самі відчуєте, що це — запорука її щасливого життя і вашого спокою.

На останок нашої зустрічі пропоную вам, шановні батьки, сформувати принципи підтримки дитини, які вбережуть її здоров'я і щастя вашої родини:

— терпимість;

— увага;

— тактовність і делікатність;

— обов'язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;

— уміння поставити себе на місце дитини;

— гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його;

У родині діти одержують перші навички здорового способу життя. Але лише здорова не тільки у фізичному, а й у соціально-моральному сенсі родина зможе виростити та виховати здорову в усіх відношеннях людину. В основі родини лежить любов усіх членів родини один до одного. Але є дві особливі людини, які дають початок родині, ростять нас. Це батько й мати - перші зразки мужності та жіночності.

Діти та підлітки вбирають у свою свідомість у першу чергу не наставляння, умовляння чи погрози, а ту атмосферу, яку створюють батьки, спілкуючись між собою та з оточуючими. Якими принципами керується родина, такі принципи покладаються в основу ставлення до життя й у дітей.

Сьогодні ми з вами торкнулися важливої теми, що стосується і морального обличчя наших дітей і, насамперед їх здоров я.

А здоров я дітей – « крихка кришталева кулька », і тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя і середовище.

Пам'ятайте, що дитина – дзеркало своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так само і в дітях відбивається особистість батька та матері. Майбутнє належить тільки дітям. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє наших дітей були прекрасними. Любові й довіри, щирості та взаєморозуміння, успіхів та щастя вам та вашим дітям!

*******************************************************************

Батьківський лекторій № 3

Взаєморозуміння і взаємоповага. Як уникнути конфліктів з власними дітьми?

„Важкі діти – це ті,

котрих зрадили батьки".

(А.С.Макаренко)

Що впливає на особистість дитини? В усі часи для нормального розвитку діти потребували батьківської любові, турботи, розуміння, захисту від негативних зовнішніх впливів, адже в дитини тендітна, кришталева, крихка душа, поранити і розбити яку легко грубим словом та зневагою.

Утім не лише батьківською увагою зумовлюється розвиток особистості дитини. На цей процес, від народження і впродовж зростання, впливає соціальне та інформаційне середовище, що оточує дитину.

Проблеми виховання молодого покоління споконвіків були актуальними. У суспільстві наразі спостерігається ейфорія свободи та вседозволеності, що спричинює його розшарування, зростання злочинності, безробіття, занепад загальнолюдських цінностей, соціальну та психологічну дезадаптацію громадян. Така ситуація спонукала і до загострення проблем взаємодії дорослих і дітей.

Спостерігаючи за сучасними школярами, безсумнівно радієш за їхні успіхи. Вони цікавляться комп'ютерними технологіями, іноземними мовами, музикою, спортом, розкуті, упевнені в собі, здатні приймати рішення. Водночас поруч зі значними позитивними змінами в розвитку дітей відбулися і негативні. Сучасне середовище, в якому зростає молодь, має безліч руйнівних для особистості чинників: комп'ютерні жорстокі ігри, криваві й нещадні бойовики, гучні металеві штучні ритми, сексуальна та інформаційна революції, наркотики, алкоголь тощо. Такі чинники негативно позначаються на психічному здоров'ї та морально-духовному розвиткові дітей та юнацтва.

Ми не можемо робити вигляд, що не помічаємо, як змінюються люди, як відбувається переоцінка загальнолюдських цінностей, що в суспільстві здебільшого переважають матеріальні цінності: модний одяг, автомобілі, туристичні поїздки, гарна їжа тощо, тобто те, про що 15-20 років тому більшість і не мріяла. Учні з незаможних сімей є більш замкненими, сором'язливими або агресивними, із заможних, навпаки, - розкутими, упевненими в собі та авторитетними для однолітків. Раніше діти прагнули стати космонавтами, льотчиками, акторами, пріоритетною для них була професія і цікава діяльність. Нині ж, спостерігаючи соціальне розшарування в суспільстві, акцент робиться не на професії, а на отриманні будь-яким способом матеріальних благ. Тому в країні разом з соціальною, правовою, моральною кризами спостерігається і криза виховання: збільшується кількість безпритульних дітей, утягнутих до наркоманії, алкоголізму, проституції, злочинної діяльності.

Працюючи з дітьми, дорослі часто використовують поняття „важкі" діти, особливо у підлітковому та молодшому юнацькому віці, а цей вік називають кризовим або перехідним. Що означає „важкі"? Іноді, це лише незручні діти для дорослих.

Розпочну з характеристики не самих підлітків, а тих рис їхньої поведінки, що непокоять батьків та педагогів. Проблемну поведінку часто називають девіантною, тобто такою, що відхиляється від загальноприйнятих норм. Якщо ці вчинки порівняно незначні, їх називають проступками, більш значні – правопорушеннями, а коли серйозні – злочинами. Тоді вже говорять про кримінальну, злочинну (деліквентну) поведінку. Підлітковий та молодший юнацький вік являє собою групу підвищеного ризику. Чому? По-перше, це внутрішні труднощі перехідного віку, починаючи від психогормональних процесів і закінчуючи перебудовою „Я-концепції"; по-друге, невизначеність соціальної ролі підлітка; по-третє, суперечності зумовлені перебудовою механізмів соціального контролю (дитячі форми контролю з боку батьків, що спираються на зовнішні форми і слухняність, уже не діють, а дорослі або ще не склалися, або ще не зміцніли).

Найчастіше вияви девіантної поведінки набувають таких форм: неслухняність (всупереч наказам і проханням батьків), агресивна або суїцидальна поведінка, вживання алкоголю, наркотиків, різні психічні розлади тощо. Причин виникнення девіантної поведінки безліч. Але немає жодного соціального або психологічного аспекту поведінки підлітків, який би не залежав від їхніх сімейних умов. Сім'я була, є і буде найважливішим чинником соціалізації дитини як майбутнього громадянина. Сімейні умови, соціальний статус, матеріальний та освітній рівень зумовлюють життєвий шлях дитини й підлітка.

Соціалізація (від лат."суспільний") – це набуття людиною соціального досвіду та визначення нею ціннісних орієнтацій, потрібних для виконання нею соціальних ролей. Соціалізація пов'язана з адаптивними процесами. Для адаптації людини характерна діалектико-суперечлива єдність трьох рівнів адаптивної поведінки: соціального, біологічного та психологічного. Процес входження дитини до соціального середовища охоплює засвоєння нею мови, норм поведінки, моральних та культурних цінностей суспільства. Соціалізація включає виховання – процес входження дитини до соціального середовища під керівництвом дорослої людини, яка має професійний чи життєвий досвід. Тому передача дитині моральних цінностей та норм поведінки, що відповідають вимогам суспільства, - основне завдання педагогів та батьків. У разі. Якщо дитина погано засвоює позитивний соціальний досвід, не може адаптуватися до норм поведінки та вимог вихователя, порушується процес соціалізації, а поведінка дитини стає соціально дезадаптованою. Тоді до таких „важких" дітей вживаються такі синоніми: недисциплінованість, педагогічна та соціальна занедбаність, важковиховуваність, схильність до правопорушень тощо.

Здорову психіку дитини можна і необхідно формувати в атмосфері любові, взаємоповаги, взаєморозуміння, довіри та підтримки. Постійне ж негативне ставлення до дитини, нетактовна поведінка педагога чи батьків, безсистемність та непослідовність вимог старших можуть травмувати душу дитини, призвести до негативних емоційних переживань. У такій ситуації дитина може взагалі відмовитися від опанування соціальних норм і діяльності, яка не приносить йому успіху. Таким чином відбувається психологічна ізоляція (дезадаптація) дитини в учнівському колективі чи в сім'ї та припиняється дотримання норм поведінки.

Діти прагнуть отримувати позитивну оцінку оточуючих. Незадоволеність цієї важливої потреби викликає у дитини негативні емоційні переживання, спонукає її шукати вихід із психотравмуючої ситуації. За відсутності кваліфікованого педагогічного керівництва у дитини можуть сформуватися спотворені уявлення про реальний стан речей та стосунки між нею і дорослими, занижена самооцінка. Коли дитина полишена наодинці зі своїми проблемами, обділена любов'ю, увагою, не знає, до кого звернутися за допомогою, у неї виникає неусвідомлена ворожнеча та недовіра до однолітків і дорослих, іноді, навіть, до самих батьків. Упертість, конфлікт з учителями і батьками – наслідок невдалих спроб досягти статусу „гарної дитини". Вона може дедалі більше замикатися в собі, протиставляючи вимогам дорослого неслухняність, непокірність, різкість та грубість. Тоді варто пошукати реальні причини такої поведінки.

Що може бути причинами неслухняності?

• Боротьба за увагу. Якщо дитина не отримує належної уваги, то вона знаходить свій спосіб її отримати: неслухняність.

• Боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської влади і опіки. Знаменита вимога „Я сам" дворічного малюка зберігається протягом всього дитинства, особливо загострюється у підлітків.

• Бажання помститися. Думки про несправедливе ставлення до них батьків і вчителів можуть спричинити у дитини виникнення почуття образи і думки про помсту

• Втрата віри у власний успіх. Може трапитися, що дитина переживає неблагополуччя в якійсь одній сфері життя, а невдачі виникають зовсім у іншій.

Що ж робити? Намагатися не реагувати звичайним способом, тобто так, як очікує дитина, перестати вимагати „правильної поведінки". А як висновок, треба виробити для себе, як вихователя, правила своєї поведінки і шляхи до безконфліктної дисципліни дитини. Вони можуть бути приблизно такими:

Правило 1. Правила (обмеження, вимоги, заборони) обов'язково повинні бути в житті кожної дитини.

Правило 2. Правил (обмежень, вимог, заборон) не повинно бути занадто багато. Вони мають бути гнучкими. Не слід вдаватися до виховання в дусі „закручування гайок", тобто авторитарного.

Правило 3. Батьківські вимоги не мусять суперечити важливим потребам дитини, бо інакше вони (вимоги, обмеження, заборони) автоматично переходять в розряд насильницьких дій.

Правило 4. Правила (обмеження, вимоги, заборони) дорослі мають узгодити між собою. Щоб не було так, що мати говорить одне, батько – друге, а бабуся – третє.

Правило 5. Тон, яким повідомляються вимоги або заборони, має бути скоріше дружелюбно-роз'яснювальним, ніж владним.

Правило 6. Карати дитину краще, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їй погане.

Давайте на цьому останньому правилу зупинимося більш детально. Чи можна, виховуючи дітей, обійтися без покарань? На мою думку, ні, не можна. Покарання – це зворотній бік заохочення, своєрідна оцінка за певну провину, вчинок. Якщо у вихованні не використовується ніяких покарань, із часом у дитини виробляється вседозволеність, усе доступність, безвідповідальність, що можуть слугувати причиною протиправних дій. Прийнятні ті форми покарань, які є дієвими. При цьому дитина має знати за що її покарали, що і як вона має робити, щоб виправити свою поведінку. Покарання не мають ображати або принижувати гідність дитини. Вони мають бути оцінкою провини, а не самої дитини, при цьому дитина має відчувати, що ставлення дорослих до неї не змінилося. Виховання складається з усвідомлення дитиною своїх провин, учинків. Покарання застосовується тоді, коли методи повчання, пояснення не діють.

Існує кілька правил покарання:

• Перед покаранням дайте відповідь на запитання „Для чого?". Іншими словами, чого ви хочете домогтись, застосувавши покарання? Ні в якому разі не карайте „за щось". Це буде помста, відчай батьків.

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю – фізичному, психічному. Більше того, покарання повинне бути корисним.

• Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякої профілактики, покарання наперед, покарань „про всяк випадок"!

• Термін давності. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не в змозі встановити зв'язок між негативною поведінкою, небажаним вчинком і покаранням). Запізніле покарання навіює дитині негативне, повертає до минулого, а це призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

• Покараний – вибачений. Повинен бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання – завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.

• Покарання не повинне принижувати гідність дитини. Щоб не трапилось, яка б провина не була, покарання не повинно сприйматись як торжество вашої сили над її слабкістю. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання буде дійовим тільки у зворотньому напрямку, про що вже говорилося раніше.

• Покарання має бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не „салат" покарань у зв'язку з різними провинами. Навіть, якщо одночасно вчинено кілька проступків, покарання може бути суворе, але лише одне, за все відразу, а не по одному за кожен.

• Дитина не повинна боятися покарання. Парадоксальне правило, але підкріплене життєвим досвідом. Жах, тривожність не приводять до розвитку доцільної поведінки. Навпаки, ці емоції, як правило, сприяють зниженню урегульованості поведінки. Водночас дитина повинна усвідомлювати, що покарання – це неприємно, небажано.

• Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, надає певної свободи і привчає до відповідальності за своє життя.

• Покарання – останній засіб. Використовується тоді, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не привели до позитивного результату.

Спостереження показують, що всі діти, які порушують норми поведінки, безвідповідально ставляться до навчання, конфліктують з однолітками та педагогами, є важковиховуваними.

Низький рівень моральних якостей, особливості розвитку вищої нервової системи, невдалі виховні дії педагогів і батьків можуть стати причинами соціальної дезадаптації дітей. Крім того, схильність до такої поведінки може бути спричинена спадковістю, особливостями характеру дитини, соціальним оточенням тощо. Таких дітей називають педагогічно занедбаними. Це, здебільшого, діти з неповних та кризових сімей.

У таких дітей, як правило не була сформована готовність до школи, тому соціальна дезадаптація починається у них з невдач у начальній діяльності, що можуть супроводжуватися негативними емоційними переживаннями, агресією. Це призводить до напруженості у стосунках учителем, що згодом розповсюджуватиметься на всіх учителів та школу загалом. Учень також не знаходить задоволення у спілкуванні з однолітками.

Значна кількість конфліктів та інших відхилень у поводженні дітей може бути спровокована самими дорослими. Негативні прояви поведінки в такому випадку пов'язані не з аномаліями в розвитку особистості, а з чинниками, що не залежать від самої дитини. Тому дорослі (батьки, вчителі) мають переглянути своє ставлення до останньої.

Порушення процесу соціалізації підлітка може бути обмовлене особливостями розвитку нервової системи (емоційною нестійкістю, імпульсивністю, аномаліями характеру). Хоча такі підлітки й мають певні труднощі у спілкуванні та навчальній діяльності, це цілком здорові діти. Але добирати методи психологічного впливу до них необхідно з особливою обережністю.

У період від 11 до 14 років в організмі дитини, її психіці відбуваються зміни. Психофізіологічна перебудова впливає на самопочуття підлітка. У цей „переломний", „важкий", „Критичний" вік психіка стає нестійкою, спостерігається агресивність, дратливість, підвищена уразливість. Підліток може бути грубим та брутальним із дорослими. Дорослим варто брати до уваги цей фактор і не провокувати свого вихованця на емоційні спалахи, оскільки негативні прояви поведінки спричинені психофізіологічним станом дитини.

Батькам і педагогам необхідно враховувати, що спілкування з однолітками відіграє велику роль і є надзвичайно важливою сферою в житті підлітка. Невміння його зарекомендувати себе в колективі однолітків призводить до дезадаптації, викликає тривожність і страх через невпевненість у своїх силах, можливостях. Коли дитина полишена наодинці зі своїми проблемами, обділена любов'ю, увагою, не знає, до кого звернутися за допомогою, у неї виникає неусвідомлена ворожнеча та недовіра до однолітків і дорослих (батьків, вчителів). Адже сама вона ще не у змозі вирішити ті складні завдання, що підносить їй життя.

Почуття дорослості є центральним новоутворенням підліткового віку. У бажанні бути дорослим виявляється життєва позиція підлітка. Для батьків, педагогів та й для самого підлітка утвердження нової життєвої позиції супроводжується певними труднощами. Тому, якщо дорослі продовжуватимуть регламентувати поведінку підлітка, стиль виховання буде авторитарним, то можуть виникати непоодинокі конфлікти, які неминуче ведуть до відчуження у стосунках. Підліток ставатиме дедалі переконанішим у тому, що ніхто не може й не хоче зрозуміти його. Якщо ця безсила агресивність спрямована всередину, вона спричинює занижену самооцінку, відчуття провини, тривоги, депресії, безвиході, що ми називаємо внутрішнім конфліктом.

Що таке конфлікт? Цим поняттям позначають украй загострену суперечність, пов'язану із сильними емоційними переживаннями. Розрізняють два види конфліктів: внутрішній (внутрішньо особистісний) і зовнішній (міжособистісний, міжгруповий).

Внутрішній конфлікт виникає внаслідок зіткнення у характері людини рівних за силою, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів тощо. У такому разі спостерігається розлад думки і почуттів. Поведінка людини стає некерованою і може виявлятись у різних варіантах – від агресивних, пов'язаних із завданням фізичної або моральної травми іншій людині або з погрозами щодо цього, до депресивних, що являють собою пригнічені стани, хворобливі переживання нудьги і відчаю на тлі емоційної, інтелектуальної й рухової загальмованості, різке зниження самооцінки й вольової активності.

Зовнішній конфлікт виникає між людьми через важко вирішувану між ними суперечність з приводу взаємодії, яка для кожного є значущою. Тобто його причиною може бути різне бачення особами шляхів, форм, способів і умов взаємодії (співпраці, спілкування тощо). Причини конфліктів можуть приховуватися у різних інтересах, потребах, цілях, статусах, соціальних ролях і функціях особистостей.

А якщо конфлікт виникає у сім'ї? Тоді його називають сімейним конфліктом. Він може виникати між батьками, між батьками і дітьми, між дітьми і характеризується певним типом стосунків, які породжуються суперечностями розвитку і діяльності сім'ї як системи. Як правило, ці порушення виявляються в низькій культурі спілкування, у небажанні і невмінні допомагати і підтримувати одне одного, у неповазі думки іншого, у напруженій сімейній атмосфері. Загалом, це школить сприятливому розвиткові сім'ї й особистісному становленню її членів, особливо дітей.

Звісно, що сім'я несе найбільшу відповідальність за дитину. Багато різних чинників зумовлюють становлення її як особистості в сім'ї. Вважаю, що найсуттєвішими чинниками становлення дитини як особистості є:

• Освіченість батьків (доля дітей із високим рівнем успішності в школі набагато вища в тих сім'ях, де батьки мають вищу освіту);

• Склад сім'ї і характер та стиль взаємин між її членами;

• Система покарань і заохочень, завдяки яким батьки впливають на дитину;

• Наслідування батьків, орієнтація на їхню поведінку, намагання стати таким або навпаки – протистояти їм;

• Емоційне тло стосунків: коли між батьками й дітьми панують близькі, доброзичливі стосунки, тоді основним засобом виховання є увага і заохочення, якщо відчужені, ворожі – засобом виховання стають суворість і покарання.

У нашій культурі не прийнято „виносити сміття з хати" і розповідати кожному про сімейні негаразди. Але це може призвести до відчуження і навіть крайнощів у стосунках. Адже конфлікти потрібно вміти розв'язувати, а ще краще – попереджати.

Та чи можна жити без конфліктів? Можна, коли існує колектив однодумців, які однаково розуміють суть проблеми, виявляють готовність до її вирішення мирним шляхом, отже, готові до компромісу. Чи значить що, конфліктів слід щораз уникати? Звичайно, ні, але потрібно вміти їх конструктивно й творчо вирішувати. Цього досягти непросто, тому що не завжди можна знайти таке рішення, яке б задовольнило всіх, особливо, якщо вже склалися такі стосунки, коли хтось грає роль „судді" або незаперечного лідера. Тоді виникає ситуація небажання визнавати проблему і нести за неї відповідальність.

Як бути в таких ситуаціях? Насамперед слід шукати одне в одного розуміння в тому, що кожний має бути зацікавленим у нормальних стосунках.

Розв'язанню будь-яких конфліктів між людьми сприяють: ціннісне ставлення до кожного, незалежно від його віку, статі і сімейного статусу; створення атмосфери взаємодовіри; наявність самокритичного мислення; здатність разом прагнути до вирішення спільної проблеми.

Створення таких передумов взаємодії сприяє ненасильницькому розв'язанню конфліктів, творчому пошуку шляхів примирення, збереженню самоповаги і дружніх стосунків, особистісному зростанню. Спільний аналіз проблеми, як правило, не шкодить добрим стосункам, а, навпаки, збагачує їх.

У формуванні культури взаємин обов'язковими є: уміння поважати себе та інших, розуміння себе та інших, позитивна самооцінка й оцінка інших, готовність слухати й чути, чуйність, самоповага. У чому є їх сутність щодо взаємин в сім"ї?

Уміння поважати себе та інших. Слід розуміти, що у кожної людини є те позитивне, за що її можна і потрібно поважати. Варто тільки уважніше до неї придивитися і намагатися бути об'єктивним.

Розуміння себе та інших. Можливо багатьом батькам треба замислитися, чи не вони провокують конфлікти в сім'ї, розібратися в собі, зрозуміти себе та інших членів сім'ї, поговорити з ними про це відверто і спокійно.

Позитивна самооцінка й оцінка інших. Кожного потрібно сприймати таким, яким він є. Адже всі вирізняються різним інтелектом, по-різному обдаровані, мають свої сильні і слабкі риси характеру. Різність не є ознакою гіршості – це ознака інакшості. Треба поважати це в собі та інших і вірити у перспективу вдосконалення особистості.

Готовність слухати і чути. „Слухати" означає не тільки мовчати, коли говорять інші, а й вслухатись і вдумуватись у те, що чуєш. Без здатності і готовності з розумінням слухати інших, відверто висловлювати власні думки й почуття неможливо знаходити конструктивні й оригінальні рішення.

Чуйність. Без уміння співчувати і співпереживати, ставити себе на місце інших неможливо зрозуміти їхні почуття і причини певних вчинків.

Самоповага – запорука безконфліктного існування. Самоповага або почуття власної гідності виявляється в самооцінці, що зумовлена впевненістю у своїх силах і здібностях, оцінкою власних якостей, можливостей і свого місця серед інших людей. По суті, це найважливіший регулятор поведінки, який визначає самопочуття в соціумі, стосунки з іншими людьми, критичність, вимогливість до себе, ставлення до своїх успіхів і невдач.

Отже від самооцінки залежить рівень самоповаги дитини і дорослого. Самооцінка може бути адекватною (об'єктивною), завищеною і заниженою. Саме завищена і занижена самооцінки, особливо у дітей, потребують корекції втручання дорослих. Завищена самооцінка – це набагато краще уявлення про певні свої якості або їх сукупність порівняно з тим, що є насправді. Занижена самооцінка – недооцінка тих чи інших своїх якостей або їх сукупності, гірше про них уявлення, порівняно з тими, якими вони є насправді.

Чому так виникає? Насамперед тому, що мало знаємо себе і не прагнемо знати краще. Це знання, як правило, набувається внаслідок спостереження та порівняльного аналізу своєї і чужої поведінки – тобто самопізнання.

У взаєминах з іншими людьми дуже важливо усвідомлювати різницю між своїми сильними сторонами і хвалькуватістю – це вбереже від потрапляння у неприємні життєві ситуації. У розвитку самоповаги також велика роль належить визнанню достоїнств людини іншими, особливо цього потребує дитина. Це може виявлятися у:

• Похвалі, особливо у присутності інших;

• Акцентуванні уваги на позитивних змінах у поведінці, характері;

• Вияву довіри (приміром доручення якоїсь відповідальної справи або надання певних свобод);

• Доброзичливому погляді, усмішці, ласкавому дотику, обіймах;

• Умінні терпляче вислуховувати;

• Умінні чути;

• Відкритості для інтересів і потреб інших;

• Наданні можливості іншим виявляти свої бажання і здібності;

• Зацікавленості;

• Вияву симпатії;

• Створенні умов для досягнення успіхів;

• Визнанні своїх невмінь;

• Небайдужості до проблем іншого;

• Наявність спільних інтересів і справ;

• Доцільному жарті.

Що може зашкодити розвитку почуття самоповаги?

• Поверхневе оцінювання іншими результатів праці;

• Суворі вимоги;

• Ігнорування успіхів;

• Надмірна критика;

• Постійне порівняння з успішними ровесниками;

• Навішування ярликів – „дурний", „поганий", „злий", „вередливий", „нездібний" тощо;

• Полишення шансу домогтися найменшого успіху;

• Негативні реакції (висміювання, іронія, принизливі жести та міміка);

• Покарання за незначні провини, дріб'язкові прискіпування;

• Маніпулювання (гра на страхах, зловживання довірою);

• Безпристрасність;

• Холодність, неприступність, небажання жертвувати власним часом заради іншого;

• Невіра у можливості, здібності;

• Свідоме прагнення образити,принизити;

• Нав'язування вимог без роз'яснення їх сутності;

• Визнання правильності тільки власних аргументів;

• Невміння, небажання йти на компроміси;

• Нездатність зізнаватись у власних слабостях.

Правила безконфліктного співіснування.

Упродовж багатьох віків виробилися певні правила безконфліктного співіснування в сім"ї. Серед них найважливішими є:

Довіра.

Очікування від інших таких вчинків, які відповідають моральним нормам, ґрунтуються на знаннях про особливості характеру, досвіді спілкування, умінні прогнозувати розвиток певних ситуацій.

Віра в те, що кожний у своїх вчинках керується не лише своїми бажаннями і потребами, а й бажаннями і потребами інших.

Відкритість.

Уміння чітко уявити те, чого ви прагнете й відверто про це говорити. Не замислювати чогось недоброго. Не діяти приховано. Викликати на таку саму щирість інших. Обговорювати будь-яку проблему спокійно, із бажанням зрозуміти позицію іншого.

Етика спілкування.

Здатність виявляти інтерес до інших, знаходити спільні теми для розмови. Не ображати їх грубощами, неувагою, лайливими словами. Дотримуватися правил спілкування і не вирішувати проблеми сварками.

Уміння бути поступливим, готовим до прийняття різних варіантів взаємодії, спиратися на спільні інтереси.

Етикет – це правила поведінки, встановлені суспільством або соціальною групою. Завдяки цим правилам забезпечуються сприятливі умови для спілкування і співжиття людей, різних за національним і соціальним статусом, статтю, психологічними і віковими особливостями, поглядами, рівнем освіти. В основі етикетної поведінки лежать моральні норми.

Етикет може бути мовним і немовним. Мовний етикет виявляється у словесних формах: у мові, манері звернення і вітання, умінні вести бесіду, висловлювати критичні зауваження, дискутувати, говорити компліменти – як засоби словесного виявлення поваги до інших.

Немовний етикет включає дії і вчинки, за допомогою яких також виявляється шанобливе ставлення до навколишніх. Мовний і немовний етикет свідчать про культуру людини, зокрема культуру її поведінки.

Етикет містить як загальнообов'язкові правила, так і ті, що відображають певні стосунки – сімейні, ділові, службові, столові, гостьові, подарункові, танцювальні, громадські тощо.

Найголовнішими правилами етикету є:

• Не ставити людей у незручні ситуації;

• Поводитися з іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою;

• За будь-яких умов бути ввічливими.

Тож все-таки „Що робити?" і „Як робити?" для того, щоб виховати і виростити дитину здоровою, розумною, чуйно, щасливою в сучасному середовищі і за нелегких часів, які переживає країна?

Сучасним дітям важко знайти себе у бурхливому й непередбачуваному сьогоденні. Одні звертаються за допомогою і порадою до авторитетних дорослих, інші самотужки намагаються знайти вихід із складних суперечливих ситуацій, обумовлених реаліями сучасності. Наш обов'язок – допомогти їм, не залишати сам на сам, інакше може виникнути внутрішній хаос, що спрямує їх на шлях саморуйнування.

За будь-яких виховних впливів право вибору слід залишати за дитиною. Нав'язувати ідеї чи вимоги особистості не можна – опір буде настільки сильним, що може зламати веже благодійності. Дитина сама має зрозуміти, пережити, пройти шлях проб і помилок, щоб переконатися і вибрати.

Крім того, ми просто зобов'язані розповідати дітям про високе мистецтво, ознайомлювати їх із національною і світовою спадщиною. Наші діти мають знати не лише сучасну естраду, а й розуміти і вміти відрізнити оперу від оперети, класичний танець від народного. Адже лише справжні цінності, які витримали випробування часом, несуть у собі найважливішу інформацію, є прикладом для наслідування. Не однобоке спрямування, а всебічні знання і розвиток дають дитині можливість зробити правильний вибір у формуванні себе як особистості.

Як же знайти шлях до серця дитини? Це можливо лише за умови, якщо ставитися до неї як до своєрідної, самобутньої особистості, цінувати її особисте життя, не протиставляючи „дорослому" життю. Лише любов, добро, увага, дорослих до дитини забезпечать відкритість у стосунках, психологічну атмосферу довіри і взаєморозуміння.

******************************************************************

Батьківський лекторій № 4

Розвиток творчих здібностей дитини у процесі спільної діяльності

“Якщо твої плани розраховані на рік – сій хліб, якщо надесятиріччя – посади дерево, якщо на віки – навчай дітей”. Давня мудрість

Школа є тією лабораторією, де навчають і виховують, відкривають можливості кожної дитини, допомагають їй розвивати власні здібності й потреби.

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе, самореалізуватися: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого - фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім’ї та школи.

Творчість – важливий компонент розвитку здібностей дитини. Творчість - це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури; якщо ж він новий лише для його автора, то новизна суб’єктивна і не має суспільного значення.

Пояснюючи свою позицію з питань творчості, відомий психолог Л. Виготський зазначав, що "творчою ми називаємо таку діяльність, яка створює щось нове, однаково, чи буде це створене творчою діяльністю будь - якою річчю зовнішнього світу або побудовою розуму або почуття, яке живе та виявляється тільки в самій людині.»

Творчі здібності особистості - це синтез її властивостей і рис характеру, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально - творчої діяльності і які обумовлюють рівень результативності цієї діяльності.

Творчі здібності самі по собі не гарантують творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний "двигун", який запустив би в роботу механізм мислення, тобто необхідні бажання і воля, потрібна "мотиваційна основа".

Розвиток творчих здібностей у підлітковому віці визначається взаємодією низки чинників: – внутрішніх, до яких належать: вікові й індивідуально-психологічні особливості особистості (самооцінка, рівень тривожності, агресивність, спрямованість особистості, акцентуації характеру, властивості ВНД тощо), статеві відмінності, стилі організації розумової діяльності; – зовнішніх, що представлені чинниками мікросередовища: характером і системою сімейного виховання, впливом школи і спілкування з однолітками.

Досвід багатьох вітчизняних та закордонних педагогів свідчить про вірогідність успішного формування у учнів якостей творчої особистості. Для цього учням варто надавати максимум можливостей для випробовування себе в творчості, причому починати треба з найпростіших завдань.

Навчання творчості має відбуватися в першу чергу і в основному на програмному навчальному матеріалі з різних предметів, а в разі потреби й на спеціально побудованій системі задач. Засвоюючи досвід творчої діяльності, характерні для неї процедури, учні набувають здібності видозмінювати ті стереотипи мислення, яким вони вже навчилися, вчаться відмовлятися від стереотипів, конструювати нові підходи до осмислення раніше засвоєного або нового змісту

Основні компоненти формування творчих здібностей у підлітків.

· Інтелектуально логічні здібності

· Інтелектуально-евристичні здібності

· Здібності до фантазії

Інтелектуально-логічні здібності учня виявляються у:

Ø Вмінні аналізувати (правильність, повнота, глибина).

Ø Здібності виділяти істотне спільне і відволікатися від несуттєвого (абстрагування).(логічність, правильність, глибина суджень і висновків, вміння описувати явища, процеси, логічно звязано, повно і правильно викладати думки. )

Ø Здібності формулювати правильне означення обєкта, встановлювати родову ознаку і видову відміну.(стислість, правильність сформульованого означення).

Здібність до фантазії. Це найбільш яскраве виявлення творчої уяви, створення інколи неправдоподібних, парадоксальних образів і понять. Критерієм оцінки є яскравість і оригінальність образів, новизна, значимість фантазії, що виявляється при розвязуванні творчих задач.

Інтелектуально-евристичні здібності особистості включають:

Ø Здібності генерувати ідеї, висувати гіпотези, що характеризує інтелектуально - евристичні властивості особистості в умовах обмеженої інформації,

Ø Здібності прогнозувати розв’язання творчих задач, інтелектуально вбачати і висувати оригінальні підходи, стратегії, методи їх розвязання. (кількість ідей, гіпотез, що висувається особистістю за одиницю часу, їх оригінальність, новизна, ефективність для розв’язання творчої задачі).

Критичність мислення - це здібність до оціночних суджень, видіння правильно оцінити процес і результат власної творчої діяльності та діяльності інших, уміння знаходити власні помилки, їх причини і причини невдач. Критерієм оцінки є об’єктивність критеріїв оціночних суджень, а також ефективність виявлення причин своїх помилок і невдач.

Система творчих завдань повинна бути орієнтована на формування знань і умінь учнів , одночасно розглядатися і як сукупність творчих завдань, і як єдине ціле.

М. Махмутов, аналізуючи стан освіти, зазначав, що у традиційному навчанні всі знання, вміння і навички отримують шляхом репродуктивного засвоєння, що розвиває пам’ять і навички репродуктивного мислення. Навички продуктивного і творчого мислення є наслідком репродуктивного засвоєння. Тобто базою будь-якої творчості є конкретні знання, навички й уміння. Це положення суттєве для вирішення проблеми творчого розвитку у процесі навчання (базовий зміст освіти повинен якісно засвоюватися).

Творчі здібності вчені аналізують як психологічні особливості дитини, які сприяють оволодінню цією діяльністю. Важливо визначитися, які вміння потрібно сформувати в дітей, щоб вони відчували свободу своїх дій у творчості, мали можливість проявити творчість, успішно здійснювати цю діяльність.

Природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями розвиватися, і потрібно лише знайти, як реалізувати ці можливості, і тоді кожен здоровий малюк зможе піднятися на найбільші висоти творчої діяльності.

Творчість - доля всіх в тому чи іншому ступені, вона ж є нормальним та постійним супутником дитячого розвитку.

**************************************************************

Батьківський лекторій № 5

Шкідливі звички – шлях у безодню

У кожного з нас є свої слабкості, які по-різному відображаються на нашому способі життя, здоров’я і соціальному стані. Деякі з слабкостей переходять на шкідливі звички, що не несуть нам і оточуючим нас людям нічого хорошого. Такі звички є у більшості людей в усьому світі, тому в школах та інших навчальних закладах актуальна така тема, як профілактика шкідливих звичок, що попереджає, в тому числі, шкідливі звички підлітків.

Найбільш поширені шкідливі звички:

1. Куріння,

2. Алкоголізм,

3. Наркоманія,

а також такі соціальні шкідливі звички, як:

4. Сучасна ігроманія,

5. Шопінгоманію,

6. Кофеїн і деякі інші. Хоча, кажучи про кофеїн, можна і посперечатися. Одні не сприймають його як згубної звички, інші ж вважають пристрасть до кави і кофесодержащім напоїв наркоманією.

Усім нам відомо згубний вплив шкідливих звичок, наприклад куріння, на організм. МОЗ про це постійно попереджає, і вже, напевно, втомився попереджати, але мало хто звертає на це увагу, адже проблеми зі здоров’ям починаються не відразу, а коли вони виявляються (рак легенів і деякі інші), тоді буває вже надто пізно. Саме в таких випадках наслідки шкідливих звичок – тривалі хвороби і в результаті смерть. Профілактика шкідливих звичок допомагає всього цього запобігти.

Деякі шкідливі звички, наприклад наркоманія, не прощають навіть одного єдиного разу вживання згубного для організму речовини, тому варто гарненько подумати, перш ніж ступити на таку доріжку, з якої вже неможливо буде згорнути.

Негативні наслідки шкідливих звичок

Людина, наважуючись на такий крок, можна сказати, підписує собі смертний вирок, тому що серед людей, хворих на СНІД, величезна кількість наркоманів. Наші шкідливі звички: алкоголь, куріння та інші, – ведуть до соціального падіння людини. Як наркоманія, так і алкоголізм, здатні за дві секунди занапастити життя будь-якої людини, що має подібні шкідливі звички. Людина просто перестає бути собою, всі його бажання грунтуються на тому, щоб добути собі чергову дозу, без якої він вже не може існувати. Це вже не людина, це тварина, що задовольняє лише свої потреби.

Вирватися з утвореного замкнутого кола і жити без шкідливих звичок буває дуже складно, якщо, звичайно, це взагалі можливо. Профілактика шкідливих звичок відіграє у цьому дуже важливу роль. Дуже гірко усвідомлювати, що ми в будь-якому віці можемо придбати шкідливі звички, боротьба з якими не завжди приводить до бажаного результату і це значить, що у наших дітей вони теж можуть з’явитися.

Шкідливі звички дітей найчастіше виникають через неуважність батьків, коли дитина наданий самому собі, і немає кому пояснити йому, чого робити не слід, а сам малюк, природно, нічого такого не помічає. Коли дитина гризе нігті, смокче палець, вириває собі волосся і т.д. – все це шкідливі звички дошкільнят, з якими потрібно боротися в ранньому віці, в цьому може допомогти дитячий психолог.

Як правило, з віком, людина набуває все більш серйозні погані звички, особливо, в підлітковому періоді. Профілактика шкідливих звичок підлітків повинна проводитися в кожній родині, вона була б більш дієвою, якщо б батьки, що подають приклад своїй дитині, самі не були схильні до впливу таких звичок.

Шкідливі звички: звідки «ноги ростуть»?

Звідки взагалі беруться шкідливі звички людини і для чого вони йому? Деякі з нас вважають, що куріння допомагає розслабитися і зняти стрес, зайняти якесь особливе становище в суспільстві (так вважається у підлітків), але за все це доводиться платити свої здоров’ям, від якого залежить наше майбутнє і здоров’я наших дітей.

Шкідливі звички: алкоголізм і наркоманія, – починаються з того, що людина хоче піти від своїх проблем, забутися, але в той момент він не усвідомлює, що цим в тисячі разів погіршує свій стан. Покурити «за компанію» з друзями і виглядати при цьому «крутіше» – ось на чому грунтуються шкідливі звички молоді.

В даний час існує безліч клінік, які допомагають у боротьбі проти шкідливих звичок, та їх профілактиці відсутність яких дозволяє жити повноцінним життям і мати здорових дітей, адже життя без шкідливих звичок – це головна складова нашого майбутнього.

Давайте боротися за те, щоб наше покоління, щоб наші діти і онуки жили у здоровій країні, адже що може бути дорожче ніж здоров’я. І ніякі гроші не врятують, ніякі задоволення не стануть радувати, якщо ми буде відчувати постійні проблеми зі своїм здоров’ям! Давайте позбавлятися від шкідливих звичок!

1 коментар:

Unknown2 жовтня 2021 р. о 14:20
Всім привіт, доброго дня! Яка гідна організація - це масонство, я один з агентів, посланих первосвящеником, щоб привезти якомога більше тих, хто зацікавлений побачити лайта і стати членом масонства, я - бізнесмен, я зараз володію компаніями по всьому світу глобус, щоб коротко розповісти, я колись був схожий на вас, який читає це повідомлення, я навіть не міг прогодувати сім’ю, яким було таке життя, щоб жити я бідно, поки не побачив можливість стати членом великого масонства Ми з сім’єю скористалися моїми шансами, і я вже чотири роки, і мені приємно бути членом сім’ї, і більша частина цього полягає в тому, що ми не втягуємо себе в щось демонічне, а ти не не треба цього боятися, масонство-це не афера, це змушує ваш бізнес/ кар’єру розвивати ці та багато інших переваг, тому, якщо вам це цікаво, надішліть електронну пошту; info.masonic.oregon@email.cz або WhatsApp; +31687329133
ВідповістиВидалити
Відповіді

Додати коментар